04 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8333/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року (головуючий суддя Сацький Р.В.)
в адміністративній справі №280/8333/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 06.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідачів: Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-2), в якій просив:
- визнати бездіяльність Відповідачів щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди Позивачу з розрахунку 100 000, 00 гривень на місяць за кожен день участі Позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 04.05.2024 по 31.05.2024 (включно) та з 01.06.2024 по 25.06.2024 (включно) - протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та військову частину НОМЕР_1 виплатити Позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100 000, 00 гривень на місяць за кожен день участі Позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових Спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 04.05.2024 по 31.05.2024 ( включно) та з 01.06.2024 по 25.06.2024 (включно) із врахуванням виплачених Позивачу сум додаткової винагороди за вказаний період.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 , яка знаходиться на забезпеченні та у підпорядкуванні в/ч НОМЕР_1 . Рішеннями (наказами) Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.06.2024 № 235, від 03.07.2024 № 293 район діяльності в/ч НОМЕР_2 визнаний районом бойових дій, відповідно участь у діях та виконання бойових (спеціальних) завдань у вказаному районі вважаються такими, що здійснюються в районах ведення бойових дій. Зазначає, що в/ч НОМЕР_2 протиправно не було нараховано, а в/ч НОМЕР_1 не виплачено позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100 000 гривень на місяць за участь позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйон) включно) у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно). Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати йому підвищеної до 100 000 грн додаткової винагороди.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку до 100 000 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 04.05.2024 по 31.05.2024 ( включно) та з 01.06.2024 по 25.06.2024 (включно).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку до 100 000 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 04.05.2024 по 31.05.2024 (включно) та з 01.06.2024 по 25.06.2024 (включно), з урахуванням раніше сплачених сум додаткової винагороди за вказаний період.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідно до довідки в/ч НОМЕР_2 від 11.08.2024 за № 4013 позивачу було нараховано додаткову винагороду: у травні 2024 року позивачу нарахована додаткова винагорода (100 000 грн) у розмірі 100 000 грн, виплачено - 29 550грн; у червні 2024 року нараховано - 83 333,33 грн, виплачено - 24625 грн., відтак позивачу з урахуванням Постанови № 168 у період з 01.05.2024 по 30.06.2024 (включно) мала нараховуватись та виплачуватись додаткова винагорода у розмірі 100 000грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
В той же час, з урахуванням довідки в/ч НОМЕР_2 від 11.08.2024 за № 4013, судом встановлено, що фактична виплата додаткової винагороди у вищезазначеному розмірі позивачу в/ч НОМЕР_1 здійснена так і не була, у зв'язку із чим, вимоги, заявлені позивачем до в/ч НОМЕР_1 в частині виплати додаткової винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 (включно) підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що документи на підтвердження наявного у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до в/ч НОМЕР_1 готувала та надавала в/ч НОМЕР_2 , а не позивач, то позивач не повинен нести відповідальність (негативні наслідки) за правильність їх оформлення та заповнення.
Разом з тим, відповідачем-2 виконаний обов'язок щодо нарахування позивачу у спірних періодах додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100 000 гривень. Підтвердженням цього є довідка в/ч НОМЕР_2 від 11.08.2024 за № 4013. Відтак, позовні вимоги щодо в/ч НОМЕР_2 задоволенню не підлягають.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 (відповідач-1) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 (надавалась раніше та наявна в матеріалах даної справи), вбачається, що Позивачу з нарахованої Військовою частиною НОМЕР_2 додаткової винагороди за спірний період: травень 2024 року - 100000грн. (фактично виплачено Військовою частиною НОМЕР_1 - 29550,00 грн. у розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань); червень 2024 року - 83333,33 грн. (фактично виплачено Військовою частиною НОМЕР_1 - 24625грн. у розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 , яка знаходиться на грошовому забезпеченні та у підпорядкуванні в/ч НОМЕР_1 .
