12 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/212/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2025 ( суддя Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі №280/212/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), 2. Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.12.2024 в частині призову та направлення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними наказами ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Разом із тим, позивач вважає такі накази протиправними, оскільки він згідно з п. 15 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав мобілізації. Натомість, відповідач 1, всупереч своїм прямим обов'язкам, маючи можливість і відповідні повноваження, не перевірив наявність у позивача підстав для відстрочки з метою недопущення порушення його прав, відмовив у прийнятті від позивача відповідної заяви, тим самим позбавивши можливості реалізувати законне право. В свою чергу, наказ відповідача 2 про зарахування позивача до списків особового складу на посаду курсанта також є протиправним, оскільки виданий внаслідок незаконної мобілізації та ґрунтується на незаконному наказі. Зазначає, шо не лише у військовозобов'язаного громадянина є обов'язок щодо повідомлення органів ТЦК та СП про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК та СП зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи. Також відповідач 1, взявши позивача на облік, не дивлячись на те, що він вже перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вніс належним чином всі персональні дані відносно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, включно із відомостями про сімейний стан та права на відстрочку. З урахуванням наведеного просить задовольнити позов.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2025 задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2024 № 378 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 20.12.2024 зараховано до списків особового складу військової частини на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.
Незгода із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.12.2024 в частині призову та направлення на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає проходження військової служби.
За правилами ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно до передбачених ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ категорій громадян України щодо військового обов'язку, до таких належать військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Ст. 3 Закону №2232-ХІІ передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України", ";Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За визначенням, закріпленим у ст. 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону №3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації регулює ст. 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлено перелік військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Позиція позивача стосовно того, що він не підлягає мобілізації, оскільки має дитину віком до 18 років і дружину, яка проходить військову службу, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", не зовсім є обґрунтованою, за відсутності належних уточнень щодо останніх змін у законодавстві України про мобілізацію, які набули чинності 25 травня 2024 року.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову під час мобілізації надається будь-якому військовозобов'язаному, який підтвердив підставу для відстрочки.
Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить перелік військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Отже, відповідно до законодавства особи, які мають неповнолітню дитину, не підлягають мобілізації, якщо один із подружжя вже проходить військову службу.
Це правило покликане забезпечити стабільність у сім'ях, де вже є військовослужбовець.
Для подачі документів, які підтверджують право на звільнення від мобілізації, слід звертатися до:
1. Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишні військові комісаріати) - це основний орган, що займається питаннями мобілізації.
2. Місцевого органу соціального захисту населення - для отримання додаткових консультацій або в разі потреби у допомозі.
Таким чином, для отримання звільнення від мобілізації зазвичай потрібно подати письмову заяву. Заява про звільнення від мобілізації пишеться на ім'я керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишнього військового комісаріату) за місцем вашої реєстрації
Суд встановив, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 26.05.2022 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до п.15 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (ас26).
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами , органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Відповідно до п.2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до положень пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, у тому числі:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до абз.8 п.11 цього Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому позивач перебував на військовому обліку, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зазначає про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не розгляду належним чином заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та неприйняття за результатом розгляду заяви відповідного рішення.
Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, суд в контексті спірних правовідносин, приходить висновку про безпідставність позовних вимог.
Водночас, враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не розглядав по суті заяву позивача про надання відстрочки від призову за мобілізацією, суд зазначає про необхідність з боку позивача вжити всіх можливих заходів для його отримання.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2025 в адміністративній справі №280/212/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 12 вересня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 12 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко