11 вересня 2025 року справа № 340/2618/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Донецького державного університету внутрішніх справ (далі - Університет) до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання в навчальну закладі,
Позивач звернувся до суду зі заявою до відповідача про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, у сумі 81517,67 грн.
Зазначає, що, звільнившись з учбового закладу за власним бажанням, у ОСОБА_1 виник обов'язок відшкодувати витрати за навчання, так як це передбачено контрактом.
Відповідач не подав відзиву на позов, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с.35-37).
23 квітня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.25-26).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, 28 липня 2024 року Університет прийняв наказ №445 о/с, яким прийняв з 19 серпня того ж року ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України, присвоївши спеціальне звання «рядовий поліції», і призначив на посаду курсанта 1-го курсу за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» (а.с.13).
19 серпня 2024 року сторони уклали контракт №132/2024-ПД/СР про здобуття освіти «Бакалавр» за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» (державне замовлення) (а.с.11).
04 лютого 2025 року Університет прийняв наказ №58 о/с про відрахування ОСОБА_1 з числа курсантів і звільнення зі служби у поліції за власними бажанням (а.с.14).
Підстава - рапорт ОСОБА_1
14 лютого 2025 року Університет надіслав відповідачу повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язанні з утриманням в навчальному закладі (а.с.16-17).
13 березня 2025 року ОСОБА_1 отримав повідомлення (а.с.18).
Відповідач не сплатив кошти.
21 квітня 2025 року позивач звернувся зі заявою до суду (а.с.1-4).
Витрати на навчання склали 81517,67 грн (а.с.8).
До них увійшли: грошове забезпечення поліцейського (39226,56 грн); речове забезпечення (16882,02 грн); продовольче забезпечення (14797,62 грн); комунальні витрати (10611,47 грн) (а.с.8).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, відповідач проходив публічну службу.
Отже, виник спір, котрий пов'язаний з проходженням публічної служби.
Приписами підпункту 2.3.5 пункту 2.3 розділу 2 Контракту встановлено, що у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби у поліції в період навчання на заочній формі та протягом 3 років після закінчення навчання ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до припису частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».
Приписами частин 4-5 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Уряду України від 12 квітня 2017 року №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних із утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок).
Приписами пунктів 3, 7-8 Порядку передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Сума відшкодованих МВС витрат перераховується до загального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходу бюджету 24060300 «Інші надходження».
Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Отже, право на звернення до суду з позовом про відшкодування витрат на утримання в навчальному закладі належить Університету.
Звільнившись зі служби в органах поліції і припинивши навчання за власним бажанням, у ОСОБА_1 виник обов'язок сплатити витрати на утримання в навчальному закладі.
Відповідач не висловив застережень стосовно правильності обчислення сум складових витрат на утримання в навчальному закладі.
Тому суд не ставить під сумнів правильність їх обчислення.
Водночас суд зробив висновок, що вимога про відшкодування грошового забезпечення не відповідає приписам частини 1 статті 43 Конституції України.
Так, цією нормою Основного Закону встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Грошове забезпечення поліцейського - різновид форми оплати праці.
ОСОБА_1 не тільки навчався, а й проходив службу у поліції.
Тому отримане грошове забезпечення - оплата праці.
Вимога про повернення коштів, які виплачені за виконану роботу, посягає на право людини заробляти собі на життя.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що припис пункту 3 Порядку не відповідає сутнісному змісту припису частини 1 статті 43 Конституції України в частині включення грошового забезпечення до розрахунку відшкодування.
Приписами частини 3 статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, суд застосовує припис частини 1 статті 43 Конституції України, зменшивши відшкодування витрат на 39226,56 грн.
Таким чином позов належить задовільнити частково, стягнувши кошти у сумі 42291,11 грн.
Водночас кошти повинні бути сплачені не на користь Університету, а до загального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходу бюджету 24060300 «Інші надходження».
Підсумовуючи, суд зробив висновок про часткове задоволення позову.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн (а.с.22).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до загального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходу бюджету 24060300 «Інші надходження» кошти за утримання у навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у сумі 42291,11 грн.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