Рішеннями (наказами) Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.06.2024 № 235, від 03.07.2024 № 293, район діяльності в/ч НОМЕР_2 визнаний районом бойових дій, відповідно участь у діях та виконання бойових (спеціальних) завдань у вказаному районі вважаються такими, що здійснюються в районах ведення бойових дій;
В період з 01.05.2024 по 30.06.2024 (включно) в/ч НОМЕР_2 вела бойові дії на лінії бойового зіткнення з противником та здійснювала заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, на підставі відповідних бойових розпоряджень.
Рапортом ТВО командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 (вх. № 3654 від 03.06.2024), на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 . подано список військовослужбовців взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 які протягом періоду з 01.05.2024 по 31.05.2024 (включно) брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями): Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.06.2024 №235 ''Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" (Харківська область, Куп'янський район, Курилівська сільська територіальна громада), БР ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 02.04.2024 № 313/1908/953т, БР ком. в/ч НОМЕР_2 від 28.04.2024 № 1306/127 дск, ПБД командира ВМТЗ в/ч НОМЕР_2 № 74 дек від 01.06.2024.
Рапортом ТВО командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 (вх. № 4461 від 03.07.2024), на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , подано список військовослужбовців взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , які протягом періоду з 01.06.2024 по 30.06.2024 (включно) брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями): Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.07.2024 №293 'Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" (Харківська область, Куп'янський район, Курилівська сільська територіальна громада), БР ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 02.04.2024 №313/1908/953т, БР ком. в/ч НОМЕР_2 від 28.04.2024 № 1306/127дск, ПБД командира ВМТЗ в/ч НОМЕР_2 № 91/дек від 02.07.2024.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.06.2024 № 253, прийнято рішення про виплату військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100 000 гривень на місяць за участь \ заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) у період з 01.05.2024 по 31.05.2024 (включно).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.07.2024 № 298, прийнято рішення про виплату військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) у період з 01.06.2024 по 30.06.2024 (включно).
Листом командира в/ч НОМЕР_2 від 13.06.2024 № 1564/2866, до військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 доводилось, що в/ч НОМЕР_2 не є розпорядником державних коштів та перебуває на фінансовому забезпеченні в/ч НОМЕР_1 , до компетенції якої відноситься виплата грошового забезпечення військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 . Відповідно, тільки нарахування грошової винагороди (у тому числі додаткової винагороди) відноситься до компетенції в/ч НОМЕР_2 .
Довідкою в/ч НОМЕР_2 від 11.08.2024 за № 4013 підтверджується, що у травні 2024 року позивачу нарахована додаткова винагорода (100 000 грн) у розмірі 100 000 грн, виплачено - 29 550грн; у червні 2024 року нараховано - 83 333,33 грн, виплачено - 24 625грн.
Позивач вважає протиправною таку бездіяльність відповідачів.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 року № 1932-XII “Про оборону України» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій;
бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який діє на даний час.
Статтею 4 Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 вирішено Кабінету Міністрів України невідкладно:
1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;
2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, яка застосовувалася в спірний період) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197 (Порядок № 260).
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку № 260, в редакцій, чинній станом на 18 квітня 2024 року передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат Військової частини (установи, організації) (далі - Військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу Військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Абзацами 1 - 5 пункту 8 розділу 1 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі Військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (командир).
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 14 розділу 1 Порядку № 260).
З урахуванням пункту 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин передбачалось, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу Військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктами 9, 10 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу Військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З вищенаведених правових норм слідує, що в спірний період умовами виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн є:
1) період дії воєнного стану;
2) виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
При цьому виплата додаткової винагороди здійснюється за наказом командира Військової частини, підставою для видачі якого є: бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення, постові відомості, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, визначення конкретного розміру додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 у межах до 30 000грн або у межах до 100 000грн є виключно повноваженнями суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням положень частини 5 статті 242 КАС України, суд, під час розгляду даної адміністративної справи враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23, від 21.03.2024 року у справі № 560/3159/23, від 22.11.2023 року у справі № 520/690/23, від 05.06.2024 року у справі №200/660/23, від 05.08.2024 року у справі № 200/4100/23 та інших стосовно застосування положень Постанови КМУ № 168.
З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постановах, виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення/здійснення (пункт 1 Постанови № 168).
Також, Верховний Суд вказав про необхідність підтвердження цих обставин відповідними документами.
Зі змісту долучених до матеріалів справи документів встановлено, що в період з 01.05.2024 по 30.06.2024 (включно) позивач брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення.
Зазначене підтверджується: рапортом ТВО командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 (вх. № 3654 від 03.06.2024), на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 . подано список військовослужбовців взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 які протягом періоду з 01.05.2024 по 31.05.2024 (включно) брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями):
Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.06.2024 № 235 ''Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" (Харківська область, Куп'янський район, Курилівська сільська територіальна громада), БР ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 02.04.2024 № 313/1908/953т, БР ком. в/ч НОМЕР_2 від 28.04.2024 № 1306/127 дск, ПБД командира ВМТЗ в/ч НОМЕР_2 №74 дек від 01.06.2024.
Рапортом ТВО командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 (вх. № 4461 від 03.07.2024), на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , подано список військовослужбовців взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , які протягом періоду з 01.06.2024 по 30.06.2024 (включно) брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями): Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.07.2024 №293 'Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" (Харківська область, Куп'янський район, Курилівська сільська територіальна громада), БР ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 02.04.2024 № 313/1908/953т, БР ком. в/ч НОМЕР_2 від 28.04.2024 №1306/127дск, ПБД командира ВМТЗ в/ч НОМЕР_2 № 91/дек від 02.07.2024.
Слід зазначити, що відповідачами такі обставини не спростовані, доказів протилежного не надано.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.06.2024 № 253, прийнято рішення про виплату військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100 000 гривень на місяць за участь \ заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) у період з 01.05.2024 по 31.05.2024 (включно).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.07.2024 № 298, прийнято рішення про виплату військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100 000 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) у період з 01.06.2024 по 30.06.2024 (включно).
Натомість, згідно довідки в/ч НОМЕР_2 від 11.08.2024 за №4013 позивачу було нараховано додаткову винагороду: у травні 2024 року позивачу нарахована додаткова винагорода (100 000 грн) у розмірі 100 000 грн, виплачено - 29 550 грн; у червні 2024 року нараховано - 83 333,33 грн, виплачено - 24 625 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу з урахуванням Постанови № 168 у період з 01.05.2024 по 30.06.2024 (включно) мала нараховуватись та виплачуватись додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
В той же час, з урахуванням довідки в/ч НОМЕР_2 від 11.08.2024 за № 4013, матеріалами справи підтверджується, що фактична виплата додаткової винагороди у вищезазначеному розмірі позивачу в/ч НОМЕР_1 здійснена так і не була, у зв'язку із чим, вимоги, заявлені позивачем до в/ч НОМЕР_1 в частині виплати додаткової винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 (включно) підлягають задоволенню.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції є необґрунтованою підстава, що визначена відповідачем-1 для невиплати збільшеного розміру додаткової винагороди, оскільки за твердженням відповідача-1 позивач не виконував/здійснював бойові (спеціальні) завдання у вказаному періоді, однак такі доводи відповідача не відповідають матеріалам справи та спростовуються вищезазначеними доказами (що містяться в матеріалах справи).
Щодо доводів відповідача (в/ч НОМЕР_1 ), що надані в/ч НОМЕР_2 документи містять певні недоліки, в тому числі відсутність посилання на журнал бойових дій, суд апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття належне урядування.
У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).
З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Зважаючи на те, що документи на підтвердження наявного у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, до в/ч НОМЕР_1 готувала та надавала в/ч НОМЕР_2 , а не позивач, то позивач не повинен нести відповідальність (негативні наслідки) за правильність їх оформлення та заповнення.
Крім того, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2024 року у справі № 560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-2 виконаний обов'язок щодо нарахування позивачу у спірних періодах додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100 000 гривень (підтвердженням цього є довідка в/ч НОМЕР_2 від 11.08.2024 за № 4013).
Відтак, позовні вимоги щодо в/ч НОМЕР_2 задоволенню не підлягають. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 04.09.2025 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова