11 вересня 2025 рокум. Рівне№460/11810/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась через свого представника/адвоката (далі - представник/адвокат позивача) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 16.05.2025 №172450009926 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.05.2025, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1987 року з 03.07.1989 по 03.05.1993, з 07.12.1994 по 30.04.2003; зобов'язати відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.05.2025.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про протиправність прийнятого відповідачем рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), оскільки період проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить більше 4 років, при цьому відповідачем-1 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи згідно трудової книжки. Вважає таке рішення відповідача-1 протиправним та просить його скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
04.04.2025 від відповідача-2 надійшов відзив. В своїх запереченнях щодо позовної заяви вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1987 з 03.07.1989 по 03.05.1993, оскільки запис не засвідчено печаткою; з 07.12.1994 по 30.04.2003, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, а з 01.07.2000 по 30.04.2003, та з 01.04.2025 по 30.04.2025, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату внесків до Пенсійного фонду України. Звертає увагу, що запис у трудовій книжці не є безумовним доказом про період роботи особи у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відповідної інформації; неправильне оформлення печатки підприємства може вказувати на неточності в трудовій книжці та ставити під сумнів достовірність відомостей про зазначені в ній періоди роботи. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача-1 не суперечать чинному законодавству України, тому підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана позивачем до суду 11.07.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 11.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 14.07.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач-2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 06.08.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маринин Березнівського району Рівненської області, є громадянкою України, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4 серії НОМЕР_2 , виданим позивачу 17.11.1997 Рівненською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до довідки Соснівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 29.04.2025 №187 позивач проживала та була зареєстрована в селі Хмелівка Березнівського району Рівненської області в період з 02.10.1991 по 21.11.1994, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Відповідно до довідки Соснівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 28.04.2025 №684 позивач проживає та зареєстрована в селищі Соснове Березнівського району Рівненської області з 27.07.1996 по цей час, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Позивач 09.05.2025 звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто відповідачем-1 та 16.05.2025 прийнято рішення №172450009926 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання. Документами підтверджено відповідно до частини 2 статті 55 Закону ЧАЕС періоди роботи (проживання) на території зони посиленого радіоекологічного контролю особи станом на 01.01.1993 - 02 роки 06 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону ЧАЕС, оскільки станом на 1 січня 1993 року заявник не проживав (не відпрацював) 4 роки на території зони посиленого радіоекологічного контролю. У вказаному рішенні відповідачем-1 також зазначено про те, що страховий стаж заявниці становить 21 рік 10 місяців 22 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1987 з 03.07.1989 по 03.05.1993, оскільки запис не засвідчено печаткою; з 07.12.1994 по 30.04.2003, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, а з 01.07.2000 по 30.04.2003, та з 01.04.2025 по 30.04.2025, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату внесків до Пенсійного фонду України.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-1, а тому звернулась до суду з цим позовом з наведеними позовними вимогами.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним рішення відповідача-1 від 16.05.2025 №172450009926 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.05.2025, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1987 року з 03.07.1989 по 03.05.1993, з 07.12.1994 по 30.04.2003; зобов'язання відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.05.2025.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше чотирьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше чотирьох років, - категорія 4.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивачу таке посвідчення видано Рівненською обласною державною адміністрацією 17.11.1992, відповідно до якого позивач належить до громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Водночас, суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі № 460/27065/23.
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 16.05.2025 року №172450009926 є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року, а саме не менше чотирьох років. В рішенні зазначено, що проживання позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 становить 02 роки 06 днів.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року.
Відповідно до довідки Соснівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 29.04.2025 №187 позивач проживала та була зареєстрована в селі Хмелівка Березнівського району Рівненської області в період з 02.10.1991 по 21.11.1994, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Відповідно до довідки Соснівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 28.04.2025 №684 позивач проживає та зареєстрована в селищі Соснове Березнівського району Рівненської області з 27.07.1996 по цей час, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Суд зауважує, що відповідно до частини 3 та частини 4 статті 15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що відповідні довідки були відкликані, будь-якими суб'єктами оскаржені та відповідним органом скасовані, а тому слугують належним доказом у справі та підтверджують факт проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю у вищевказаний період.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Отже, довідкою Соснівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 29.04.2025 №187 підтверджується, що в період з 02.10.1991 по 21.11.1994 позивач проживала та була зареєстрована в селі Хмелівка Березнівського району Рівненської області, територія якого до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, отже згідно вказаної довідки позивач станом на 01.01.1993 проживав в забрудненій зоні 1 рік 3 місяці.
