Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 вересня 2025 року Справа№200/4768/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03049, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, ЄДРПОУ 00034022), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними відмов, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - Відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач 2), в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті Позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил»;
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 у виплаті Позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити Позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченою пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».
В обґрунтування позову зазначено, що Позивач, станом на дату подання цієї Позовної заяви виключений зі списків особового складу військової частині НОМЕР_2 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.08.2024 № 221. Позивач розпочав військову службу 28.11.2022, інформація про що міститься у військовому квитку (копія додається), тобто під час воєнного стану. На момент початку військової служби Позивачу було 23 (двадцять три) роки, тобто Позивач не досяг віку 25 років. Позивач проходив військову службу у Відповідача 2 та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Вказане підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 28.02.2024 №2972. Позивач за період служби не притягався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення. 11.04.2025 позивач подав заяву до Відповідача 1 щодо отримання одноразової грошової винагороди в розмірі один мільйон гривень, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 11.02.2025 № 153, проте листом від 04.06.2025 командувач Десантно-штурмових військ Збройних Сил України відмовив у задоволенні заяви. Відмову у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень було мотивовано тим, що Позивач звільнений з військової служби, тому право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень немає. 11.04.2025 Позивач подав заяву до Відповідача 2 щодо отримання одноразової грошової винагороди в розмірі один мільйон гривень, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 11.02.2025 № 153 проте, листом від 07.06.2025 Відповідач 2 відмовив мені у задоволенні заяви. Відмову у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень було мотивовано тим, що Позивач на момент подачі заяви та на момент набрання чинності Постанови №153 не проходить/не проходив військову службу у лав Збройних Сил України. Позивач вважає відмову у задоволенні рапорту про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень очевидно безпідставною, незаконною та необґрунтованою.
Відповідач позов не визнав та через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити посилаючись на таке.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 324 від 30.11.2022 року ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 та зарахований до списків особового складу частини. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №5 від 05.01.2032 ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 . Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №55 від 24.02.20224 року ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №221 від 02.08.2024 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Таким чином можна прийти до висновку, що Позивач на даний час не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та виключений зі списків особового складу частини, що не заперечується та підтверджується представником Позивача.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» постановлено, що за спільною пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).
Відповідно до п. 2 Постанови №153 Кабінетом Міністрів України затверджено: Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану; форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.
Відповідно до п. 4 Постанови №153 Кабінетом Міністрів України установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
В подальшому Міністром оборони України видано роз'яснення №999/уд від 20.02.2025 року відповідно до якого право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі - військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.
Підсумовуючи вищевикладене варто зазначити, що позовна заява не містить жодного допустимого та належного доказу набуття права Позивачем вищевказаної виплати. Представник Позивача зазначає про неправильне тлумачення та не застосування норми пункту 4 Постанови №153, однак фактично належним чином не обґрунтовує свої твердження.
У свою чергу варто звернути увагу суду на те, що на момент набрання чинності Постанови № 153 від 11.02.2025 року Позивач не перебував у статусі військовослужбовця та був звільнений з військової служби відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 221 від 02.08.2024 року, у зв'язку з чим право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі одного мільйона гривень не набув, оскільки норма пункту 4 Постанови №153 передбачає проходження військової служби станом на 13.02.2025 рік.
З огляду на вказане, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача 28.07.2025 через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд подано відповідь на відзив.
30.07.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом ідентичні з позицією, викладеною у відзиві на позов.
Ухвалою суду від 04.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху та надано позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення їй копії цієї ухвали для надання суду: уточненого адміністративного позову із вірним зазначення учасників справи та конкретизацією позовних вимог щодо відповідача (відповідачів), заяви про залучення до участі у справі третьої особи із обґрунтуванням підстав для залучення.
10.07.2025 року до суду представником позивача надана уточнююча позовна заява.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_5 . Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 є учасником бойових дій.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_7 , Позивач 28.11.2022 року на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний у Збройні Сили України.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 324 від 30.11.2022 року ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України з 30 листопада 2022 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №5 від 05.01.2023 ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №55 від 24.02.20224 року ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №221 від 02.08.2024 року ОСОБА_1 звільненого наказом начальника НОМЕР_8 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №139-РС від 02 серпня 2024 року відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) вважати таким, що 02 серпня 2024 року справи та посаду здав.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 28.02.2024 року № 2972 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Позивач дійсно в період з 12.09.2023 по 13.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Роботине Запорізької області.
Листом №117/Вих3ВГ/5493 від 04.06.2025 командувач Десантно-штурмових військ Збройних Сил України повідомив Позивача, що опрацьовано його звернення стосовно реалізації права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень. За результатами опрацювання повідомили, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) передбачено виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі 1 млн. грн. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини. Враховуючи зазначене, що відповідно до пункту 4 Постанови № 153, право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі - військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025. З метою реалізації положень Постанови № 153 у Міністерстві оборони видано окреме доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд, яким врегулювано порядок отримання Винагороди у розмірі 1 млн. грн. З огляду на викладене, так як Ви згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.08.2024 № 221 звільнені з військової служби, право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень - немає.
Військова частина НОМЕР_2 листом від 07.06.2025 року № 812/23562 на адвокатський запит за вих. № 03-06/25 від 03.06.2025 року щодо надання інформації стосовно результатів розгляду звернення Позивача від 11.04.2025 року про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, повідомила, що на теперішній час та на момент набрання чинності Постанови №153 Позивач не проходить/не проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.
Докази притягнення Позивача за період проходження ним служби до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився в матеріалах справи відсутні, Відповідачами не оспорюються.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Порядок).
Суд звертає увагу, що спірні правовідносини виникли з приводу розгляду рапортів позивача від 11.04.2025 року, відповіді на які надано 04.06.2025 року та 07.06.2025 року, у зв'язку з чим судом застосовано редакцію Постанови № 153, чинну на час виникнення спірних правовідносин, тобто до внесення до неї змін Постановою Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025, оскільки повторні рапорти позивачем не подавались.
Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;
Збройні Сили;
Національна гвардія;
Державна прикордонна служба;
Міністерство оборони;
Міністерство внутрішніх справ;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;
2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Також, у пункті 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
З аналізу вказаних положень Постанови № 153 суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. надається у зв'язку з дотриманням таких вимог:
військовослужбовці повинні бути особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;
особи проходять військову службу, тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постанови № 153;
особи брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Позивача, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №221 від 02.08.2024 року звільненого наказом начальника НОМЕР_8 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №139-РС від 02 серпня 2024 року відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) вважати таким, що 02 серпня 2024 року справи та посаду здав.
Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 та на дату подання Позивачем рапорту від 11.04.2025 року, щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, Позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 28.02.2024 року № 2972 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Позивач дійсно в період з 12.09.2023 по 13.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Роботине Запорізької області.
Тобто на дату набрання чинності Постанови №153, кількість днів безпосередньої участі Позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, становить менше шести місяців.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивач не відповідає вимогам, які визначені Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, а отже відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати такої винагороди.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Питання щодо розподілу судових витрат по судовому збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03049, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, ЄДРПОУ 00034022), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними відмов, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 11 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Христофоров