10 вересня 2025 року справа №380/14940/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Коморний О.І.,
секретар судового засідання Рудницька Ю.С.
з участю:
представника позивача не прибув
представника відповідача не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незакінчення виконавчого провадження № 76739367 із виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2024 у ВП № 48662354 про стягнення із ОСОБА_2 нестягнутої суми виконавчого збору 981 883,26 грн;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження № 76739367 із виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2024 у ВП № 48662354 про стягнення із ОСОБА_2 нестягнутої суми виконавчого збору 981 883,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на даний час проводиться подвійне стягнення із ОСОБА_1 нестягнутої частини виконавчого збору в сумі 981 883,26 грн (ВП № 76739367) і винагороди приватному виконавцю в сумі 985 155,76 грн (ВП № 76906061) за виконання одного виконавчого документу - виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова, виданого 11.04.2011 у справі № 2-201 11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним Договором від 23.06.2008 року в розмірі 1 249 762,13 (один мільйон двісті сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят два долари США 13 центів) доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн. (дев'ять мільйонів дев'ятсот дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень, 28 коп.). Вказує, що стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 24.07.2025 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі.
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві, суть яких полягає в тому, що у позовній заяві зазначається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 22.01.2025 ВП № 76906061 вирішено стягнути із ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 985 155,76 грн, та що на даний час проводиться подвійне стягнення. Однак, відсутнє документальне підтвердження стягнення основної винагороди. Також, станом на сьогодні кошти з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 76739367 не стягувались. Враховуючи вищевикладене, у державного виконавця відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження № 76739367. Стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто. Зазначає, що 03.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 48662354 на підставі п. 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, у зв'язку з чим настають наслідки, які передбаченні частиною третьою статті 40 Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Враховуючи вищевикладене, 10.12.2024 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76739367, з виконання постанови № 48662354 від 03.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 нестягнутої суми виконавчого збору в розмірі 981 883,26 грн. Таким чином, державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2024 ВП № 76739367 щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 981 883,26 грн у повній відповідності до вимог законодавства, що регулює здійснення примусового виконання судових рішень та рішень інших органів. Вказує, що закінчення виконавчого провадження ВП № 76739367 про стягнення з ОСОБА_1 нетягнутого виконавчого збору в сумі 981 883,26 грн на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII можливе лише у випадку фактичного виконання рішення приватним виконавцем, та стягнення винагороди приватного виконавця (ВП № 76906061). Таким чином, державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2024 ВП № 76739367, з виконання постанови № 48662354 від 03.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 нестягнутої суми виконавчого збору в розмірі 981 883,26 грн у повній відповідності до вимог законодавства, що регулює здійснення примусового виконання судових рішень та рішень інших органів. Дії Відділу щодо незакінчення виконавчого провадження № 76739367, із виконання постанови № 48662354 від 03.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 нестягнутої суми виконавчого збору в розмірі 981 883,26 грн відповідають критеріям правомірності суб'єкта владних повноважень.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
На виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 48662354 із примусового виконання виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова, виданого 11.04.2011 у справі № 2-201 11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним Договором від 23.06.2008 року в розмірі 1 249 762,13 (один мільйон двісті сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят два долари США 13 центів) доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн. (дев'ять мільйонів дев'ятсот дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень, 28 коп.).
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2024 у ВП № 48662354 вирішено стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчий збір в сумі 991 273,83 грн.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2024 у ВП № 48662354 на підставі заяви стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Українська фінансова об'єднана група» вирішено повернути стягувачу виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним Договором від 23.06.2008 в розмірі 1 249 762,13 (один мільйон двісті сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят два долари США 13 центів) доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн. (дев'ять мільйонів дев'ятсот дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень, 28 коп.).
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.12.2024 відкрито виконавче провадження № 76739367 із виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2024 у ВП № 48662354 про стягнення із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору в нестягнутій сумі 981 883,26 грн.
Стягувач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Українська фінансова об'єднана група», повторно пред'явив до примусового виконання виконавчий лист Личаківського районного суду м. Львова, виданий 11.04.2011р. у справі № 2-201 11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним Договором від 23.06.2008 року в розмірі 1 249 762,13 (один мільйон двісті сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят два долари США 13 центів) доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн. (дев'ять мільйонів дев'ятсот дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень, 28 коп.).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 22.01.2025 відкрито виконавче провадження № 76906061 із примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 22.01.2025 у ВП № 76906061 вирішено стягнути із ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 985 155,76 грн.
Позивач не погоджуючись із подвійним стягненням виконавчого збору в сумі 981 883,26 грн, та звернувся із позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною восьмою статті 27 цього Закону встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Статтею 45 Закону №1404-VIII визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з приписами частин першої - п'ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.
Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Матеріалами справи підтверджено, що за одним і тим же виконавчим документом, а саме: виконавчим листом Личаківського районного суду м. Львова, виданого 11.04.2011р. у справі № 2-201 11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним Договором від 23.06.2008 року в розмірі 1 249 762,13 (один мільйон двісті сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят два долари США 13 центів) доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн. (дев'ять мільйонів дев'ятсот дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень, 28 коп.), здійснюється стягнення з позивача як виконавчого збору, так і основної винагороди приватного виконавця.
Суд зазначає, що основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча і є за своєю суттю формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення.
Слід зазначити, що Верховний Суд, вирішуючи питання щодо подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа, у постанові від 13.04.2023 у справі №160/695/22 висловив наступну правову позицію.
Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення із боржників виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа. З одного боку, Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред'явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям. З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.
Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.
Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення беззаперечно тягне за собою додаткові витрати. Вказана обставина може розглядатися як накладання непропорційного та надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.
Верховний Суд у вищевказаній постанові від 13.04.2023 зазначив, що з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв'язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов'язано сплатити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.
При цьому, Верховний Суд наголосив, що питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим. Тобто у контексті вирішення адміністративного спору Верховний Суд дійшов висновку, що з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.
Розв'язуючи це питання, Верховний Суд повторно зазначив, що законодавство про виконавче провадження не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Водночас, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв'язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.
Отже, Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №160/695/22 дійшов висновку, що для розв'язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України), до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.
Застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дає підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
Застосування аналогії закону дозволяє також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.
За наведених обставин, враховуючи в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 та від 13.04.2023 у справі №160/695/22, суд вважає, що оскільки приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області 22.01.2025 відкрито виконавче провадження № 76906061 із примусового виконання виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова, виданого 11.04.2011 у справі № 2-201 11 та стягується з ОСОБА_1 основна винагорода приватного виконавця у визначеному законом розмірі, то підстави для подальшого стягнення з позивача суми виконавчого збору, який стягнутий в межах виконання цього ж виконавчого документа, відсутні.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був закінчити виконавче провадження № 76739367 із виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2024р. у ВП № 48662354 про стягнення із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) нестягнутої суми виконавчого збору 981 883,26 грн.
Однак, доказів закінчення вказаного виконавчого провадження сторонами не представлено, а судом не здобуту.
Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №342/158/17 від 17.04.2019 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, з огляду на що з метою належного та ефективного захисту прав позивача позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження № 76739367, зобов'язання закінчити вказане виконавче провадження на підставі частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII.
Саме на такий спосіб захисту порушених прав позивача, як належний та ефективний, вказав Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-248, 256, 287, 294, 295 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незакінчення виконавчого провадження № 76739367 із виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2024 у ВП № 48662354 про стягнення із ОСОБА_1 нестягнутої суми виконавчого збору 981 883,26 грн.
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79000, м. Львів, пл. Маркіяна Шашкевича, буд. 1, ЄДРПОУ 43316386) закінчити виконавче провадження № 76739367 із виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2024р. у ВП № 48662354 про стягнення із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) нестягнутої суми виконавчого збору 981 883,26 грн.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79000, м. Львів, пл. Маркіяна Шашкевича, буд. 1, ЄДРПОУ 43316386) судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень, 96 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.09.2025.
Суддя Коморний О.І.