11 вересня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/5383/24
провадження номер № 22-ц/824/5256/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 листопада 2024 року у складі судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2024 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що monobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.
Позивач вказував, що 14 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, де підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 14 грудня 2018 року, яка разом з Умовами і правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг. Підписавши анкету - заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Зазначав, що на підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків у розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на суму простроченої заборгованості за кредитом (74,4% річних).
Вказував, що АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатись кредитним коштами на умовах, встановлених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Проте відповідачка не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 19 жовтня 2022 року прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі положення п.п. 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов та правил відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором станом на 15 січня 2024 року становить 45 699 грн 03 коп.
З урахуванням наведеного, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 грудня 2018 року у розмірі 45 699 грн 03 коп., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 листопада 2024 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов АТ «Універсал Банк» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами та правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, а тому суд дійшов помилкового висновку, що відповідачка не була ознайомлена з ними.
Зазначає, що з урахуванням того, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачці саме через мобільний додаток, тому відповідачка була ознайомлена саме з Умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та погодилась на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання. Наведене вказує про належне укладення кредитного договору, а тому невиконання відповідачкою умов договору, на які вона погодилась та ознайомилась в анкеті-заяві та не погашення у повному обсязі заборгованості перед банком є наслідком порушення положення про обов'язковість договору.
Вважає, що посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи, що відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості та виписці про рух коштів по картці відповідачки, у неї виникла заборгованість. Оскільки у відповідачки прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, то на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов вся заборгованість за кредитом стала простроченою. АТ «Універсал Банк» направило відповідачці повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідачка не вчинила жодних дій щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим кредит став у формі «на вимогу».
Також вказує, що складений банком розрахунок заборгованості є належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором та який не спростований відповідачкою. Доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, відповідачкою не надано.
Відповідачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 45 699 грн 03 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність відкритого рахунку на ім'я відповідача, надання їй у позику грошових коштів, розміру наданих в кредит коштів, наявності кредитної заборгованості, її розміру та періоду, за який слід розраховувати розмір заборгованості.
Суд зазначив, що самі по собі розрахунок позивача та анкета-заява, в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові відповідачки, без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджують обставини, викладені в позовній заяві, оскільки суд позбавлений можливості встановити, яку конкретно суму коштів отримала відповідачка, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена нею, а яка частина сплачена не була.
Лише наявність виписки з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом, що підтверджує рух коштів по конкретному рахунку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були.
Тому суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення зазначеної позивачем заборгованості із ОСОБА_1 , а відповідно до приписів ч.6 ст.81 ЦПК України доказування та, відповідно, рішення суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У відповідності до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження позовних вимог банк долучив до позовної заяви: розрахунок заборгованості станом на 15 січня 2024 року за договором б/н від 14 грудня 2018 року, укладеного між Універсал Банк та ОСОБА_1 ; копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» від 14 грудня 2018 року; Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank; витяг з Тарифів за карткою monobank; Паспорт споживчого кредиту; копію паспорта ОСОБА_1 та копію картки платника податків.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачкою коштів на підставі анкети-заяви та наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором, який зазначає банк.
Так, анкета-заява від 14 грудня 2018 року містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів. В позовній заяві ці дані також не зазначені, а лише вказано, що на підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
В анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 отримала платіжну картку, строк дії цієї картки та що на її ім'я відкрито поточний рахунок.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідачки, яка картка їй була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом, а також, що позичальник ознайомився з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, зазначені документи містяться в мобільному додатку і відповідачка має цілодобовий доступ до них, враховуються апеляційним судом, однак вказаних вище обставин не спростовують.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наданий банком розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.
Суд першої інстанції правильно врахував, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
Отже, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Будь-яких доказів видачі кредитних коштів, використання відповідачкою вказаних коштів та вчинення відповідачкою дій направлених на підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідачки за договором від 14 грудня 2018 року становить 45 699 грн 03 коп. (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що всі платежі щодо погашення заборгованості за кредитом відображені у розрахунку, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.
Посилання в апеляційній скарзі на доведеність факту укладення між сторонами кредитного договору у електронній формі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору ще не свідчить про порушення сторонами умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір.
Також колегія суддів враховує, що оскільки саме на позивача в силу положень ст.12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неподання відповідачкою ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу із запереченнями проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів, саме по собі не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк надав суду належні, достовірні та достатні докази, а саме, анкету-заяву відповідачки до договору про надання банківських послуг, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифи, Таблицю розрахунку вартості кредиту, Паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості за кредитним договором, які не були належно оцінені судом першої інстанції та допущено поверхневий та формальний підхід до необхідності їх дослідження, колегія суддів суд відхиляє як неспроможні з огляду на встановлені судом обставини недоведеності розміру виданого кредиту, якщо такий був виданий, і заборгованості, яка могла утворитися.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди з судовим рішенням і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст.12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: