Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 вересня 2025 року Справа№640/37631/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»
до відповідача: Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, Акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасувати рішення від 13.08.2021 № 2/26-15-13-05-44 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 26.08.2021 відповідачем проводиться списання коштів з банківських рахунків позивача.
Підстава списання: рішення начальника ГУ ДПС у м. Києві від 13.08.2021 № 2/26-15-13-05-44.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
На підставі ст. 1 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року змінено найменування позивача у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року замінено відповідача правонаступником.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав ані під час розгляду справи у Окружному адміністративному суді міста Києва, ані під час її розгляду у Донецькому окружному адміністративному суді.
За таких обставин, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», код ЄДРПОУ: 01422826, місцезнаходження: 01133, Україна, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26.
Рішенням начальника ГУ ДПС у м. Києві від 13 серпня 2021 року № 2/26-15-13-05-44 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на підставі п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України вирішено стягнути з позивача суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Та інших фінансових установах.
Листом від 20.09.2021 № 88171/6/26-15-13-05-20 контролюючий орган повідомив позивача про наявність податкового боргу у розмірі 12198325,82 грн та про прийняття спірного рішення.
Відомостей щодо підстав нарахування податкового боргу відповідачем до матеріалів справи не надано.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
У той же час, згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи також мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України
За приписами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пункт 95.3 статті 95 ПК України).
За унормуванням пункту 95.5 статті 95 ПК України (в редакцій, чинній на момент прийняття відповідачем спірного рішення) у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.
Аналіз указаних норм свідчить, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.
При цьому, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рішенням керівника виникає у контролюючого органу у разі, якщо такий податковий борг перевищує 5000000,00 грн і несплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати зобов'язання.
Оскаржуваним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу позивача шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, а також органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах платника.
Разом з тим, приписами пункту 95.5 статті 95 ПК України, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.
Крім того, спірне рішення від 13.08.2021 № 2/26-15-13-05-44 не містить розміру податкового боргу позивача, який підлягає стягненню та періоду його виникнення, що також свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.
Суд зауважує, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов'язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.
Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих згідно з пунктом 95.5 статті 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов'язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань та/або пені.
Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 ПК України знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 805/1427/17, від 17 червня 2021 року у справі № 440/4736/19.
У цих постанові Верховний Суд зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.
Вирішуючи спір про правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.
Оскаржуване у цій справі рішення контролюючого органу від 13.08.2021 № 2/26-15-13-05-44, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.
Відсутність у рішенні ГУ ДПС у м. Києві від 13.08.2021 № 2/26-15-13-05-44 вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, у цій справі податковий орган не виконав обов'язок, покладений на нього як на суб'єкта владних повноважень частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, і не довів правомірність свого рішення від 13.08.2021 № 2/26-15-13-05-44.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 2270,00 грн. понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.08.2021 № 2/26-15-13-05-44 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (місцезнаходження: б-р. Лесі Українки, буд. 26, м Київ, 01133, код ЄДРПОУ 01422826) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 11 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська