Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 вересня 2025 року Справа№200/6137/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного перебування : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, адреса: 33004, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка. буд. 7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обласні від 24.06.2025 року № 056550006426 «Про призначення пенсії» в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001 в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком», а також періодів роботи в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк» з
06.05.2015 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 06.09.2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в в Рівненській зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 05.05.1996 року по 31.12.1997 року та з 01.01.2001 року по 01.02.2001 року в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком» на посаді інспектора по контролю за виконанням доручень; з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 06.09.2017 в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк» на посаді технолога по лабораторній діагностиці та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доданого страхового стажу.
Ухвалою від 14 серпня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач при призначенні пенсії неправомірно не зарахував до її страхового стажу періоди роботи з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001 в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком», а також періодів роботи в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк» з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 06.09.2017 року. Наголошує, що д органу пенсійного фонду були надані всі необхідні документи, які підтверджують стаж її роботи.
Ухвалою суду від 14 серпня 2025 року відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та ухвали про прийняття справи до провадження для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Будь-яких заперечень, пояснень, заяв, клопотань не надано.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Рішенням Головного управління ГІФУ в Рівненській області від 24.06.2025 року № 056550006426 позивачу призначена пенсія за віком з 04.06.2025 року.
Як вбачаться з рішення при призначенні пенсії та додатку до рішення форма РС-право враховано страховий стаж 35 років З місяці 9 днів.
Позивач зазначає, що її страховий стаж складає 37 років 1 місяць 6 днів, внаслідок чого вона звернулася за роз'ясненням до органу ПФУ.
У відповіді на її звернення № 5899-5970/К-02/8-11000/25 від 24.07.2025 року Головним управлінням ПФУ в Кіровоградській області зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком» з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001, оскільки записи про звільнення з роботи скріплено печаткою УРСР. Періоди роботи в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк» також не зараховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб індивідуальних відомостей стаж з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року (зазначена лише сума заробітку). За період роботи з 01.06.2017 по 06.09.2017 в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості як про суми нарахованого заробітку, так і про сплату страхових внесків та набутий страховий стаж.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- ІV).
Відповідно до положень статті 5 Закону України № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до приписів статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до положень пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Підпунктом 2 пункту 2.2. розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
В позивача наявний оригінал трудової книжки НОМЕР_2 , виданій 04.11.1982 року.
На час початку ведення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок працівників регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Так, відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (абзац другий пункту 2.11. Розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 162).
Таким чином, позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Щодо періодів з 05.05.1996 року по 31.12.1997 року та з 01.01.2001 року по 01.02.2001 року.
В трудовій книжці позивача НОМЕР_2 , виданій 04.11.1982 року, наявна інформація про її роботу в Костянтинівському орендному комбінаті «Стромінкон»: запис № 13 від 05.05.1996 року про приймання на роботу переведенню з ВО «Автоскло» інспектором по контролю за виконанням доручень (наказ № 40к від 30.04.1996); запис № 14 займаної посади за ст. 40 п.1 КЗпП за скороченням 01.02.2001 року). Запис про звільнення засвідчений підписом кадрів ОСОБА_2 та печаткою відділу кадрів підприємства, на якій дійсно є абревіатура російською мовою «УССР». Згідно записів трудової книжки позивач безперервно працювала в Костянтинівському орендному комбінаті «Стромінкон» з 05.05.1996 року по 01.02.2001 року, однак відповідач частину періоду роботи позивача на тому ж підприємстві і на тій же посаді не зарахував до страхового стажу. Записи в трудовій книжці про роботу позивача в цей період є повними і послідовними.
Щодо періодів роботи з 06.05.2015 року по 06.09.2017 року.
В трудовій книжці позивача НОМЕР_2 наявна інформація про її роботу в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк»: запис № 22 від 06.05.2025 року про прийняття по переведенню з ТОВ «Константа-Агро» на посаду технолога по лабораторній діагностиці (наказ №24/1 від 06.05.2001) та запис № 23 від 06.09.2017 року про звільнення на підставі ст. 36 КЗУпП.
Разом із цим суд зауважує, що пунктом 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» визначено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та з видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічна норма міститься у пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників».
Отже, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Працівник не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021року у справі № 300/860/17, від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а, в постанові від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17, від 30.09.2019 по справі № 638/18467/15-а.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
З наведених обставин вбачається, що пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неналежне виконання роботодавцем своїх обов'язків на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, стосовно не зарахування періодів роботи в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк» до страхового стажу позивача у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб індивідуальних відомостей стаж з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року (зазначена лише сума заробітку), а також періоду роботи з 01.06.2017 по 06.09.2017, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості як про суми нарахованого заробітку, так і про сплату страхових внесків та набутий страховий стаж, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 11 цього Закону.
Страхувальники відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону № 1058-ІV є платниками страхових внесків.
Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-ІV обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище норм Закону № 1058-ІV дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.
Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
Отже, у зв'язку із наявною в Реєстрі суми заробітку позивача за період її роботи з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року, суд вважає за можливе зарахування цього періоду трудової діяльності позивача до її страхового стажу, в тому числі й за відсутності сплати роботодавцем позивача страхових внесків.
Разом з цим, відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи. Отже, суд не вбачає підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.06.2017 по 06.09.2017, внаслідок чого в цій частині вимог суд відмовляє позивачу.
Стосовно вимоги позивача зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає, що дана вимога є передчасною, оскільки такі спірні правовідносини виникнуть тільки після набрання даного рішення законної сили, та на час розгляду справи права позивача в цій частині ще не порушені. Суд не вирішує вимоги на майбутнє, внаслідок чого в цій частині вимог суд відмовляє позивачу.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1,8 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного перебування : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, адреса: 33004, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка. буд. 7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обласні від 24.06.2025 року № 056550006426 «Про призначення пенсії» ОСОБА_1 в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001 в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком», а також періодів роботи в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк» з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, адреса: 33004, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка. буд. 7) зарахувати ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до її страхового стажу періоди роботи: з 05.05.1996 року по 31.12.1997 року та з 01.01.2001 року по 01.02.2001 року в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком»; з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк», та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доданого страхового стажу.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, адреса: 33004, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка. буд. 7) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 12 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар