11 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14419/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного включення позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в статусі військовозобов'язаного;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати неправомірне рішення щодо повторного включення позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в статусі військовозобов'язаного.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.02.2021 позивача притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину і 19.05.2023 правомірно виключено з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного. На переконання позивача, зміна його статусу в реєстрі "Оберіг" на військовозобов'язаного є незаконною, неправомірною, здійсненою без належних на те законних підстав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/14419/24, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом подання відзиву не скористався, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 доставлено до електронного кабінету відповідача 10.12.2024.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 525/813/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні по частині другій статті 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Зараховано у строк покарання перебування у попередньому ув'язненні з 10.05.2020 по 15.05.2020 включно, відповідно до вимоги частини п'ятої статті 72 КК України. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням відповідно до статті 76 КК України на засудженого таких обов'язків: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 16.09.2021 апеляційну скаргу прокурора Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури Книша С.Р. задоволено частково. Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.02.2021 стосовно ОСОБА_1 в частині призначення покарання та звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75КК України скасовано. Постановлено в цій частині новий вирок: " ОСОБА_1 вважати засудженим за ч.2 ст.286 КК України та призначити ОСОБА_1 , із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді обмеження волі строком на 3/три/ роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3/три/роки". В іншій частині вирок залишено без змін.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.11.2022 у справі №577/4372/22 подання начальника державної установи "Конотопський виправний центр (№ 130)" та Голови спостережної комісії при виконавчому комітеті Конотопської міської ради Сумської області про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким стосовно ОСОБА_1 задоволено частково. ОСОБА_1 невідбуту частину основного покарання, призначеного вироком Полтавського апеляційного суду від 16.09.2021 у виді обмеження волі строком 01 рік 11 місяці 06 днів, замінено більш м'яким покаранням у виді виправних робіт на строк 1 рік 11 місяці 06 днів з відрахуванням 20% заробітку в доход держави щомісячно. У звільненні ОСОБА_1 від додаткової міри покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки відмовлено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 22.01.2024 у справі №553/82/24 подання Подільського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області про умовно-дострокове звільнення засудженого до виправних робіт від відбування покарання у виді виправних робіт задоволено. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Полтавського апеляційного суду від 16.09.2021 за ч.2 ст. 286, ст. 69 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, 30.11.2022 року ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді 1 року 11 місяців 06 днів виправних робіт, з відрахуванням з його заробітної плати 20% в дохід держави щомісячно, звільнено умовно - достроково від відбуття невідбутої частини строку покарання у виді виправних робіт на невідбутий термін 11 місяців 03 дні.
Позивач 29.10.2024 та 08.11.2024 звернувся до відповідача із заявами про виправлення помилки і внесення до реєстру інформації про виключення з обліку, у яких просив привести у відповідність до раніше діючого законодавства персональні дані позивача у реєстрі "Оберіг", згідно з якими позивач був виключений з обліку і продовжує бути виключеним з обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" до моменту відбуття покарання до 08.12.2025 і до кінця погашення судимості, а саме: до 08.12.2031.
На запит адвоката позивача від 02.12.2024 відповідачем листом від 10.12.2024 №6/26931 повідомлено, що пункт 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" був виключений, відповідно на даний час технічної можливості внесення відомостей про виключення з військового обліку за цим пунктом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів немає. Всі громадяни, які були виключені з військового обліку за цим пунктом, автоматично переведені до картотеки "підлягають постановці на військовий облік". У зв'язку з цим, з метою усунення неточностей в облікових даних, запропоновано гр. ОСОБА_1 особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік військовозобов'язаних.
Позивач, вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Водночас, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
Частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває донині.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІ передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов'язаних:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних;
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У цій справі спір стосується правомірності перебування позивача на військовому обліку.
Суд звертає увагу, що на виконання частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ( у редакції на момент винесення вироку) позивача було виключено з військового обліку.
У зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (у подальшому - Закон № 3633-ІХ), редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ було виключено.
За змістом частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній станом з 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Вказівка на раніше засуджених осіб - відсутня.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу законом прямо передбачена можливість призову особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
З врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що за нормами чинного законодавства наявність судимості за вчинення тяжкого злочину не є підставою для виключення з військового обліку.
В обставинах цієї справи позивач звернувся до відповідача 29.10.2024 та 08.11.2024 з заявами про виключення його з військового обліку як особи, що була засуджена за вчинення тяжкого злочину.
Станом 29.10.2024 та 08.11.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку.
Отже, у відповідача була відсутня норма закону, яка приписувала б вчинити йому відповідні дії, відповідно, відповідач не вчинив протиправної бездіяльності, у нього не існував обов'язок, про який зазначає позивач.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.
Підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.С. Канигіна