справа№380/21247/24
11 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желік О.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягають у неврахуванні при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII відомостей про заробітну плату на підставі Довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.02.2024 № 4 та від 23.02.2024 № 5;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при переведенні з 23.02.2024 ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислити розмір пенсії з врахуванням відомостей про заробітну плату на підставі Довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.02.2024 № 4 та від 23.02.2024 № 5.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі № 380/7402/24 відповідач перевів позивачку на пенсію державного службовця, однак при такому переведенні відмовив у врахуванні спірних довідок у зв'язку з тим, що це призводить до зменшення розміру пенсії. Позивачка стверджує, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що наявний у позивачки стаж державного службовця є достатнім для призначення їй пенсії державного службовця, вважає що при переведенні позивачки відповідач повинен був врахувати інформацію про розмір заробітної плати, вказаний у спірних довідках, тому звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою від 21.10.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21013ел від 08.11.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/7402/24 від 02.08.2024 року зобов'язано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», пунктів 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з 23.02.2024 з урахуванням стажу в органах місцевого самоврядування. Вказав, що при повторному розгляді наданих документів та матеріалів електронної пенсійної справи з урахуванням висновків суду до стажу державної служби зараховано період роботи з 31.05.1994 по 01.05.2016, що становить 22 роки, 18 днів. Одночасно із заявою гр. ОСОБА_1 надано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.02.2024 року № 4 (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років станом на вересень 2023), № 5 від 23.02.2024 (про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця ( за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданих Управлінням культури департаменту розвитку Львівської міської ради. Основним критерієм, за яким визначається віднесення тієї чи іншої посади до відповідних категорій посад державних службовців, який має право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 є встановлення за займаною посадою рангу. Зазначив, що ст.25 Закону № 3723 визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких встановлювалися ранги державних службовців. З 04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-111, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад статтею 14 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-111 «Про службу в органах місцевого самоврядування». Стверджує, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями. Згідно з підпунктом 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.7. передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Оскільки Львівська міська рада не відноситься до установ передбачених Законом Україні «Про державну службу» підстав для перерахунку зазначених довідок в органів Пенсійного фонду України відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 16.09.2018.
Дослідженням записів у трудовій книжці від 05.06.1978 серії НОМЕР_1 судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача, зокрема:
з 03.09.1980-прийнята на посаду секретаря-друкарки Львівського міського 1 відділу культури;
з 01.02.1994- переведена на посаду інспектора міського відділу культури 11 категорії основної діяльності у Виконавчого органі Львівського міської ради народних депутатів;
з 31.05.1994- прийнято присягу державного службовця з присвоєнням 12 ранту VI категорії;
з 02.09.1995- прийнята по переведу інспектором, спеціалістом 1 категорії у відділ 1 організації дозвілля Департаменту соціального обслуговування Львівського міської ради народних депутатів;
з 10.10.1995- з перейменуванням відділу, призначена на посаду інспектора, спеціаліста 1 категорії від ділу мистецтв і організації дозвілля;
з 26.06.1997- пройшла атестацію державного службовця;
з 26.06.1997- присвоєно наступний ранг - 11 VI категорії;
з 09.04.2001- пройшла атестацію державного службовця;
з 04.07.2001- складена присяга посадової особи місцевого самоврядування з присвоєнням 11 рангу VI категорії;
з 14.08.2002- призначена за переведенням на посаду спеціаліста 1 категорії відділу культури управління культури Львівського міської ради;
з 09.12.2005- пройшла атестацію посадової особи місцевого самоврядування;
з 04.01.2007- призначена за переведенням на посаду спеціаліста 1 категорії відділу туризму і рекреації управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики Львівського міської ради;
з 01.10.2007- переведено головним спеціалістом сектору роботи з закладами культури від ділу культури Львівського міської ради;
з 01.09.2010-у зв'язку з перейменуванням управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики в управління культури департаменту гуманітарної політики Львівського міської ради переведено на рівнозначну посаду головного спеціаліста;
з 02.01.2017- переведено на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу | культури і мистецтвв управління культури департаменту розвитку Львівського міської ради.
Крім цього, згідно записів трудової книжки позивача слідує, що:
з 01.02.1994 - переведена на посаду інспектора міського відділу культури І категорії основної діяльності у Виконавчого органі Львівського міської ради народних депутатів;
з 31.05.1994 - прийнято присягу державного службовця з присвоєнням 12 рангу VI категорії Львівського міської ради народних депутатів;
з 02.09.1995 - прийнята по переведу інспектором, спеціалістом 1 категорії у відділ організації дозвілля Департаменту соціального обслуговування Львівського міської ради народних депутатів;
з 10.10.1995 - з перейменуванням відділу, призначена на посаду інспектора, 1 спеціаліста 1 категорії відділу мистецтв і організації дозвілля;
з 26.06.1997 - пройшла атестацію державного службовця;
з 26.06.1997 - присвоєно наступний ранг -11 VI категорії;
з 09.04.2001 - пройшла атестацію державного службовця;
з 04.07.2001 - складена присяга посадової особи місцевого самоврядування з присвоєнням 11 рангу VI категорії.
23.02.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу» та п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу».
До заяви позивачем, серед іншого, додано: довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.02.2024 № 4 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) 23.02.2024 № 5.
За принципом екстериторіальності її заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення від 01.03.2024 №134450002754, яким відмовлено позивачу у переході на пенсію державного службовця, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі № 380/7402/24, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення від 01.03.2024 №134450002754 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами та у порядку встановленому Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», пунктів 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з 23.02.2024.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі № 380/7402/24, яке набрало законної сили відповідач прийняв рішення від 13.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії, яким відмовлено позивачці в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» оскільки проведення перерахунку призводить до зменшення розміру пенсійного забезпечення.
Позивачка вважає протиправним таке рішення відповідача, тому звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-ІІІ (далі Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон № 889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Водночас пункти 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи є право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-ІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.
Відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-ІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідач в оскаржуваному рішенні підтвердив факт призначення мені пенсії державного службовця з 07.09.2012 та не заперечив щодо наявності у позивача права на таку пенсію.
Отже, відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-ІII позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Суд наголошує на тому, право позивача на переведення на пенсію державного службовця встановлено рішенням суду у справі № 380/26047/23.
Частина перша статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ визначає, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частин першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Слід звернути увагу на те, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займав посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21, який відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковим для врахування судами.
Крім того, слід зазначити, що форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу", затверджені Постановою від 17.01.2017 № 1-3 Правління пенсійного фонду України (далі - Постанова №3-1).
Такими довідками є:
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Суд враховує, що додані до її заяви про призначення пенсії довідки складені відповідно до вказаної постанови та відповідають затвердженій формі.
Стаття 44 Закону України № 1058-VI визначає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до абз.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1) заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю
пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
Суд дослідив взірці форми довідок, затверджені постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 та довідки, надані позивачкою, до заяви від 23.02.2024 та встановлено, що надані позивачкою довідки відповідають змісту взірця, затвердженого постановою Правління ПФУ.
Оскільки згадані довідки є джерелом інформації про доходи позивача, що впливають на правильність обчислення пенсії, і відповідач не надав жодного доказу щодо правових підстав не враховувати вказані в них відомості, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
У свою чергу, в межах цієї справи відповідач не врахував спірних довідок при переведенні позивачки на пенсію державного службовця.
За таких обставин, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.02.2024 року № 4 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців підряд перед зверненням за пенсією), від 23.02.2024 року № 5, які видані Управлінням культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, з 23.02.2024, яка виразилася прийняттям спірного рішення, є протиправною.
З метою ефективного порушеного права позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.02.2024 року № 4 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців підряд перед зверненням за пенсією), від 23.02.2024 року № 5, які видані Управлінням культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, з 23.02.2024, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 23.02.2024, та здійснити її виплату, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений нею при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.09.2024 № 24168/03-16.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.02.2024 року № 4 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців підряд перед зверненням за пенсією), від 23.02.2024 року № 5, які видані Управлінням культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, х 23.02.2024, та здійснити її виплату, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.