11 вересня 2025 року № 320/25538/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправною відмову Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (відповідь № Г-249/6/8024-24/8024/2-25 від 07.01.2025) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- Зобов?язати Голосіївський районний відділ Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , діючи як опікун та законний представник неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулася до Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області з заявою про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки у грудні 2024 року. Позивач вказала, що видача паспорта у зазначеній формі була відмовлена органами міграційної служби. Як зазначає ОСОБА_1 , відмова в оформленні паспорта є незаконною, оскільки вона та її дитина не надавали згоди на обробку персональних даних та використання Єдиного державного демографічного реєстру для цих цілей, що порушує особисті права дитини. Крім того, враховуючи релігійні переконання дитини та позивача, остання вказує, що вони сповідують Православ'я, що є основоположною релігією в Україні. Державою релігійні свята Української Православної Церкви визначені як державні. Відмова від отримання біометричного паспорта відповідає позиції Української Православної Церкви, членами якої є дитина та її законний представник, що підтверджено відповідними зверненнями. Зокрема, останнє звернення Предстоятеля УПЦ Митрополита Онуфрія від імені Священного Синоду до Президента України від 26 липня 2017 року стосується цих питань. Таким чином, позовні вимоги спрямовані на захист прав дитини позивача, гарантованих Конституцією та законодавством України, щодо оформлення паспорта у формі паспортної книжечки без обов'язкового оформлення біометричного документа. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
17.06.2025 року від уповноваженого представника Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Так, сторона відповідача зазначила, що Позивач досяг віку, який надає право на отримання паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм, на підставі поданої ним заяви-анкети та визначених документів (п. 35 Постанови №302). Натомість позивач відмовляється від оформлення такого паспорта та заявляє намір отримати паспорт зразка 1994 року у формі книжечки. Відповідно до пп. 1 п. 3 Тимчасового порядку, паспорти зразка 1994 року оформлюються особам, які досягли 16 років. Оскільки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ще не досяг цього віку, звернення є передчасним. Стаття 6 КАС України встановлює право на судовий захист у разі порушення вже наявних прав, свобод або інтересів особи. Кодекс не передбачає можливості подання превентивних позовів щодо потенційного порушення прав у майбутньому. Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини не містить доказів фактичного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів заявників.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
На підставі письмових доказів, поданих позивачем, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , діючи як опікун та законний представник неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , 30.12.2024 звернулася до Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області з заявою про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки у грудні 2024 року.
30.12.2024 року від імені ОСОБА_2 подано заяву про оформлення паспорта громадянина України у зв'язку з досягненням ним чотирнадцяти років.
Згідно з листом Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 07.01.2025, позивачу було відмовлено в оформленні та видачі зазначеного документа.
Фактичні сімейні відносини неповнолітнього ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_1 , підтверджуються копією розпорядження про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_2 від 20.10.2010, копією розпорядження про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування від 31.08.2020.
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Київ, вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Окрім цього, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про хрещення неповнолітного ОСОБА_2 від 15.05.2011 року.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства та доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання оформлення паспорта громадянина України регулюються Законом України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 (далі - Закон), Положенням про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 (далі - Положення про паспорт громадянина України), та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» № 302 від 25.03.2015 (далі - Постанова № 302).
Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Таким чином, законодавством встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки.
При цьому, за приписами ч. 2 ст. 21 Закону, кожен громадянин України незалежно від віку зобов'язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з п. 3 Постанови № 302 кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Положення про паспорт громадянина України бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 302.
З 01.11.2016 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 26.03.2015» № 745 від 26.10.2016, якою затверджено новий зразок паспорта громадянина України у формі картки та приведено у відповідність до законодавства Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 2 Постанови № 302 визначено, що з 01.01.2016 запроваджується оформлення і видача паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення про паспорт громадянина України.
Згідно з п. 3 цієї постанови прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією Постановою, з 01.11.2016 припиняється.
Отже, з прийняттям зазначеного акта органи ДМС зобов'язані забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме - здійснювати видачу паспортів виключно у вигляді картки.
Враховуючи наведене, у органів міграційної служби відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992.
Проте, Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302» № 398 від 03.04.2019 (далі - Постанова КМУ № 398) внесено зміни до п. 3 Постанови № 302, доповнивши його абзацом такого змісту:
«Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 398 встановлено Міністерству внутрішніх справ до набрання чинності цією постановою забезпечити розроблення та прийняття акта, що випливає із цієї постанови.
Так, відповідно до абз. 5 п. 3 Постанови № 302, Постанови КМУ № 398, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 (в редакції Постанови Верховної Ради України № 719-V від 23.02.2007) розроблено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019, зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок).
Тимчасовий порядок визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Згідно з пп. 1 п. 3 Тимчасового Порядку територіальні підрозділи ДМС України здійснюють оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи (п. 5 Тимчасового Порядку).
Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Київ, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону зобов'язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному Законом.
Частиною 4 ст. 21 Закону передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з пп. 1 п. 7 Постанови № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (п. 13 Постанови № 302).
Пунктом 35 Постанови № 302 визначено перелік документів, які заявник подає для оформлення паспорта у формі картки.
Отже, з наведених норм вбачається, що позивач досяг віку, який дає право на отримання паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, на підставі заяви-анкети, поданої ним особисто, та документів, перелік яких визначений п. 35 Постанови № 302.
Разом з тим, відповідно до пп. 1 п. 3 Тимчасового Порядку територіальні підрозділи ДМС України здійснюють оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 р. особі, яка досягла 16-річного віку.
Зазначене свідчить про те, що звернення до суду ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 є передчасним, оскільки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягнув віку, встановленого законодавством, для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 р.
Статтею 6 Кодекс адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості подання превентивних позовів, тобто позовів про захист права, яке лише може бути порушене в майбутньому. Статті 2 і 6 Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслюють, що право особи на звернення до суду пов'язується безпосередньо з фактом порушення її суб'єктивних прав внаслідок рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Отже, судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що подана позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 не містить жодних доказів порушення відповідачем їх прав, свобод чи інтересів.
Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.