12 вересня 2025 рокум. ПолтаваСправа №440/12496/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву адвоката Марченко Галини Іванівни про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазторг" до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
До Полтавського окружного адміністративного суду 10.09.2025 звернулась адвокат Марченко Галина Іванівна з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазторг" до Державної податкової служби України, у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати рішень від 08.09.2025 №№ 6953, 7059 про припинення ліцензій на торгівлю паливно-мастильними матеріалами.
Того ж дня позовну заяву за результатами автоматизованого розподілу передано судді Кукобі О.О.
11.09.2025 адвокат Марченко Галина Іванівна звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила зупинити дію рішень від 08.09.2025 №№ 6953, 7059 про припинення ліцензій на торгівлю паливно-мастильними матеріалами, принаймні, на термін 40 днів - період попередньо необхідний для завершення процедури евакуації цивільного населення із зони бойових дій.
У поданій заяві представник позивача зазначила, що ТОВ Нафтогазторг" здійснює господарську діяльність з реалізації паливо-мастильних матеріалів на території Олександрівської територіальної громади Краматорського району Донецької області у селищах Олександрівка та Іверське; АЗС позивача знаходяться на відстані орієнтовно за 20 км від лінії бойового зіткнення та є єдиним роздрібним постачальником паливо-мастильних матеріалів у територіальній громаді. Зупинення дії ліцензій позивача на торгівлю ПММ призводить до того, що територіальна громада (45 населених пунктів) залишилась без жодного роздрібного постачальника паливно-мастильних матеріалів, тоді як на АЗС позивача здійснюють заправку транспортних засобів співробітники поліції, ДСНС, швидка допомога та ін.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подану заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №640/9218/21 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18 та ін.
Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову. При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Оцінюючи повідомлені заявником обставини, суд враховує, що предметом спору у справі №440/12496/25 є правомірність рішень від 08.09.2025 №№ 6953, 7059 про припинення ліцензій на торгівлю паливно-мастильними матеріалами.
Належним чином засвідчені копії спірних рішень представник позивача ні до позовної заяви, ані до заяви про забезпечення позову не долучила.
Натомість, у поданій до суду позовній заяві представник позивача зазначила, що спірні рішення ТОВ "Нафтогазторг" не отримувало, а про їх ухвалення дізналось з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.
Суд враховує, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі пальним урегульовані Законом України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №3817-ІХ).
Згідно з частиною першою статті 46 Закону №3817-ІХ дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
За змістом пункту 12 частини другої статті 46 Закону №3817-ІХ підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є факт необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (крім випадків, встановлених абзацом дванадцятим підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, про що у встановленому порядку повідомлено податковий орган), встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки
У силу пункту 1 частини четвертої статті 46 Закону №3817-ІХ рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності приймається протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання податковим органом відповідних документів (у тому числі рішення суду) та/або виявлення даних/відомостей, що є підставою для припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності згідно з частиною другою цієї статті.
А відповідно до частини п'ятої згаданої статті, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.
Суд, ознайомивши з доданими до позовної заяви документами, встановив, що підставою для припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №№ 05290314202000045 та 05290314202000046 у Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального зазначено факт необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, що передбачено пунктом 14 частини другої статті 46 Закону №3817-ІХ.
Відповідні рішення ухвалені за результатами фактичних перевірок, оформлених актами ГУ ДПС у Донецькій області від 21.07.2025 №№ 4328/05-99-09-02/36942874, 4330/05-99-09-02/36942874.
Суд зауважує, що ні позовна заява, ані заява про забезпечення позову не містять жодних доводів щодо очевидної протиправності рішень про припинення ліцензій на торгівлю паливно-мастильними матеріалами, виданих ТОВ "Нафтогазторг", зокрема позивач жодним чином не заперечує та не спростовує факт відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника до резервуарів сталевих РГС-5 (уніфікований номер резервуарів 5/1015690) серійний (ідентифікаційний номер 105), ємністю 4,85 м.куб. та серійний (ідентифікаційний номер 105/1), ємністю 4,85 м.куб.) витратоміра-лічильника - паливороздавальної колонки модель АСТРА-2-07, серійний (ідентифікаційний номер) 22.075, виробник НВ ТОВ "Астрон".
Також заявником не доведено наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам чи інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі з огляду на твердження про неотримання ним спірних рішень та відсутність доказів їх направлення ДПС України ТОВ "Нафтогазторг", внаслідок чого у суду відсутні підстави для висновку, що відповідні рішення взагалі набрали чинності.
Незгода позивача з оспорюваними рішеннями не є визначеною законом підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Суд наголошує, що інститут забезпечення позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для забезпечення позову у цій справі.
А тому, у задоволенні заяви адвоката Марченко Галини Іванівни про забезпечення позову наразі належить відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви адвоката Марченко Галини Іванівни про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА