11 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6039/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення щодо обмеження граничного розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, при нарахуванні та виплаті щомісячного пенсійного забезпечення з 01.02.2023;
зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії без обмежень десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 01.02.2023 (з урахуванням виплачених сум).
В обґрунтування позову позивач вказав, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Позивач зазначає, що 13.03.2025 Волинським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №140/414/25, згідно якого зобов'язано відповідача здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 06.11.2024 №5к/вих/4.2/11348 (з урахуванням раніше виплачених сум).
Відповідачем рішення суду було виконано 01.05.2025, підсумок нарахованої пенсії склав 44194,39 грн, однак розмір виплати було обмежено величиною в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, до виплати позивачу було призначено 23610 грн. З метою досудового вирішення питання отримання пенсії у повному розмірі позивач 08.05.2025 звернувся до відповідача з клопотанням здійснити перерахунок та виплату належної пенсії без обмеження її максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач в перерахунку належної пенсії без обмеження у десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб відмовив та, посилаючись на статтю 43 Закону №2262-ХІІ, зазначив, що розмір пенсійної виплати не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо обмеження розміру його пенсії, вважає такі дії протиправними і такими, що суттєво порушують його права на соціальний захист. З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказав, що при призначенні пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ підлягають застосуванню норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.11.2011 №3668-VI щодо обмеження пенсій максимальним розміром.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, яка призначена в розмірі 53% від сум грошового забезпечення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №140/414/25 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 06.11.2024 №5к/вих/4.2/11348 (з урахуванням раніше виплачених сум).
На виконання рішення суду від 13.03.2025 у справі №140/414/25 ГУ ПФУ у Волинській області 01.06.2025 прийняло перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, виходячи із розміру 53% від суми грошового забезпечення, та визначило підсумок пенсії з надбавками в розмірі 44194,39 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610 грн.
08.05.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії на підставі відповідної довідки без обмеження пенсійної виплати максимальним розміром з 01.02.2023.
У листі від 20.05.2025 відповідач повідомив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі №140/414/25, яке набрало законної сили 15.04.2025, проведено відповідний перерахунок пенсії. Розмір пенсійної виплати обчислено з урахуванням норм статті 43 Закону №2262-ХІІ та складає 23610 грн. Згадане рішення суду не містить зобов'язань органів Пенсійного фонду України про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром. Перерахунок пенсії, в межах покладених судовим рішенням зобов'язань, проведено. Правових підстав для проведення інших перерахунків немає.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
09.04.1992 Верховної Радою України прийнято Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління охорони вищих посадових осіб України, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР та членів їх сімей (далі - Закон №2262-XII).
Законом України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2262-XII, а саме статтю 43 доповнено новою частиною (частина п'ята), згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зміну визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12 квітня 2016 року №1080-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» частина п'ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016 , є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Поряд з тим рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційною перше речення та друге речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто усю частину сьому названої статті. Втрата із 20.12.2016 чинності частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII така норма вважається «відсутньою» у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.
Отже, із 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 та інших.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача, а також ураховуються судом у ході розгляду цієї справи.
Судом встановлено, що здійснюючи перерахунок пенсії на підставі рішення суду від 13.03.2025 у справі №140/414/25, відповідач визначив підсумок пенсії в розмірі 44194,39 грн, з урахуванням максимального - 23610,00 грн.
Аргументи відповідача, викладені у відзиві та листі, про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права.
Таким чином, відповідач, обмежуючи розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв всупереч чинному законодавству. Тому такі його дії є протиправними.
На підставі вищевикладеного та беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги необхідно задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення з 01.02.2023 перерахунку та виплати пенсії позивача із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії, зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити позивачу з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №140/414/25 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунку та виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №140/414/25 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська обл., м.Луцьк, Київський м-н, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій