11 вересня 2025 рокум. Рівне№460/11727/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
1.Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2), у якому позивач просить суд : визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 13.02.2025 №172450009389 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.01.2025; зобов'язати відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.01.2025.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про протиправність прийнятого відповідачем-1 рішення №172450009389 про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), оскільки період проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить більше 4 років. З огляду на вказане просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки період проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить менше 4 років. А тому позивач не набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв'язку з чим відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки період проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить менше 4 років. Відповідач-2 зазначає, що надане позивачем рішення про встановлення юридичного факту не відноситься до вичерпного переліку документів згідно Порядку №22-1, якими підтверджується період проживання в забрудненій зоні, а тому позивач не набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв'язку з чим відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана позивачем до суду 08.07.2025 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв'язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 10.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 14.07.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач-1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 04.08.2025 до суду відзив, у якому відповідач-1 виклав свої заперечення проти позову.
Відповідач-2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 06.08.2025 до суду відзив, у якому відповідач-2 виклав свої заперечення проти позову.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Прислуч Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області.
Позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим позивачу Рівненською обласною державною адміністрацією 01.12.1994.
Відповідно до довідки Березнівської міської ради від 23.01.2025 №46 позивач зареєстрована та постійно проживала в с. Прислуч Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області з 26.04.1988 по 01.09.1987, з 30.07.1988 по 10.08.1993, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Відповідно до довідки Березнівської міської ради від 27.01.2025 №107 позивач проживає в м. Березне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області з 23.12.1985 по теперішній час, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 12.05.2025 у справі №555/839/25, яке набрало законної сили 12.06.2025, встановлено факт, що ОСОБА_1 , уродженка с. Прислуч Березнівського району Рівненської області, постійно проживала у с. Прислуч Березнівського району Рівненської області в період з 08.08.1988 року по 24.08.1988 року, з 26.06.1989 року по 17.07.1989 року, з 16.11.1989 року по 28.12.1994 року.
30.01.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач-1).
13.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №172450009389, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки станом на 01.01.1993 позивачем не підтверджено факту проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, оскільки період проживання (роботи) позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 4 місяці 13 днів, загальний період проживання заявника в зоні посиленого радіологічного контролю становить 25 років 4 місяці 16 днів. Також у зазначеному рішенні відповідача-1 вказано, що страховий стаж заявника становить 36 років 11 місяців 19 днів, вік становить 55 років.
Не погодившись з таким рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідачів.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 13.02.2025 №172450009389 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.01.2025; зобов'язання відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.01.2025.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII.
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону.
Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ).
Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше чотирьох років, - категорія 4.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивачу таке посвідчення видано Рівненською обласною державною адміністрацією 01.12.1994, відповідно до якого позивач належить до громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Водночас, суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у забрудненій зоні станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі № 460/27065/23.
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 13.02.2025 року №172450009389 є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року, а саме не менше чотирьох років. В рішенні зазначено, що проживання позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 становить 1 рік 4 місяці 13 днів.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року.
Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ (далі - Закон №791а-ХІІ), частина 1 якої, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов'язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 2 Закону №791а-ХІІ, повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, м. Березне та с. Прислуч нині Рівненського району Рівненської області до 01.01.2015 відносилися до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю за соціально-економічним фактором.
Пунктом 2 розділу І Закону №76-VIII у статтю 2 Закону №791а-ХІІ внесено зміни, якими абзац 5 частини 2 статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до довідки Березнівської міської ради від 23.01.2025 №46 позивач зареєстрована та постійно проживала в с. Прислуч Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області з 26.04.1988 по 01.09.1987, з 30.07.1988 по 10.08.1993, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Відповідно до довідки Березнівської міської ради від 27.01.2025 №107 позивач проживає в м. Березне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області з 23.12.1985 по теперішній час, територія цього населеного пункту до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Окрім цього суд з наявного в матеріалах справи диплома від 12.07.1988 серії НОМЕР_2 встановив, що позивач з 01.09.1987 по 12.07.1988 навчалась в Ровенському середньому професійно-технічному училищі та згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.07.1988 в період з 20.07.1988 по 28.12.1994 позивач працювала в Ровенському радіотехнічному заводі, що в свою чергу підтверджує ту обставину, що позивач фактично перебував поза межами населеного пункту, який відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю та де позивач був зареєстрований. Суд зауважує, що оскаржуване рішення відповідача-2 прийняте саме з підстав непідтвердження періоду проживання позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993, оскільки у вказані вище періоди позивач була працевлаштувана та перебувала на навчанні поза межами зони посиленого радіологічного контролю, а саме в м. Рівне.
Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 вказував, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання позивача у м. Рівне (не віднесено до зони посиленого радіологічного контролю) спростовує факт його постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у період навчання, а доказів того, що позивач навчався на заочній формі матеріали справи не містять та позивачем не було надано, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.
Враховуючи наведене, підтвердженим періодом проживання позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 є період з 26.04.1986 по 31.08.1987 та з 13.07.1988 по 19.07.1988, що становить 1 рік 4 місяці 13 днів, тоді як необхідний період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 має становити не менше чотирьох років.
Верховний Суд у постановах від 11 березня 2024 у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Щодо наданого позивачем рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 12.05.2025 у справі №555/839/25, яке набрало законної сили 13.06.2025, яким встановлено факт, що ОСОБА_1 , уродженка с. Прислуч Березнівського району Рівненської області, постійно проживала у с. Прислуч Березнівського району Рівненської області в період з 08.08.1988 року по 24.08.1988 року, з 26.06.1989 року по 17.07.1989 року, з 16.11.1989 року по 28.12.1994 року, суд зазначає таке.
Приписами частини 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 319 ЦПК України визначено зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення. Так, за частиною першою цієї статті, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Водночас суд зауважує, що вище вказане рішення Березнівського районного суду Рівненської області датоване 12.05.2025 та набрало законної сили 12.06.2025, тоді як оскаржуване рішення відповідача-1 прийняте 13.02.2025, що виключає можливість врахування такого рішення відповідачем-1 під час прийняття ним рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку, з огляду на його відсутність станом на 13.02.2025. Отже суд враховує, що на момент прийняття відповідачам-1 оскаржуваного рішення, останній виходив з наданих позивачем документів, зокрема довідок органу місцевого самоврядування від 23.01.2025 №46, від 27.01.2025 №107, трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 23.07.1988 та диплому серії НОМЕР_2 від 12.07.1988, згідно яких позивач працював та навчався поза межами зони посиленого радіологічного контролю з 01.09.1987 по 12.07.1988 та з 20.07.1988 по 28.12.1994, про що судом вже зазначалось вище. При цьому рішення про встановлення факту у справі №555/839/25 від 12.05.2025 на момент прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення не існувало, а відтак посилання позивача на наявність такого рішення про встановлення факту, яким підтверджується період проживання позивача в забрудненій зоні, як на підставу для визнання рішення відповідача-1 протиправним та його скасування є необгрунтованим.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ у Київській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 30.01.2025, оскільки за наявними доказами станом на 01 січня 1993 року період його фактичного постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю менше чотирьох років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Тому оскаржуване у цій справі рішення від 13.02.2025 №172450009389 про відмову у призначенні пенсії є правомірним, у зв'язку із чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення та похідної позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 24.01.2025, належить відмовити.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
5. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб'єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., Фастівський р-н, 08500, код ЄДРПОУ: 22933548).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК