10 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3173/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.12.2024 №033050011213 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 11.12.2024; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити дострокову пенсію за віком позиваці, як жінці, яка народила шістьох дітей та виховала їх до шестиріч ного віку відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.12.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст. статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (як жінка, яка народила та виховала шестеро дітей до шестирічного віку). Проте ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (яке розглянуло її заяву за принципом екстериторіальності) відмовило у такому призначенні у зв'язку з тим, що право на достроковий вихід на пенсію вже використав чоловік позивачки.
На звернення позивачки, ГУ ПФУ у Волинській області у своєму листі від 12.03.2025 №3343-2089/Д-02/8-0300/25 вказало, що ОСОБА_2 , з 01.08.2023 призначено дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058. Враховуючи наведене, одночасне призначення дострокових пенсій відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058 обом батькам окремо за дитину з інвалідністю з дитинства та за виховання п'ятьох або більше дітей законодавством не передбачено.
Позивач вважає рішення відповідача 1 протиправним та таким, що порушує її конституційне право на соціальний захист. Вказує на те, що пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV визначене спеціальне суб'єктивне право батька (за згодою матері) як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і від реалізації батьком цього права не може залежати право багатодітної матері на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченої іншими підставами. Законодавство не містить застережень щодо використання права на дострокову пенсію кожним з подружжя, яке разом виховувало і дитину-інваліда, і одночасно ростило ще п'ятеро дітей.
З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 15.04.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 не погоджується з позовними вимогами, вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству України. Вказує, що до територіального органу Пенсійного фонду України звернулася позивачка із заявою від 11.12.2024 про призначення пенсії згідно п. 3 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування". Рішенням від 30.12.2024 №033050011213 позивачці відмовлено у призначенні пенсії. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України №1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років. Чоловік позивачки ОСОБА_2 використав право на призначення пенсії (незалежно від віку) до досягнення віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058. З огляду на вищезазначене, позивачка не має права на дострокове призначення пенсії за віком.
Вказує на те, що багатодітні матері та батьки дітей з інвалідністю мають право виходу на пенсію відповідно до однієї статті - абзацу 2 пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України №1058, якою вже скористався чоловік позивачки, відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник ГУ ПФУ у Волинській області заперечила позовні вимоги з аналогічних мотивів та підстав, що викладені у відзиві відповідача 1. Додатково зазначила, що вимоги зобов'язального характеру щодо призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" безпідставно та необгрунтовано звернуті до ГУ ПФУ у Волинські області (неналежного відповідача), оскільки предметом даного спору є рішення іншого пенсійного органу.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі та виховали шестеро дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, долученими до матеріалів справи (а.с.12-16).
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 14.10.2024 Управлінням соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської районної державної адміністрації Волинської області (а.с.17).
ОСОБА_2 (чоловіку позивачки) призначена дострокова пенсія за віком відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України №1058 як особі, яка до шестирічного віку виховала дитину з інвалідністю ( ОСОБА_7 ), що підтверджується рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №033050008806 від 17.10.2023 (а.с.48).
Позивач ОСОБА_1 , досягнувши пенсійного віку (50 років) та маючи необхідний стаж (19 років 5 місяців 20 днів), 11.12.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком як жінці, що народила та виховала п'ять і більше дітей до шестирічного віку відповідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності) рішенням №033050011213 від 30.12.2024 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мотивуючи тим, що особі, яка має право на різні види пенсії, призначається один із видів за її вибором. Враховуючи зазначене, якщо мати чи батько використали право на призначення пенсії (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону, мати чи батько права на призначення дострокової пенсії за віком, не має (а.с. 8).
На звернення позивача (а.с.18), ГУ ПФУ у Волинській області листом від 12.03.2025 №3343-2089/Д-02/8-0300/25 надало відповідь, що ОСОБА_2 (чоловіку позивачки) з 01.08.2023 призначено дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058. Враховуючи наведене, одночасне призначення дострокових пенсій відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058 обом батькам окремо за дитину з інвалідністю з дитинства та за виховання п'ятьох або більше дітей законодавством не передбачено (а.с.19).
Вважаючи протиправною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком, як жінці, що народила та виховала шестеро дітей, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оформлену рішенням про відмову у призначені пенсії від 30.12.2024 №033050011213, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відповідно до пункту 3 частини 1статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають
жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Таким чином, матері, за наявності підстав передбачених пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058, надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама або батько дітей.
Відповідачами не заперечуються обставини, які надають право позивачці ОСОБА_1 на призначення дострокової пенсії за віком, а саме наявність відповідного страхового стажу не менше 15 років, досягнення відповідного віку 50 років.
При цьому, позиція пенсійного органу полягає в тому, що право на достроковий вихід на пенсію вже використав чоловік позивачки. Зокрема, ОСОБА_2 , з 01.08.2023 призначено дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058. При цьому, одночасне призначення дострокових пенсій відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058 обом батькам окремо за дитину з інвалідністю з дитинства та за виховання п'ятьох або більше дітей законодавством не передбачено.
Разом з тим суд звертає увагу, що вищевказана позиція пенсійного органу є помилковою з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, своє право на отримання пенсії із підстав, встановлених пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , як жінка, що народила та виховала п'ять і більше дітей до шестирічного віку, ОСОБА_1 не використала.
Натомість її чоловік ОСОБА_2 скористався правом на призначення дострокової пенсії за віком з іншої самостійної підстави - як особа, що виховала до шестирічного віку дитину з інвалідністю.
Суд звертає увагу на ту обставину, що положення пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV передбачають дві окремі, самостійні умови (підстави), за наявності яких може бути призначена дострокова пенсія матері або батьку (за відповідних умов) за віком, а саме:
-в разі народження п'ятьох або більше дітей та виховання їх до шестирічного віку;
-в разі виховання матір'ю або батьком до шестирічного віку осіб (особи) з інвалідністю з дитинства.
Чоловік позивачки, за її згодою, отримує достроково пенсію за віком за однією підставою - як батько, який до шестирічного віку виховав особу з інвалідністю - ОСОБА_7 .
Натомість позивачка претендує на отримання дострокової пенсії за віком за зовсім іншою (відмінною) підставою, аніж її чоловік, а саме як жінка, що народила та виховала шестеро п'ять і більше дітей до шестирічного віку.
Положеннями абзацу 2 пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено спеціальне суб'єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і реалізація цього права не може впливати на реалізацію матір'ю свого права на призначення пенсії за іншою самостійною підставою (народження п'ятьох або більше дітей та виховання їх до шестирічного віку).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 12.11.2013 у справі №21-373а13. Верховний Суд від зазначеної правової позиції у своїх рішеннях станом на час розгляду справи не відступав.
Відтак, суд вважає безпідставними посилання відповідача 1, що оскільки, ОСОБА_2 використав своє право на достроковий вихід на пенсію, то заявниця ОСОБА_1 на призначення дострокової пенсії за віком, як жінка, яка народила та виховала до шестирічного віку п'ятьох або більше дітей права не має, як на підставу відмови позивачу в призначенні пенсії.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.
Так, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.12.2024 №033050011213 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 11.12.2024 та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити дострокову пенсію за віком, як жінці, яка народила шістьох дітей та виховала їх до шестиріч ного віку відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.12.2024.
За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
У даному випадку, права позивачки порушені не діями (роз'ясненнями наданими у листі) ГУ ПФУ у Волинській області, а рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.12.2024 №033050011213, яким позивачці відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначені дострокової пенсії за віком від 30.12.2024 №033050011213 ОСОБА_1 , як матері, яка народила та виховала до шестирічного віку п'ятьох або більше дітей відповідно до п. 3 ч. 1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, на переконання суду, позовні вимоги зобов'язального характеру безпідставно заявлені позивачем до ГУ ПФУ у Волинській області, яке прав та інтересів позивачки не порушило та жодних рішень з приводу призначення (чи відмови у призначенні) дострокової пенсії за віком не приймало.
У вказаному контексті суд звертає увагу, що згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання територіального органу пенсійного фонду призначити достроково пенсію за віком, як жінці, яка народила шістьох дітей та виховала їх до шестирічного віку відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.12.2024, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до Рекомендацій № К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятим Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 термін дискреційне повноваження означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Отже, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, призначенні певних виплат та допомог, суд дійшов висновку щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем 1 по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211, 20 грн, що підтверджуються квитанцією від 18.03.2025 (а.с.6). У зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області судові витрати у сумі 605, 60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.12.2024 №033050011213 про відмову ОСОБА_1 у призначені дострокової пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2024 про призначення дострокової пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605, 60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43603, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Т.М. Димарчук