При цьому позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач-1 під час прийняття ним спірного рішення не врахував, що відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1987 року ОСОБА_1 з 03.09.1987 року по 08.06.1988 року працювала в Березнівській швейній фабриці, що знаходилась в м. Березне Рівненської області. 3 03.07.1989 року по 30.04.2003 року працювала в об'єднанні по торгівлі промисловими товарами, що знаходилось в смт. Соснове Березнівського району Рівненської області. Враховуючи періоди роботи на території Березнівського району Рівненської області згідно даних трудової книжки позивач пропрацювала в зоні посиленого радіоеколічного контролю з 03.09.1987 по 08.06.1988, з 03.07.1989 по 01.01.1993 року - 4 роки 3 місяці 4 дні.
Як вбачається з рішення відповідача-1, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1987 з 03.07.1989 по 03.05.1993, оскільки запис не засвідчено печаткою; з 07.12.1994 по 30.04.2003, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, а з 01.07.2000 по 30.04.2003, та з 01.04.2025 по 30.04.2025, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату внесків до Пенсійного фонду України.
При цьому позивачем заявлено позовну вимогу, згідно якої позивач просить суд зобов'язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.05.2025, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1987 року з 03.07.1989 по 03.05.1993, з 07.12.1994 по 30.04.2003.
Так, судом з трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 08.09.1987 встановлено, що в спірні періоди з 03.07.1989 по 03.05.1993 позивач працювала в об'єднанні по торгівлі промисловими товарами з наступними переведеннями на посади продавця та зав. магазином (записи трудової книжки 6-10) та в період з 07.12.1994 по 30.04.2003 працювала зав. магазином в с. В. Селище (записи трудової книжки 12-13).
Суд зауважує, що трудова книжка містить чіткі записи про періоди працевлаштування позивача, в яких він працював. При цьому доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.
В матеріалах справи також наявна довідка Березнівського торгово-роздрібного підприємства від 20.05.2025 №10, з якої вбачається, що на основі реорганізації Коопунівермагу та Промоб'єднання було створено «Березнівське торгово-роздрібне підприємство районного споживчого товариства». З вказаної довідки вбачається, що місцезнаходження вказаного промоб'єднання є м. Березне, де і працювала позивач, окрім того с. В. Селище до 01.01.2015 також відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106. Отже, вказане свідчить, що позивач в спірні періоди працювала на території, яка відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Щодо неврахування відповідачем-1 до страхового стажу позивача вказаних періодів його роботи з огляду на те, що відсутній підпис відповідальної особи та запис не засвідчено печаткою, то суд відхиляє такі посилання відповідача-1 та зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов'язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов'язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.
Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відтак, суд приходить до висновку, що вказані вище документи підтверджують працевлаштування позивача в період з 03.07.1989 по 03.05.1993, з 07.12.1994 по 30.04.2003, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1987, а відтак вказані періоди підлягають зарахуванню позивачу до його страхового стажу.
Суд враховує ту обставину, що незарахування вказаних періодів роботи позивача до його страхового стажу зумовило винесення оскаржуваного рішення відповідачем-1 з тих підстав, що у позивача відсутній достатній період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993, а саме не менше 4 років. Зі змісту абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII вбачається, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. Отже, зарахування вказаних вище періодів роботи позивача в забрудненій зоні прямо впливає на правильність винесення рішення органами Пенсійного фонду та право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Оскільки відповідачем-1 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи в забрудненій зоні з 03.07.1989 по 03.05.1993, з 07.12.1994 по 30.04.2003, то суд приходить до висновку, що слід зобов'язати відповідача-1 зарахувати такі періоди роботи позивача до його страхового стажу.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 16.05.2025 №172450009926 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.05.2025, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, закріплюють, що право особи на пенсійне забезпечення, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, саме до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.
Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України та зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення дострокової пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів, зазначених судом у цьому рішенні як таких, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо зарахування стажу, призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 16.05.2025 №172450009926 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 09.05.2025, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1987 року з 03.07.1989 по 03.05.1993, з 07.12.1994 по 30.04.2003.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача-1 та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 16.05.2025 №172450009926 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1987 року з 03.07.1989 по 03.05.1993, з 07.12.1994 по 30.04.2003.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд. 43,м. Суми,Сумська обл.,40009, код ЄДРПОУ: 21108013).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ: 21084076).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК