04 серпня 2025 рокуСправа №160/15234/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою заяву ОСОБА_1 до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, 3- Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, 4- Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, 3- Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, 4- Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, в якому просить:
визнати незаконними рішення про відмову у призначенні пенсії:
- №047150017878 від 24.06.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області;.
- №047150017878 від 14.01.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області;
- №047150017878 від 28.02. 2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати у стаж роботи для призначення пенсі з 15.06. 2022 року:
- час навчання у профтехучилищі №17 м. Харків з 01.09.1977 по 17.07. 1980 - 2 роки 10 міс. 17 днів;
- у пільговому обчисленні стаж роботи з 09.04.1984 по 17.09.1990 на Курейській ГЕС Туруханського району Красноярського краю в районі Крайньої Півночі року як рік роботи за 1 рік 6 міс. з часу призначення пенсії, 9 років 3 дні;
- час роботи з 09.04.1998 по 08.08.2002 у Приватному підприємстві «Мост» 4 роки 4 міс. та врахувати записи у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11 серпня 1980 року.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність прийнятих відповідачами рішень, якими не зараховано всіх періодів роботи позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження по справі №160/15234/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог позивача, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про відмову у призначенні пенсії №047150017878 від 24.06. 2022.
Відповідач-2 вважає, що прийняте ним рішення №047150017878 від 28.02.2025 є законним та обґрунтованим з підстав, наведених у самому рішенні.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на таке.
Позивач навчалася з 01 вересня 1977 року по 17 липня 1980 року у середньо спеціальному навчальному закладі. Однак, даний період навчання не можу бити зарахований до страхового стажу позивачу, оскільки у документі про освіту наявні виправлення.
Щодо не зарахування періоду роботи з 14 вересня 1984 року по 17 вересня 1990 року. Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV перiод роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Пiвночi та мiсцевостях, прирiвняних до районiв Крайньої Пiвночi колишнього Союзу РСР, а також на островi Шпiцберген зараховується до страхового стажу в порядку i на умовах, передбачених законодавством, що дiяло до 01 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Згідно запису у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11 серпня 1980 року Позивач працювала з 14 вересня 1984 року по 17 вересня 1990 року на Курейській ГЕС Туруханського району Красноярського краю. Однак, у вказаній трудовій книжці відсутні відомості, які б свідчили, що вказаний період роботи на території російської федерації носив пільговий характер.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Після 23 грудня 2022 року документи, що не мають установленої форми (зокрема, довідки про підтвердження періодів роботи та заробітної плати), які видані, зокрема, в російській федерації, не повинні прийматися без накладення апостилю, незалежно від дати їх видачі. З 01 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді. Тому, самостійно надіслати запит для уточнення характеру роботи до російської федерації відповідач не міг. Позивачем до відповідача первинні документи щодо підтвердження періоду роботи подані не були.
Для зарахування періоду роботи позивача з 09 квітня 1998 року по 08 серпня 2002 року за даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11 серпня 1980 року відсутні підстави, оскільки назва підприємства відсутня. Для підтвердження спірного періоду роботи позивем не були подані уточнюючі документи визначені Порядком № 637.
ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Позивач вважає, що вказані заперечення не мають підстав та не можуть бути враховані при розгляді позовних вимог.
Відповідач врахував документи частково, зарахувавши частину стажу. Не зважаючи на те, що усі спірні періоди роботи належним чином підтверджені записами трудової книжки і довідками, відповідачем не зараховано всіх періодів роботи. Дії відповідача, на переконання позивача, порушують її право на соціальне забезпечення.
Відзив на позовну заяву було подано і Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідач-4 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно запису у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11.08.1980 позивач працювала з 14 вересня 1984 по 17 вересня 1990 на Курейській ГЕС Туруханського району Красноярського краю. Однак, у вказаній трудовій книжці відсутні відомості, які б свідчили, що вказаний період роботи носив пільговий характер.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан, який продовжено, тому спірний період роботи не може бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки відсутні законодавчо визначені підтвердження пільгового стажу і кратності.
Відповідач-4 посилається також на порушення позивачем строку звернення з позовом до суду, визначеного ст. 122 КАС України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надало.
Відповідач-1 про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення до його електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, звернулася 15.06.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком і документами.
Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким 24.06.2022 за №047150017878 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Посилаючись ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головне управління вказало, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.
Встановлено, що страховий стаж заявника становить 27 років 03 місяці 15 днів.
Роботу згідно трудових угод від 14.09.1984 та 15.09.1987 не обчислено в кратності, оскільки в угодах відсутній період, на який були складені дані трудові угоди.
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
07.01.2025 позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із документами про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 14.01.2025 №047150017878 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, вказавши наступне.
До страхового стажу не зараховано періоди:
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 , виданою 11.08.1980:
14.09.1984-17.09.1990 на території республіки колишнього Союзу РСР, оскільки відсутня інформація про нездійснення російською федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди;
09.04.1998-08.08.2002, оскільки при прийнятті на роботу не вказано назву організації.
01.09.1977 -17.07.1980 згідно з дипломом НОМЕР_4 , виданим 17.07.1980, оскільки наявне виправлення у році початку навчання.
Позивач на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і з 07.01.2025 отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
21.02.2025 позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії- «допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами».
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
28.02.2025 вказаним Головним управлінням прийнято рішення №047150017878, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, посилаючись на наступне.
Згідно ч. 2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22 1 від 25.11.2005 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
До заяви на перерахунок пенсії ОСОБА_1 надала лише лист Державної податкової служби України №11177/6/04-36-52-02-24 від 14.02.2025. Інформація Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків за цей період відсутня.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №047150017878 від 24.06.2022 , Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047150017878 від 14.01.2025 і Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150017878 від 28.02. 2025 протиправними, позивач за захистом свої порушених прав і інтересів звернулася з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4.Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюються у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №047150017878 від 24.06.2022
Суд погоджується з відповідачами, що позивачем порушено строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №047150017878 від 24.06.2022.
У заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач посилалась на воєнний стан в Україні та у зв'язку з цим ускладнений доступ до правосуддя.
Суд з цього приводу зазначає, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі№990/115/22 «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Отже, є недостатнім посилання в клопотанні про поновлення пропущених процесуальних строків всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є перешкодою для здійснення правосуддя, не є підставою для зупинення судового процесу. В разі неможливості здійснення правосуддя на окремих територіях України відповідні справи переходять під територіальну юрисдикцію інших судів. Відповідно, аргументів, що ґрунтуються винятково на факті наявності війни з російською федерацією та факті запровадження воєнного стану на території України, недостатньо - вони також мають бути підкріплені фактами щодо наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
Наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку підстави для поновлення строку звернення до суду із позовною заявою, є неповажними і такими, що не підкріплені належними доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №047150017878 від 24.06.2022 слід залишити без розгляду.
Позивач також просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047150017878 від 14.01.2025 та зобов'язати зарахувати у стаж роботи: час навчання у профтехучилищі №17 м. Харків з 01.09.1977 по 17.07. 1980 - 2 роки 10 міс. 17 днів; у пільговому обчисленні з 09.04.1984 по 17.09.1990 на Курейській ГЕС Туруханського району Красноярського краю в районі Крайньої Півночі; час роботи з 09.04.1998 по 08.08.2002. у Приватному підприємстві «Мост» 4 роки 4 міс.
Відповідно до записів копії трудової книжки НОМЕР_1 від 11.08.1980 ОСОБА_1
11.08.1980 зарахована на роботу кранівника мостового крану відповідно до наказу №132к від 11.08.1980 (запис 1);
03.09.1984 звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу №143к від 03.09.1984 (запис 2);
14.09.1984 прийнята на посаду кранівника 4 розряду Курейської ГЕС Район Крайньої Півночі відповідно до наказу №213 від 14.09.1984 (запис 3);
15.09.1987 призначена кранівником 5 розряду на ділянку №2 відповідно до наказу від 15.09.1987 (запис 4);
17.09.1990 звільнена за ст. 31 КЗпП РСФСР за власним бажанням відповідно до наказу №251к від 17.09.1990 (запис 5);
09.04.1998 прийнята комірником на склад готової продукції ПП «Мост» відповідно до наказу №29 від 09.04.1998 (запис 10);
08.08.2002 звільнена за власним бажанням , ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу №27 від 08.08.2002 (запис 11).
За визначенням у ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо зауважень у рішенні про неможливість зарахувати час навчання, оскільки наявне виправлення у році початку навчання.
Позивачем надано копію диплому № НОМЕР_5 , відповідно до якого позивач навчалася у профтехучилищі №17 м. Харків, по закінченню якого 17.07.1980 отримала кваліфікацію кранівник ІІІ розряду.
Крім того, період навчання позивача підтверджено копією довідки Центру професійно-технічної освіти №1 м. Харкова №34 від 01.11.2017 відповідно до якої ОСОБА_2 (дівоче прізвище позивача) 1 вересня 1977була зарахована до профтехучилище №17 м. Харків (нині Центр професійно-технічної освіти №1 м. Харків на підставі наказу Міністерства освіти та науки ХОДА від 17.07.2000 №277) і 17 липня 1980 закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища на базі середньої освіти за професією «Машиніст мостових, козлових та баштових кранів».
Згідно п. "д" статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XIІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно п. 8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до ч. 1ст. 38 Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна норма передбачена абз. 1 п. 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 №1240, за якою час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Суд звертає увагу на те, що трудова книжка не містить записів щодо навчання позивача. Разом з тим п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо пенсійного забезпечення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16.
Як вбачається з трудової книжки позивач після навчання 11.08.1980 була зарахована на роботу кранівника мостового крану у межах трьох місяців за набутою професією.
Таким чином, відповідачем-3 безпідставно на підставі належних доказів не зараховано період навчання до страхового стажу роботи позивача.
Стосовно відмови відповідача-3 зарахувати позивачу період з 09.04.1984 по 17.09.1990 на Курейській ГЕС Туруханського району Красноярського краю в районі Крайньої Півночі; з посиланням на відсутність інформації про нездійснення російською федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029.
Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом третім постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 зараховується за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Згідно з пунктом 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Верховний Суд у постанові 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, у постанові 18.12.2018 у справі №263/13671/16-а, у постанові від 25.09.2018 року у справі №554/1723/17, у постанові від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а, у постанові від 10.01.2019 у справі № 352/1612/15а та у постанові від 18.06.2020 у справі №537/1415/17, дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029 Про порядок застосування Указу Президіуму Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» Туруханський район Красноярського краю віднесений до районів Крайньої Півночі.
За ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Щодо можливості застосування Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у спірних відносинах, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За ст. 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.
Таким чином, положення Закону № 2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Оскільки позивач працювала у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача-3 не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації у зв'язку з набранням чинності Законом №2783-IX.
Крім записів в трудовій книжці робота позивача у вказаний період підтверджується також копіями трудових договорів про роботу в управлінні по будівництву і монтажу Курейської гідроелектростанції на Крайній Півночі від 14.09.1984 і від 15.09.1987.
Виходячи з наведеного, суд вважає, можливим зарахувати у пільговому обчисленні стаж роботи позивача з 09.04.1984 по 17.09.1990.
При цьому обрахунок стажу є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду і не вказується судом.
Що стосується відмови відповідача-3 зарахувати до стажу позивача час роботи з 09.04.1998 по 08.08.2002 у Приватному підприємстві «Мост» 4 роки 4 місяці, оскільки при прийняті на роботу не вказано назви організації, то як вже було зазначено вище працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області під час прийняття спірного рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком не враховано усі обставини, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову в зарахуванні певних періодів роботи до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком.
Недоліки трудової книжки, відповідальність за заповнення якої покладено на керівника підприємства, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047150017878 від 14.01.2025 визнається судом протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати вищевказані періоди позивача для призначення пенсії з 15.06.2022 слід вказати наступне.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснювало розгляд заяви позивача про призначення пенсії і не приймало за результатом розгляду рішення по суті, а тому не є належним відповідачем у справі.
Обов'язок зарахувати спірні періоди роботи позивача слід покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
При цьому оскільки пенсія позивачу вже призначена, то суд вважає, що належним способом захисту прав і інтересів позивача буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованих періодів у цій справі з 15.06.2022 - дати першого звернення позивача із заявою про призначення пенсії.
Щодо позовних вимог в частині позовних вимог визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.02.2025 №047150017878.
Зі змісту вказаного рішення і пояснень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вбачається, що предметом розгляду було звернення позивача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 28.12.2000 по 31.12.2003 і здійснення перерахунку пенсії.
Відповідно до п. 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п.3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 28.12.2000 по 31.12.2003 у зв'язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір у сумі 2437,40 грн. за квитанцією від 21.05.2025 року.
Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-3 на користь позивача судовий збір у сумі 1218, 70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139,241,243,244-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, 3- Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826), 4- Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047150017878 від 14.01.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати у стаж роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ):
- час навчання у профтехучилищі №17 м. Харків з 01.09.1977 по 17.07. 1980
- у пільговому обчисленні стаж роботи з 09.04.1984 по 17.09.1990 на Курейській ГЕС Туруханського району Красноярського краю в районі Крайньої Півночі року як рік роботи за 1 рік 6 міс. з часу призначення пенсії;
- час роботи з 09.04.1998 по 08.08.2002. у Приватному підприємстві «Мост».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) перерахунок пенсії з 15.06.2022 з урахуванням зарахованих періодів у цій справі.
Позовні вимоги про визнання протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №047150017878 від 24.06. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 70 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона