12 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/11648/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, від 04 квітня 2025 року № 9180601700655 щодо відмови йому у переведені з 08 лютого 2025 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ та пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому, пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ та пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII з урахуванням довідок № 9 та № 10 від 12.03.2025 про заробітну плату в Державному агентстві лісових ресурсів України, починаючи з 08 лютого 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами протиправно, за наявності у нього всіх необхідних умов, визначених законодавством для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", відмовлено у такому переведенні, з підстав відсутності необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби для призначення пенсії. З підстав наведених у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
14.05.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Вказує, що згідно наявних матеріалів пенсійної справи, страховий стаж позивача складає 39 років 3 місяці 16 днів, стаж на посадах державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII відсутній.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк та в порядку, визначеному ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подало відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що заява позивача від 02.04.2025 №68 опрацьовувалась спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів з призначення (перерахунку) пенсій. В результаті розгляду вказаної вище заяви, було винесено рішення про відмову, оскільки наданий дублікат трудової книжки і записи до 04.06.2023 повинні підтверджуватись уточнюючими довідками на посадах державного службовця.
23.05.2025, 29.05.2025 та 13.06.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні, з 07.07.2025 по 25.07.2025, з 05.08.2025 по 25.08.2025 - у відпустці.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
08.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із письмовим зверненням вх. № 10753/П-0600-25 від 17.02.2025, в якому просив здійснити перерахунок пенсії, а саме перехід на пенсію за іншим законом.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто звернення згідно Закону України "Про звернення громадян" та надано роз'яснення (вихідний лист від 18.03.2025 за №14635-10753/П-02/8-0600/25).
30.03.2025 позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 30.03.2025 № 61 щодо перерахунку пенсії - допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами відповідно до Закону №1058-ІV.
Заява позивача від 30.03.2025 №61 опрацьовувалась спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів з призначення (перерахунку) пенсій.
В результаті розгляду вказаної заяви було винесено рішення від 04.04.2025 №918060170655 про відмову в допризначенні пенсії, так як надана заявником інформація, про підтверджуючий стаж роботи врахована при первинному призначенні пенсії.
02.04.2025 позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 02.04.2025 № 68 щодо переходу з пенсії за віком, обчисленої згідно Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та надав довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд/перед зверненням за пенсією) від 01.04.2025 №27/04, видану Міністерством у справах ветеранів України.
Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 09.04.2025 за № о/р918060170655 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки наданий дублікат трудової книжки і записи до 04.06.2023 повинні підтверджуватись уточнюючими довідками на посадах державного службовця.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з нормами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 цього Закону право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-IV, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що находяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
До 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Суд зауважує, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ слугувала відсутність в позивача необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Згідно з копією дубліката трудової книжки ОСОБА_1 від 15.06.2016 серії НОМЕР_1 , наявного в матеріалах справи, позивач працював на посадах, віднесених до посад державних службовців а саме:
- з 27.11.1995 по 11.11.1997 - головним спеціалістом секторно-аналітичного відділу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України;
- з 17.11.1997 по 30.09.1998 - головним спеціалістом третього управління досліджень і розслідувань Антимонопольного комітету України;
- з 02.02.1999 по 04.06.2002 - головним спеціалістом відділу по контролю ринків та дрібно-роздрібної торгівлі Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів;
- з 09.03.2004 по 10.06.2005 - спеціалістом 1 категорії відділу координації та планування інспекторської роботи управління координації та аналізу інспекторської діяльності Державної інспекції з контролю за виконанням і охороною земель;
- з 13.06.2005 по 03.06.2013 - провідним спеціалістом відділу наукового забезпечення та інформаційних технологій Управління наукового забезпечення та інформації Державного агентства лісових ресурсів України;
- з 04.06.2013 по 27.02.2015 - головним спеціалістом відділу обліку та розподілу житлової площі Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації;
- з 24.10.2016 по 10.02.2017 - головним спеціалістом відділу контролю за благоустроєм Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації;
- з 13.02.2017 по 14.02.2019 - головним спеціалістом сектору у Київській області державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерорестичної операції;
- 15.02.2019 по 22.08.2023 - головним спеціалістом Голосіївського районного відділу центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області.
Так, відповідачами не заперечується, що посади на яких працював позивач у вищезазначені періоди, відносяться до посад державної служби. Разом з тим, у спірному рішенні відповідача вказано, що наданий дублікат трудової книжки і записи до 04.06.2023 повинні підтверджуватись уточнюючими довідками на посадах державного службовця.
Згідно вимог ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пункту 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п.п.5.1-5.3 Інструкції № 58, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу виготовлено дублікат трудової книжки, до якого внесені відомості про попередні періоди роботи.
Суд наголошує на тому, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивача.
Всі записи в дублікаті трудової книжки виконані послідовно, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.
Разом із тим, суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
В контексті обставин цієї справи та доводів відповідача, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд враховує й те, що за частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у дублікаті його трудової книжки відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене та з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог та предмета позову, у межах розгляду даної адміністративної справи, встановлено право позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
При цьому, суд враховує, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №889-VIII 02.04.2025.
Як вже зазначалось судом, відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Вказане корелюється із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.05.2023 у справі №580/3805/22 та від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до 37 Закону №3723-ХІІ та пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №889-VIII.
Також суд враховує, що пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМУ від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця (п.5 Порядку №622).
Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 (далі - постанова №1-3) (в редакції від 27.11.2023, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено три форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з п.10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, яка набрала законної сили 20.07.2024, затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №823), додатками до якого встановлено форми довідок про заробітну плату державного службовця, посаду якого було класифіковано.
Судом встановлено, що до заяви від 02.04.2025 ОСОБА_1 долучено видані Державним агентством лісових ресурсів України довідки за формою додатку №4 до Порядку №823 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 12.03.2025 №9, за формою додатку №6 до Порядку №823 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.01.2025 №07-30/3/25 та за формою додатку №3 до Порядку №823 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, які не провели класифікацію посад державної служби від 12.03.2025 №10.
У довідках від 12.03.2025 №9 та №10 вказано, що вони видані для призначення пенсії згідно із п.12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, відповідно до ст.37 Закону №3723-XII; на всі види оплати праці, які включені у довідки, нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Довідки видані на підставі розрахунково-платіжних відомостей.
Таким чином, станом на час звернення позивача до відповідача із заявою від 02.04.2025 про переведення з пенсії за віком за загальним законом на пенсію за віком як держслужбовцю надавались належні довідки про заробітну плату (форми додаток №4, №6 Порядку №823), складені відповідно до чинного на момент подання заяви порядку, затвердженого постановою правління ПФУ №823.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та 09.07.2024 у справі №240/16372/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.
Отже, підсумовуючи вищевикладені висновки, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини 2 статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.04.2025 за №о/р 918060170655 та зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 02.04.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 12.03.2025 №9 та №10, виданих Державним агентством лісових ресурсів України.
Частинами 1-2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, у зв'язку з чим суд не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна,3, м.Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.04.2025 за № о/р НОМЕР_3 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 02.04.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 12.03.2025 №9 та №10, виданих Державним агентством лісових ресурсів України.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
12.09.25