Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 вересня 2025 року Справа№200/6027/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо не здійснення наступного робочого дня після закінчення строку визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевірки виконання рішення боржника та не винесення постанови про накладення на боржника штрафу;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні НОМЕР_2 здійснити перевірку виконання рішення боржником, винести постанову про накладення на боржника штрафу та чинити інші виконавчі дії, направлені на примусове виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1671/24.
Позов вмотивовано тим, що 28.05.2024 рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1671/24, залишеним в силі постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024, задоволено адміністративний позов позивача до Міністерства юстиції України. Визнано протиправною відмову Міністерства юстиції України, викладену у листі від 15.03.2024 № 40630/32378-33-24/20.4.1, щодо надання інформації, що запитувалась у зверненнях приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни від 15.02.2024 і від 23.02.2024. Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути по суті звернення позивача від 15.02.2024 і від 23.02.2024, з урахуванням висновків суду. 07.10.2024 Донецьким окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист у справі №200/1671/24. Позивач зауважила, що 27.11.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та цією ж датою винесені постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Станом на 08.08.2025 виконавче провадження НОМЕР_2 не закінчено, рішення у справі не виконане. Позивач зазначила, що в п.2 постанови від 27.11.2024 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 зазначено боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто не пізніше 11.12.2024. В порушення ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. не здійснено наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевірку виконання рішення боржником, не винесено постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавцем не вчинено жодних дій, направлених на примусове виконання рішення суду у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Відповідачем по справі було надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив наступне, що 20.08.2025 виконавче провадження № НОМЕР_2 було закінчено у зв'язку з фактичним виконанням рішення, згідно з виконавчим документом, на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач зауважив, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо нездійснення наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 26 Закону України «Про виконавче провадження» перевірки виконання рішення боржником, не винесення постанови про накладення штрафу. Тобто вимоги позивачки до суду стосуються процесуальної діяльності відповідача і не стосуються завдання адміністративного судочинства щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що позивач не скористалась правом учасника виконавчого провадження, наданим Законом України «Про виконавче провадження» про проведення перевірки виконавчого провадження впродовж 10 днів та не зверталась до державного виконавця з заявами та клопотаннями та у позовній заяві оминає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 № 200/1671/24, повторно розглянуті листи від 15.02.2024 та 23.02.2024, листом Міністерства юстиції України від 10.01.2025 № 3651/20.4.1/33-25 їй надано відповідь. Вказаний лист направлено електронною поштою на адрес, зазначений позивачем в заяві на примусове виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 та простим відправленням Укрпошти. Електронний адрес ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначений в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Відповідач зазначив, що позивач не оскаржує лист Міністерства юстиції України від 10.01.2025 № 3651/20.4.1/33-25, яким розглянуто її листи від 15.02.2024 та від 23.02.2024 і фактично виконано вимоги виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2024 № 200/1671/24. Права позивача як стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 не порушені, вимоги виконавчого документа виконані 10.01.2025. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Питання поновлення строку звернення вирішити під час розгляду справи по суті та отриманням доказів зі сторони відповідача. Встановлений відповідачу строк до 29.08.2025 року (включно), для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; матеріали виконавчого провадження серії ВП НОМЕР_2 відкритого з виконання виконавчого листа №200/1671/24 від 07.10.2024 року; докази ознайомлення позивача з виконавчим провадженням та прийнятими постановами з часу його відкриття.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить реєстрація кабінету електронного суду у позивача та відповідача, що вбачається з відповідної відмітки «наявність кабінету ЕС» та «доставлено» де в графі «дата встановлення статусу» зазначено 20.08.2025 року.
Суд вважає додатковим зазначити, що розгляд справи №200/6027/25 проводиться у відповідності до вимог ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.4 якої передбачено - адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Станом на час розгляду даної справи та винесення рішення по суті спірних правовідносин виниклих між учасниками справи, клопотань щодо продовження на двадцять днів для належної підготовки справи, або ж надання додаткових доказів від учасників справи не надходило.
Слід також зауважити, що суд в своїй ухвалі від 20.08.2025 року також надав позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для надання відповіді на відзив.
В свою чергу, відзив на позовну заяву було отримано позивачем станом на 26.08.2025 року, що підтверджується реєстрацією у неї кабінету «Електронний суд» та доданою в якості доказів надіслання копії відзиву відповідачем квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС № 4313758.
Станом на 11 вересня 2025 року відповіді на відзив на позовну заяву від позивача на адресу суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач: ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 00015622), в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року по справі №200/1671/24 було вирішено: адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Міністерства юстиції України, викладену у листі від 15.03.2024 № 40630/32378-33-24/20.4.1, щодо надання інформації, що запитувалась у зверненнях приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни від 15.02.2024 і від 23.02.2024.
Зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 15.02.2024 і від 23.02.2024, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до мотивувальної частини рішення, суд дійшов до наступного висновку: «Таким чином, виходячи із сукупного аналізу зазначеного вище нормативного регулювання діяльності Дисциплінарної комісії, суд приходить до висновку, що вона належить до сфери управління Міністерства юстиції України, яке в силу приписів п. 4 Положення № 228 організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних, зокрема, із діяльністю установ та організацій, що належать до сфери його управління.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у нього компетенції щодо здійснення контролю за членами Дисциплінарної комісії, проте зауважує, що це стосується саме втручання у діяльність комісії як незалежного органу щодо розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків відповідно до статті 39 Закону № 1403-VIII.
Втім, звернення позивачки, відповідь на які стала підставою для її звернення до суду з даним позовом, не містять прохань щодо здійснення контролю за членами Дисциплінарної комісії або надання інформації чи втручання у діяльність Дисциплінарної комісії, що пов'язана зі здійсненням її безпосередніх функції з розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, а стосуються саме функцій Міністерства юстиції України щодо організації розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних, зокрема, із діяльністю установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Міністерство юстиції України у даних спірних правовідносинах є належним відповідачем, оскільки в силу приписів п. 4 Положення № 228 наділено повноваженнями щодо організації розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних, зокрема, із діяльністю установ та організацій, що належать до сфери його управління.
[…].
Таким чином, оскільки Дисциплінарна комісія входить до сфери управління Міністерства юстиції України, тому бездіяльність відповідача щодо розгляду по суті звернень позивачки від 15.02.2024 та від 23.02.2024, тобто фактично відмова у їх розгляді, з посиланням на відсутність повноважень щодо здійснення контролю за членами Дисциплінарної комісії є протиправною.
Окремо слід звернути увагу позивачки на те, що оскільки нею жодна інформація у зверненнях до відповідача не запитувалася, а фактично була подана скарга на бездіяльність членів Дисциплінарної комісії, то посилання в обґрунтування позовних вимог на Закон України «Про доступ до публічної інформації» є неприйнятними.».
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/1671/24 від 05.09.2024 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 200/1671/24 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 200/1671/24 - залишено без змін.
З урахуванням вищенаведеного рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1671/24 від 28.05.2024 року набрало законної сили 05 вересня 2024 року у відповідності до постанови Першого апеляційного адміністративного суду.
07 жовтня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист №200/1671/24 в якому зазначена резолютивна частина рішення суду, а саме: Зобов'язати Міністерство юстиції України (ЄДРПОУ 00015622; юридична адреса: 01001, місто Київ, вул. Городецького, б. 13) повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 15.02.2024 і від 23.02.2024, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до наданих в якості доказів відповідачем матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2, судом встановлено наступне.
На підставі вищезазначеного виконавчого листа та заяви позивача від 13.11.2024 року про примусове виконання рішення отриманого Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (дата вхідного №11384 від 26.11.2024) головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП НОМЕР_2 від 27.11.2024 року з виконання виконавчого листа №200/1671/24 від 07.10.2024, зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів, виконати рішення суду. Стягнути з боржника виконавчий збір.
Вищезазначену постанову про відкриття виконавчого провадження було надіслано на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
27.11.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем було прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та визначено для боржника розмір мінімальних витрат - 401,85 грн.
