11 вересня 2025 р. № 400/2667/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
провизнання протиправним та скасування рішення від 29.12.2023 №88/14-29-24-07/3326713497, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення №88/14-29-24-07/ НОМЕР_1 від 29.12.2023 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов'язання поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця як платника єдиного податку з 01.01.2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що за наслідками камеральної перевірки неможливо прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, а тільки за наслідками документальної перевірки. Крім того, спірне рішення прийнято без дотримання норм Податкового Кодексу України щодо наявності заборгованості більше 3060 грн. послідовно протягом двох кварталів .
Відповідач заперечує проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки при проведенні камеральної перевірки було встановлено наявність податкового боргу, що дало підстави для сприйняття спірного рішення.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що під час проведення камеральної перевірки 29.12.2023 відповідач не перевіряв та не встановлював наявність та розмір заборгованості позивача станом на 01.07.2023, 01.08.2023, 01.09.2023, 01.10.2023, 01.11.2023 про що свідчить відсутність в Акті перевірки зазначення розміру заборгованості на вказані дати. У відзиві Відповідач також вказав, що сума податкового боргу сформована за самостійно визначеними, але несплаченими податковими зобов'язаннями визначеними в податкових деклараціях за відповідні періоди, в той же час на підтвердження вказаної обставини Відповідачем жодної декларації суду не надано.
Справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).
Дослідив докази, суд встановив :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 17.02.2015 року перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Миколаївській області як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку.
29.12.2023 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області було проведено камеральну перевірку щодо дотримання умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт №13289/14-29-24-07(3326713497) від 29.12.2023 року, яким встановлено, що платником податків порушено вимоги перебування на спрощеній системі оподаткування (п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України), а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяці протягом двох послідовних кварталів (пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України). Станом на 01.12.2023 встановлено існування податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 8284,14 грн.
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Миколаївській області було прийняте рішення №88/14-29-24-07/3326713497 від 29.12.2023 року "Про анулювання реєстрації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця", яким було анульовано реєстрацію позивача як платника єдиного податку 31.12.2023 року.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Згідно з п.298.2.3 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
П.59.1 ст.59 ПК України передбачено, що податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (180х17=3060грн.).
Згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України можливе лише під час проведення перевірок.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Суд наголошує на тому, що предметом спору у цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.
Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки:
-реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.
- прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Суд наголошує на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Про обов'язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26 червня 2023 року у справі №815/6819/14, постанова ВС № 160/21398/24 від 18.05.2025.
Відповідач приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу в розмірі більше 3060,00 грн. на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів станом на 01.07.2023 та 01.10.2023, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. В акті перевірки не зазначено, яка заборгованість у позивача станом на ці дати, а тільки зазначена заборгованість станом на 01.12.2023 в сумі 8284,14 грн.
Надана суду карта особового рахунку позивача зі сплати єдиного податку за 2023 до 13.06.2023 свідчить, що станом на початку року заборгованості у позивача не було, станом на 13.06.2023 обліковувалась недоїмка 24556,34грн. та сплата заборгованості 13.06.2023- 23600 грн. Потім вже надана ІКП за 2024 рік. Станом на 31.12.2023 та 31.01.2024 заборгованість позивача складає 8284,14грн.
Заборгованість позивача станом на 01.07.2023 та 01.10.2023 ні в акті перевірки, ні в ІКП не вказана.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Отже, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Наведене дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення не містить мотивації відмови. Невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним, Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.
Таким чином, спірне рішення належить визнати протиправним та скасувати, оскільки воно всупереч ч.2 ст.2 КАС України та є не обґрунтованим.
Позовні вимоги про зобов'язання поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця як платника єдиного податку з 01.01.2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку є передчасними, тому задоволенню не підлягають.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, що спірне рішення є правомірним, тому позов належить задовольнити частково.
Судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відповідно до ст.139 КАС України пропорційно задоволенним вимогам в сумі 1514грн.( 50% від 3028грн.).
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДІІС у Миколаївській області № 88/14-29-24-07/3326713497 від 29.12.2023 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
3.У задоволенні позовних вимог про зобов'язання поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця як платника єдиного податку з 01.01.2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку відмовити.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників, 6, код ЄДРГЮУ: 44104027) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1514грн.( одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн.) , сплачений платіжною інструкцією від 18.03.2025 № 4701-9726-1875-2395.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко