04 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31498/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року (головуючий суддя Боженко Н.В.)
в адміністративній справі №160/31498/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 27.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 за №2587/НОД від 26.09.2024 «Про результати службового розслідування за фактом непокори» в частині пунктів першого та третього щодо оголошення попередження про неповну службову відповідність, позбавлення премії за вересень 2024 року, а також не виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за вересень 2024 року стрільцю - номеру обслуги 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити премію за вересень 2024 року, а також додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за вересень 2024 року стрільцю - номеру обслуги 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_1 .
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність наказу відповідача від 26.09.2024 року. Позивач зазначає, що згідно висновку ВЛК є непридатним до військової служби в Десантно-штурмових військах, в зв'язку з чим притягнення його до відповідальності за невиконання бойового наказу під час служби в таких військах є протиправним.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п. 1 та п. 3 наказу Військової частини НОМЕР_1 за №2587/НОД від 26.09.2024 «Про результати службового розслідування за фактом непокори» у відповідних частинах, що стосуються ОСОБА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що відповідач взагалі не встановлював та не вирішував питання щодо наявності підстав для відповідальності позивача за невиконання наказу командира військової частини саме Десантно-штурмових військ саме щодо служби в таких військах, передусім - виконання обов'язків за призначенням згідно бойового розпорядження, що свідчить про неповноту службового розслідування та є підставою для скасування накладеного на позивача дисциплінарного стягнення. Окрім цього, згідно оцінки суду непридатність до служби за обставин справи свідчить що невиконання саме бойового розпорядження такою непридатною особою не може бути підставою для застосування до неї дисциплінарного стягнення, оскільки є обставиною, яка виключає протиправність діяння, зумовлюючи його вимушений характер з об'єктивної підстави. Адже непридатна до певного виду служби особа не може виконати накази щодо такої служби, передусім, які пов'язані з використанням необхідних властивостей, зумовлених специфікою такої служби (застосуванням підвищених параметрів стану здоров'я). Ця обставина є додатковою підставою для скасування спірного наказу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що позивач проходив військову службу, в процесі проходження позивачу був відданий бойовий наказ, від виконання якого позивач відмовився. На момент віддання наказу у військовій частині НОМЕР_1 була довідка ВЛК, яка підтверджувала придатність позивача до військової служби, а також, була наявна довідка з медичної роти військової частини НОМЕР_1 , яка підтверджувала, що позивач може виконувати завдання. Отже, накладене стягнення та позбавлення позивача грошового забезпечення є абсолютно аргументоване, оскільки позивачем вчинено ганебний вчинок в такий важкий час для нашої Батьківщини.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Згідно військового квитка позивача від 01.05.2024 року серії НОМЕР_3 позивач з 20.07.2024 року проходить військову службу у відповідача. В наявності відмітка про те, що позивач 30.04.2024 року визнаний придатним до військової служби. Дата призову - 30.04.2024 року.
Наказом відповідача від 21.07.2024 року №207 позивача з 21.07.2024 року наказано вважати таким, що справи та посаду прийняв.
Згідно довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_4 від 27.08.2024 року №5485 позивач непридатний до служби в Десантно-штурмових військах, придатний до військової служби.
Також в матеріалах справи наявна аналогічна довідка ВЛК Військової частини НОМЕР_4 від 27.08.2024 року №5485, однак за змістом якої позивач придатний до служби в Десантно-штурмових військах. Довідка надана відповідачем разом з матеріалами службового розслідування.
12 вересня 2024 року відповідачу від заступника командира Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт про невиконання 4 військовослужбовцями бойового розпорядження, зокрема - позивачем.
Згідно довідки відповідача від 12.09.2024 року №10306 позивач може виконувати бойові (службові) завдання за призначенням у складі штатного підрозділу.
Наказом відповідача від 12.09.2024 року №2309/НАГД призначено службове розслідування, зокрема, щодо позивача.