27.11.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з боржника у сумі - 32 000,00 грн.
Вищезазначені постанови також були надіслані на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
Доказів отримання вищезазначених постанов позивачем матеріали справи не містять.
Відповідно до наявних копій платіжних інструкцій №7865 від 25.07.2025 року на суму - 32000,00 грн.; №7864 від 25.07.2025 року на суму - 332,85 грн. та №7863 від 25.07.2025 року на суму - 69,00 грн., боржником були сплачені витрати виконавчого провадження та виконавчий збір.
З наявної копії службової записки від заступника начальника Управління начальника відділу адресованого відділу примусового виконання рішень, в якій зазначено, що управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень повідомило, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2024 року та постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 27.11.2024, Міністерством юстиції повторно розглянуто листи ОСОБА_1 від 15.02.2024 та 23.02.2024, з урахуванням висновків суду. Відповідь за результатами розгляду цих листів надано ОСОБА_1 листом Міністерства юстиції від 10.01.2025 №3651/20.4.1/33-25.
В.о. директора Департаменту державної виконавчої служби від 10.01.2025 року №3651/20.4.1/33-25 було надіслано на адресу приватного виконавця Наталії Матвійчук: 65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд.7 офіс 602 та на електронну скриньку - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідь наступного змісту: Міністерство юстиції на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 200/1671/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024, повторно розглянуло Ваші листи від 15.02.2024, 23.02.2024 та повідомляє таке. Ваші звернення, додані до цих листів, надіслані для розгляду та надання Вам відповіді членам Дисциплінарної комісії приватних виконавців Макаревич Я.А. (лист від 09.01.2025 № 3030/20.4.1/33-25), Ковальчук Л.І. (лист від 09.01.2025 № 3031/20.4.1/33-25), Ковальському М.Р. (лист від 09.01.2025 № 3032/20.4.1/33-25), ОСОБА_2 (лист від 09.01.2025 № 3054/20.4.1/33-25), а також приватним виконавцям Парфьонову Г.В. (лист від 09.01.2025 № 3056/20.4.1/33-25) та ОСОБА_3 (лист від 09.01.2025 № 3034/20.4.1/33-25).
В якості доказів надіслання на електронну скриньку позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем додано скріншот екрану боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2; на поштову адресу: 65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд.7 офіс 602, реєстр передачі простої кореспонденції до відділу відправки та обліку документів Управління забезпечення та документообігу Міністерства юстиції України від 16.01.2025 року де під порядковим №4 зазначено - 3651/20.4.1/33-25, вихідна дата документу - 10.01.2025; м. Одеса, П/в Н.Матвійчук; дата передачі документа на відправку 16.01.2025; вид відправлення - проста.
За даними з Єдиного реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Матвійчук Наталія Євгеніївна, адреса офісу зазначена: 65058, Одеська область, м. Одеса, вул. Говорова Маршала, 7, приміщення офіс 6-2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
20.08.2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2, в якій зазначено, що листом № 145-20.4.1-25 від 10.01.2025 Міністерством юстиції України на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 200/1671/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 27.11.2024, повторно розглянуто листи ОСОБА_1 від 15.02.2024 та 23.02.2024, з урахуванням висновків суду. Відповідь за результатами розгляду цих листів надано ОСОБА_1 листом Міністерства юстиції від 10.01.2025 № 3651/20.4.1/33-25. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №200/1671/24 виданого 07.10.2024 року.
Вищезазначену копію постанови було надіслано на адресу позивача за вих.№20.1/76654467/20 від 20.08.2025 року.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає у позовній заяві: - «27.11.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 (ідентифікатор для доступу В482Г503Г424). 27.11.2024 винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Станом на 08.08.2025 виконавче провадження НОМЕР_2 не закінчено, рішення у справі не виконане. Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). […]. В п. 2 постанови від 27.11.2024 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 зазначено Боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто не пізніше 11.12.2024. В порушення ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем не здійснено наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевірку виконання рішення боржником, не винесено постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавцем не вчинено жодних дій, направлених на примусове виконання рішення суду у виконавчому провадженні НОМЕР_2.».
Відповідач надаючи відзив на позовну заяву, зауважує наступне: - «Позивачка у позовній заяві оминає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 № 200/1671/24, повторно розглянуті листи від 15.02.2024 та 23.02.2024, листом Міністерства юстиції України від 10.01.2025 № 3651/20.4.1/33-25 їй надано відповідь. Вказаний лист направлено електронною поштою на адрес, зазначений ОСОБА_1 в заяві на примусове виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 та простим відправленням Укрпошти. Електронний адрес ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначений в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. ОСОБА_1 не оскаржує лист Міністерства юстиції України від 10.01.2025 № 3651/20.4.1/33-25, яким розглянуто листи від 15.02.2024 та від 23.02.2024 і фактично виконано вимоги виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2024 № 200/1671/24. Права ОСОБА_1 як стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 не порушені, вимоги виконавчого документа виконанні 10.01.2025.».
Слід зазначити, що у відповідності до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Тобто, спір полягає у процесуальній діяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні виконавчого листа №200/1671/24 виданого Донецьким окружним адміністративним судом від 07.10.2024 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приписами частин 1 та 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відділу примусового виконання рішень (надалі Інструкція).
Пунктом 1 Інструкції визначено, що ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 Інструкції передбачено, що примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці).
У пункті 3 Інструкції визначено, що органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
В свою чергу приписами п. 4 Інструкції визначено наступне, що:
- відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить п'ятдесят та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
- Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від двадцяти п'яти до п'ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Судом встановлено, що на підставі отриманого позивачем виконавчого листа виданого 07.10.2024 року Донецьким окружним адміністративним судом по справі №200/1671/24 було надіслано на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву від 13.11.2024 року про примусове виконання рішення, додавши в якості додатків: виконавчий лист. При цьому адреса яку зазначила позивач у своїй заяві наступна: поштова адреса: 65058, м. Одеса, вул. Добровольців, 10/6 кв.56 та електронну скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вищезазначену заяву було отримано відповідачем - 26.11.2024 року, про що свідчить прямокутний штамп у нижній правій частині заяви та не заперечується самим відповідачем по справі.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП НОМЕР_2 від 27.11.2024 року з виконання виконавчого листа №200/1671/24 від 07.10.2024, зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів, виконати рішення суду. Стягнути з боржника виконавчий збір.
27.11.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем було прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та визначено для боржника розмір мінімальних витрат - 401,85 грн.
27.11.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з боржника у сумі - 32 000,00 грн.
У відповідності до приписів ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
У відповідності до приписів статті 63, яка визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення:
1. За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом, вважає, що оскільки відповідач у своїй постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2024 року у п.2 зазначив необхідність боржнику протягом 10 робочих днів виконати рішення, тобто не пізніше 11.12.2024 року, проте не вчинив жодних дій направлених на примусове виконання рішення суду по справі №200/1671/24.
З урахуванням наведеного, позивач вважає допущену відповідачем протиправну бездіяльність, та як похідна вимога, позивач просить зобов'язати відповідача у виконавчому провадженні НОМЕР_2 здійснити перевірку виконання рішення боржником, винести постанову про накладення на боржника штрафу та вчинити інші виконавчі дії, направлені на примусове виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1671/24.
За загальними умовами у виконавчому провадженні є основні стадії (етапи) виконавчого провадження, які передбачають сукупність певних дій державного виконавця та інших учасників виконавчого провадження, спрямованих на досягнення певної процесуальної мети, зокрема примусове виконання рішення суду, виконання закінчення виконавчого провадження.
Так, закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.
Судом встановлено, що 20 серпня 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, в якому зазначено, що листом № 145-20.4.1-25 від 10.01.2025 Міністерством юстиції України на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 200/1671/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 27.11.2024, повторно розглянуто листи ОСОБА_1 від 15.02.2024 та 23.02.2024, з урахуванням висновків суду. Відповідь за результатами розгляду цих листів надано ОСОБА_1 листом Міністерства юстиції від 10.01.2025 № 3651/20.4.1/33-25. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №200/1671/24 виданого 07.10.2024 року.
В свою чергу, п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Варто зауважити, що дійсно матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2 не містять вчинення відповідачем процесуальних дій вчасності не перевірив виконання рішення боржником після 11.12.2024 року, та у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У відповідності до приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені повноваження суду при вирішенні справи, зокрема:
1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
2. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
[…].
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
[…].
4. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Слід звернути увагу, що у відповідності до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд: визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо не здійснення наступного робочого дня після закінчення строку визначеного ч.6 ст.26 цього Закону перевірки виконання рішення боржника та не винесення постанови про накладення на боржника штрафу, та як похідна вимога, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні НОМЕР_2 здійснити перевірку виконання рішення боржником, винести постанову про накладення на боржника штрафу та вчинити інші виконавчі дії, направлені на примусове виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1671/24.
В даному випадку, визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині не виконання ним певних процесуальних дій, передбачених чинним та діючим законодавством, слід розглядати у сукупності з виконанням виконавчого листа, оскільки визнання тільки самої бездіяльності відповідача без зобов'язання його вчинити певні дії, не поновить порушених прав позивача.
В даному випадку, як зазначено в ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, щодо примусового виконання виконавчого листа виданого Донецьким окружним адміністративним судом від 07.10.2024 року №200/1671/24 відповідно до якого й було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, судом було встановлено, що у листі зазначена резолютивна частина рішення суду по справі №200/1671/24, а саме Зобов'язати Міністерство юстиції України (ЄДРПОУ 00015622; юридична адреса: 01001, місто Київ, вул. Городецького, б. 13) повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 15.02.2024 і від 23.02.2024, з урахуванням висновків суду.
Щодо висновків суду зазначених в мотивувальній частині рішення по справі №200/1671/24: - «Таким чином, виходячи із сукупного аналізу зазначеного вище нормативного регулювання діяльності Дисциплінарної комісії, суд приходить до висновку, що вона належить до сфери управління Міністерства юстиції України, яке в силу приписів п. 4 Положення № 228 організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних, зокрема, із діяльністю установ та організацій, що належать до сфери його управління.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у нього компетенції щодо здійснення контролю за членами Дисциплінарної комісії, проте зауважує, що це стосується саме втручання у діяльність комісії як незалежного органу щодо розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків відповідно до статті 39 Закону № 1403-VIII.
Втім, звернення позивачки, відповідь на які стала підставою для її звернення до суду з даним позовом, не містять прохань щодо здійснення контролю за членами Дисциплінарної комісії або надання інформації чи втручання у діяльність Дисциплінарної комісії, що пов'язана зі здійсненням її безпосередніх функції з розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, а стосуються саме функцій Міністерства юстиції України щодо організації розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних, зокрема, із діяльністю установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Міністерство юстиції України у даних спірних правовідносинах є належним відповідачем, оскільки в силу приписів п. 4 Положення № 228 наділено повноваженнями щодо організації розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних, зокрема, із діяльністю установ та організацій, що належать до сфери його управління.
[…].
Таким чином, оскільки Дисциплінарна комісія входить до сфери управління Міністерства юстиції України, тому бездіяльність відповідача щодо розгляду по суті звернень позивачки від 15.02.2024 та від 23.02.2024, тобто фактично відмова у їх розгляді, з посиланням на відсутність повноважень щодо здійснення контролю за членами Дисциплінарної комісії є протиправною.
Окремо слід звернути увагу позивачки на те, що оскільки нею жодна інформація у зверненнях до відповідача не запитувалася, а фактично була подана скарга на бездіяльність членів Дисциплінарної комісії, то посилання в обґрунтування позовних вимог на Закон України «Про доступ до публічної інформації» є неприйнятними.».
Судом під час розгляду даної справи було встановлено, що також підтверджується наявними доказами в матеріалах справи, а саме з наявної копії службової записки від заступника начальника Управління начальника відділу адресованого відділу примусового виконання рішень, в якій зазначено, що управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень повідомило, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року та постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 27.11.2024, Міністерством юстиції повторно розглянуто листи ОСОБА_1 від 15.02.2024 та 23.02.2024, з урахуванням висновків суду. Відповідь за результатами розгляду цих листів надано ОСОБА_1 листом Міністерства юстиції від 10.01.2025 №3651/20.4.1/33-25.
В.о. директора Департаменту державної виконавчої служби від 10.01.2025 року №3651/20.4.1/33-25 було надіслано на адресу приватного виконавця Наталії Матвійчук: 65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд.7 офіс 602 та на електронну скриньку - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідь наступного змісту: Міністерство юстиції на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 200/1671/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024, повторно розглянуло Ваші листи від 15.02.2024, 23.02.2024 та повідомляє таке. Ваші звернення, додані до цих листів, надіслані для розгляду та надання Вам відповіді членам Дисциплінарної комісії приватних виконавців Макаревич Я.А. (лист від 09.01.2025 № 3030/20.4.1/33-25), ОСОБА_4 (лист від 09.01.2025 № 3031/20.4.1/33-25), ОСОБА_5 (лист від 09.01.2025 № 3032/20.4.1/33-25), ОСОБА_2 (лист від 09.01.2025 № 3054/20.4.1/33-25), а також приватним виконавцям Парфьонову Г.В. (лист від 09.01.2025 № 3056/20.4.1/33-25) та ОСОБА_3 (лист від 09.01.2025 № 3034/20.4.1/33-25).
В якості доказів надіслання на електронну скриньку позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем додано скріншот екрану боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2; на поштову адресу: 65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд.7 офіс 602, реєстр передачі простої кореспонденції до відділу відправки та обліку документів Управління забезпечення та документообігу Міністерства юстиції України від 16.01.2025 року де під порядковим №4 зазначено - 3651/20.4.1/33-25, вихідна дата документу - 10.01.2025; м. Одеса, П/в Н.Матвійчук; дата передачі документа на відправку 16.01.2025; вид відправлення - проста.
Звертаючись до суду з даною позовною заявою позивач зазначає свою електронну скриньку - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Таким чином, суд вважає, що про наявність відповіді В.о. директора Департаменту державної виконавчої служби від 10.01.2025 року №3651/20.4.1/33-25 позивач була ознайомлена належним чином, при цьому, доказів оскарження даного листа матеріали справи не містять, що свідчить в свою чергу про фактичне виконання боржником 10.01.2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1671/24 від 28.05.2024 року.
Суд вважає додатковим зазначити, що позивачем не було надано відповіді на відзив на позовну заяву, в якому зокрема були зазначені заперечення щодо позову представником відповідача.
Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У відповідності до приписів ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов наступного висновку, що оскільки рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1671/24 від 28.05.2024 року було фактично виконане Міністерством юстиції України шляхом повторного розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 15.02.2024 і від 23.02.2024, з урахуванням висновків суду, про що було надіслано лист від 10.01.2025 року, доказів оскарження даної відповіді матеріали справи не містять, доказів протилежного до суду не надано, а також вважаючи не те, що відповідачем було закінчено виконавче провадження від 20.08.2025 року, суд дійшов до висновку відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Враховуючи, що позивача відповідно до ухвали суду від 20.08.2025 року було звільнено від сплати судового збору, підстави для розподілу судового збору відсутні.
Щодо строку звернення, суд в своїй ухвалі від 20.08.2025 року зазначив, що питання поновлення строку звернення суд вирішить під час розгляду справи по суті та отриманням доказів зі сторони відповідача.
Варто зауважити, що матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2 містять копію листа про надіслання на адресу позивача постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2024 року №20.1/НОМЕР_2/20, але не містять доказів коли саме позивачем було отримано дану постанову.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що строки звернення позивачем з даним адміністративним позовом пропущені не були.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець