Справа № 500/6345/24
11 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
14.08.2025 від представника позивача адвоката Дзіся Андрія Романовича до суду надійшла заява про зміну способу і порядку виконання цього рішення суду на стягнення з ГУ ПФУ в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 пенсійні виплати за період з 21.04.2024 по 30.04.2025 у сумі 144112,14 грн. Така заява обґрунтована тривалим невиконанням рішення суду та положеннями статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 15.08.2025 призначено заяву до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.09.2025 о 12:00 год.
19.08.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшло письмове заперечення на заяву про зміну порядку і способу виконання судового рішення. Представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою 3 правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. На сьогоднішній день здійснюється погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, з датою набрання ними законної сили включно по 19.11.2020.
Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Просив відмовити у її задоволенні.
Ухвалою суду від 09.09.2025 забезпечено участь представника позивача у судовому засіданні 11.09.2025 о 12:00 год. в режимі відеоконференції.
У призначене судове засідання сторони не прибули, проте від сторін надійшли клопотання про розгляд заяви без участі їх представників.
Оскільки відсутні перешкоди для вирішення заяви за відсутності сторін, то питання наявності підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення вирішується судом у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву, оцінивши її доводи та заперечення проти неї, дослідивши докази, суд дійшов таких висновків.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 21.04.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 10.04.2025.
Розрахунком на пенсійну виплату в пенсійній справі позивача підтверджується, що відповідач на виконання вказаного рішення суду провів перерахунок пенсії позивача з 21.04.2024 та нарахував ОСОБА_1 доплату до пенсії в сумі 144112,14 грн за період з 21.04.2024 по 30.04.2025.
З пояснень відповідача вбачається, що вказана сума донарахованої пенсії позивачу не виплачена та обліковується в автоматизованих системах обробки пенсійної документації, рішення суду в цій частині буде виконуватися в порядку черговості при надходженні коштів.
Отже, відповідач виконав частину дій задля забезпечення виконання рішення суду щодо виплати присуджених коштів і хоч остаточна виплата коштів не проведена, проте ГУ ПФУ в Тернопільській області не відмовляється виплачувати нараховані кошти за вказаним судовим рішенням. Невиплата цих коштів обумовлена об'єктивними причинами, а саме відсутністю достатніх асигнувань з Державного бюджету України на виконання судових рішень.
Суд також зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у цій справі має зобов'язальний характер, судом при розгляді справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по пенсії позивачу. Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості по пенсії судом не здійснювався, тому, зміна способу виконання вказаного судового рішення із зобов'язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично буде зміною рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено загальними приписами статті 378 КАС України.
Поняття “спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
У постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а.
Також Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а сформульовано такий правовий висновок: “Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Такої позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а та від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Враховуючи такі висновку суду касаційної інстанції, а також спосіб відновлення порушеного права позивача, обраний судом при ухваленні рішення, через зобов'язання відповідача вчинити певні дії, та беручи до уваги, що стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то необхідно дійти висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, про який просить заявник, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2024.
Додатково суд зауважує, що виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас, стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
З пояснень представника відповідача вбачається, що заборгованість, яка утворилася внаслідок невиконання рішень, на даний час уже погашена за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19.11.2020.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить виключно від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18).
З огляду на викладене, враховуючи те, що причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у цій справі (в частині, що стосується зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 21.04.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум) на стягнення з ГУ ПФУ в Тернопільській області на користь позивача заборгованості з виплати перерахованої пенсії по інвалідності в сумі 144112,14 грн.
На переконання суду, право позивача (стягувача) на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Подібного підходу дотримується Восьмий апеляційний адміністративний суд у постановах від 07.07.2025 у справі № 460/11345/21, від 24.07.2025 у справі № 380/14970/22, від 23.07.2025 у справі № 460/8843/21, від 14.08.2025 у справі № 380/14596/22.
На спростування мотивів представника позивача з посиланням на чинну редакцію статті 378 КАС України як підставу для задоволення поданої заяви, суд зазначає, що положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України (в редакції Закону №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024) необхідно розуміти таким чином, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили дійсно є самостійною (тобто, іншою, ніж визначено абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України) підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Проте, таку підставу не можна вважати безумовною, тобто, такою, що зобов'язує суд безальтернативно задовольнити подану стягувачем заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, позаяк у кожному конкретному випадку суд має надати оцінку змісту резолютивної частини судового рішення та причинам його невиконання, при цьому, частина перша статті 378 КАС України щодо права (а не обов'язку суду) за заявою стягувача встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання також підлягає застосуванню.
Відтак, з наведених мотивів у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 256, 295, 378 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 11 вересня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.