Згідно пояснень ОСОБА_2 12.09.2024 року позивач та ще 3 військовослужбовці відмовились виконати наказ відповідно до бойового розпорядження, в зв'язку з чим він провів бесіду щодо причин відмови. В більшості причиною відмови було стан здоров'я та морально-психологічний стан. Усім їм були надані для ознайомлення довідки ВЛК.
Направленням від 18.09.2024 року №734/4 відповідач направив позивача до Військової частини НОМЕР_4 на обстеження/консультацію інфекціоніста з діагнозом «хронічний вірусний гепатит С, активний, з незначним порушенням функції печінки».
Відповідно до пояснювальної записки позивача від 21.09.2024 року, складеної командиру Військової частини НОМЕР_1 , він відмовився виконувати бойове завдання у зв'язку зі станом здоров'я, що було підтверджено висновком ВЛК.
Згідно наказу відповідача від 26.09.2024 року №2587/НОД про результати службового розслідування за фактом непокори за порушення військової дисципліни, а саме: відкриту відмову 12.09.2024 року виконати наказ в умовах воєнного стану оголошено попередження про неповну службову відповідністю, зокрема, позивачу. Також наказано за відповідним фактом направити до ТУ ДБР у м. Краматорськ копію матеріалів службового розслідування для долучення до матеріалів кримінального провадження №62024050010009852. Окрім цього, наказано позбавити премії та не виплачувати додаткову винагороду згідно Постанови №168, зокрема, позивачу. Відповідно до викладу суті правопорушення 12.09.2024 року позивач та ще 3 військовослужбовці 12.09.2024 року відкрито відмовились виконати наказ відповідно до бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 в умовах воєнного стану. Також згадується, що 27.08.2024 року позивач надав довідку ВЛК Військової частини НОМЕР_4 від 27.08.2024 року №5485, згідно якої його визнано непридатним до служби в Десантно-штурмових військах, придатним до військової служби, а також надав тотожну довідку, однак в якій він вже придатний до військової служби в Десантно-штурмових військах. Згадується, що позивач не може являтися суб'єктом кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, оскільки є непридатним до служби в Десантно-штурмових військах згідно вищевказаної довідки.
Відповідно до довідки відповідача від 14.11.2024 року №11033 позивач у вересні 2024 року отримав грошове забезпечення у розмірі 6291,30 грн.
Наказом відповідача від 28.11.2024 року №3707/НОД внесено зміни в наказ відповідача від 26.09.2024 року №2857/НОД, за змістом яких абзац 13 доповнено згадуванням позивача як особи, яка відмовилася виконати наказ відповідно до бойового розпорядження.
Згідно довідки відповідача від 29.11.2024 року №11430 позивача у вересні 2024 року позбавлено премії.
Згідно довідки НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 04.12.2024 року №3171 позивач знаходиться на лікуванні з 29.11.2024 року по теперішній час.
Відповідно до довідки ВЛК НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 06.12.2024 року №1588 позивач непридатний до служби, зокрема, в Десантно-штурмових військах.
Згідно листа Офісу Генерального прокурора від 23.01.2025 року №25/3-99вих25 кримінальне провадження №62024050010009852 має статус «закрито».
Позивач вважає протиправним наказ військової частини НОМЕР_1 за №2587/НОД від 26.09.2024 «Про результати службового розслідування за фактом непокори» в частині пунктів 1 та 3 щодо оголошення попередження про неповну службову відповідність, позбавлення премії за вересень 2024 року, а також не виплати додаткової грошової винагороди.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 1 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» віл 20.12.1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
Відповідно до ст. 59 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) зобов'язаний:
- знати стан справ у дорученій йому військовій частині, ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців;
- завжди мати точні відомості про особовий склад;
- встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
- показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;
- виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);
- знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.
Згідно ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (Порядок №608).
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
За п. 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
За п. 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані, зокрема:
- дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
- виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
Відповідно до п. 3 розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються, зокрема:
- вина військовослужбовця;
- причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась
- причини та умови, що сприяли правопорушенню;
- заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення
Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно п. 1.1., 1.2. розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд призовників;
військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби);
військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти);
громадян, які приймаються на військову службу за контрактом;
кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (ліцеїсти);
осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ), компонентами ракетного палива (КРП), джерелами електромагнітних полів (ЕМП), лазерного випромінювання (ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:
- добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я;
- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;
- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;
- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров'я (установам);
- визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;
- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;
- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Визначальним при вирішенні цього спору є надання правової оцінки стану здоров'я позивача як причини для невиконання наказу, за що на позивача і було накладено дисциплінарне стягнення.
Так, в пояснювальній записці від 21.09.2024 року, яка міститься в матеріалах службового розслідування, позивач прямо вказав, що відмовився виконувати бойове завдання за станом здоров'я, що підтверджено висновком ВЛК.
Ця ж обставина підтверджується і поясненнями ОСОБА_2 від 23.09.2024 року, які наявні в матеріалах службового розслідування.
Таким чином, поставлене в провину позивачу діяння мало озвучену позивачем причину, в зв'язку з чим належить перевірити її обґрунтованість та значущість у відповідних правовідносинах.
В п. 3.9. Акту службового розслідування згадується, що згідно довідки ВЛК від 27.08.2024 року №5485 позивач придатний до служби у Десантно-штурмових військах, однак в подальшому надав тотожну довідку, однак з протилежним висновком саме щодо служби в Десантно-штурмових військах.
Водночас, всупереч положенням п. 3 розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування не зазначено мотиви відхилення посилань позивача на стан здоров'я. В акті службового розслідування, як і в спірному наказі, лише формально згадується існування двох протилежних за змістом довідок ВЛК позивача, при цьому в обох документах згадується, що позивач не може бути суб'єктом кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України (непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказ).
Таким чином, фактично відповідач не оцінив змістовно єдину підставу, на яку позивач посилався в якості виправдання для невиконання наказу.
Так, в ході службового розслідування взагалі не з'ясовано звідки та чому щодо однієї особи існують протилежні за змістом висновки ВЛК, при цьому така суперечність є очевидно суттєвою, адже стосується можливості позивача в цілому служити в Десантно-штурмових військах, до яких належить відповідач.
При цьому, з матеріалів службового розслідування вбачається обізнаність відповідача про таку обставину, однак попри пряму вказівку законодавства щодо обов'язку відповідача зазначити мотиви відхилення заперечень позивача, який прямо посилався на стан здоров'я як підставу для невиконання наказу під час несення служби у відповідача, тобто - під час служби в Десантно-штурмових військах, відповідач цю обставину проігнорував.
Водночас, сам відповідач зазначає, що стан здоров'я позивача виключає можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за це ж діяння, однак оцінку значущості цієї ж обставини для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач в службовому розслідуванні не надав.
Відповідач зазначає, що через наявну розбіжність у змісті довідок ВЛК орган досудового розслідування направив позивача на повторне проходження ВЛК, однак відповідач в свою чергу не вважав за необхідне врахувати результат такого повторного обстеження, що є необґрунтованим.
Колегія суддів апеляційної інстанції надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, зазначає, що кримінальне та дисциплінарне провадження дійсно не пов'язані.
Водночас, і не йдеться про те, що відповідач повинен був чекати результатів кримінального провадження.
Натомість слід акцентувати увагу на тому, що в провадженні за тим же фактом компетентний орган, вирішуючи питання про протиправність діяння, відклав вирішення такого питання до завершення додаткової перевірки, що з урахуванням засади розумності вимагало від відповідача принаймні навести змістовне обґрунтування завершення власного провадження до закінчення такої перевірки, в т.ч. навести підстави, наприклад, незначущості результатів такої перевірки.
В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);
добросовісно (п. 5);
розсудливо (п. 6);
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, поверхневий підхід до встановлення обставин службового розслідування суперечить вказаним вимогам до відповідача та вищевикладеним положенням законодавства щодо проведення службового розслідування.
Як наслідок, допущений рівень неповноти службового розслідування є самодостатньою підставою для скасування спірного наказу, який є результатом службового розслідування.
Згідно вимог статуту Статут внутрішньої служби Збройних Сил України командир військової частини мав обов'язок знати відомості про стан здоров'я позивача.
Натомість, попри пряме посилання позивача на стан здоров'я як на підставу для невиконання наказу, а також надання відповідних доказів, стан здоров'я позивача не став об'єктом перевірки відповідача як значуща обставина під час службового розслідування.
Зокрема, згідно довідки відповідача від 12.09.2024 року №10306 позивач може виконувати бойові (службові) завдання за призначенням, однак ця довідка суперечить більш ранній довідці ВЛК Військової частини НОМЕР_4 від 27.08.2024 року №5485.
Така суперечність, з урахуванням положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та приписів законодавства щодо порядку проведення службового розслідування та обов'язків відповідача як командира позивача, мала б зупинити вирішення питання про притягнення позивача до відповідальності.
Направленням від 18.09.2024 року №734/4 відповідач направив позивача до Військової частини НОМЕР_4 на обстеження/консультацію, а в подальшому непридатність позивача до служби в Десантно-штурмових військах була підтверджена довідкою ВЛК НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 06.12.2024 року №1588.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції наявні суперечності щодо стану здоров'я позивача вимагали призупинення вирішення питання про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Однак у відзиві відповідач лише підкреслив, що на момент закінчення службового розслідування висновок медичного огляду готовий не був.
Надаючи оцінку значущості стану здоров'я позивача як підставі для невиконання наказу колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно Положення №402 служба в Десантно-штурмових військах, які за ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» є окремим родом військ Збройних Сил України, можлива за результатом відбору та за наявності відповідних медичних показань, які мають підвищений рівень відносно загальних вимог до стану здоров'я військовослужбовців.
Як наслідок, особа може бути непридатна до служби саме в Десантно-штурмових військах, однак придатна до військової служби (в цілому).
Значущість критерію здоров'я військовослужбовця встановлена безпосередньо у ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII, відповідний принцип передбачає проходження військової служби саме придатними до такої служби громадянами.
Відповідно, непридатність певного ступеня здоров'я до військової служби, в т.ч. до служби в окремих родах військ Збройних Сил України, виключає проходження такої служби.
Відповідно до правозастосування відповідача, позивач не виконав наказ, в зв'язку з чим підлягав дисциплінарній відповідальності.
Однак, відповідач взагалі не встановлював та не вирішував питання щодо наявності підстав для відповідальності позивача за невиконання наказу командира військової частини саме Десантно-штурмових військ саме щодо служби в таких військах, передусім - виконання обов'язків за призначенням згідно бойового розпорядження, що свідчить про неповноту службового розслідування та є підставою для скасування накладеного на позивача дисциплінарного стягнення.
Окрім цього, згідно оцінки суду непридатність до служби за обставин справи свідчить що невиконання саме бойового розпорядження такою непридатною особою не може бути підставою для застосування до неї дисциплінарного стягнення, оскільки є обставиною, яка виключає протиправність діяння, зумовлюючи його вимушений характер з об'єктивної підстави.
Так, непридатна до певного виду служби особа не може виконати накази щодо такої служби, передусім, які пов'язані з використанням необхідних властивостей, зумовлених специфікою такої служби (застосуванням підвищених параметрів стану здоров'я).
Ця обставина є додатковою підставою для скасування спірного наказу.
Оцінка значущості непридатності позивача є необхідною, оскільки відповідач має в своєму розпорядженні результат нової ВЛК позивача, проведеної вже НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 06.12.2024 року №1588, однак в ході судового розгляду даної справ відповідач не надав доказів зміни результатів дисциплінарного провадження з урахуванням цієї обставини, а також в цілому не вважав її юридично значущою, що не узгоджується з оцінкою суду такої обставини.
Ураховуючи те, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 04.09.2025 та в силу може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова