Справа № 607/26402/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/733/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
02 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та сторін: представника позивача - адвоката Нужди Ф.Т., представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/26402/24 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2025 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Боберська Оксана Анатоліївна про визнання права власності на спадкове майно у вигляді недоотриманих померлим коштів та їх стягнення,-
у грудні 2024 року ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Боберська Оксана Анатоліївна, в якому просить визнати право власності на спадкове майно у вигляді недоотриманих померлим коштів та їх стягнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона та її син є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 . За життя її чоловіка Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 01.04.2019 у справі №500/541/19 визнав протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 у зв'язку із зміною складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 88% від цієї винагороди та зобов'язав Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести такий перерахунок з 04 грудня 2018 року згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №458/19 від 22 січня 2019 року без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до даного рішення відповідач здійснив перерахунок і донарахував 38 538, 84 грн. за період з 04.12.2018 року по 19.06.2019 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №500/1643/20 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом від 30 червня 2020 року №1900-0313-8/9205 про відмову у перерахунку ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із заявою від 03 квітня 2020 року на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду №01-17/78/2020 від 05 березня 2020 року і зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №01-17/78/2020 від 05.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, з 19 лютого 2020 року.
На виконання даного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області нараховано доплату в розмірі 489 790, 97 грн. за період з 19.02.2020 року по 31.10.2020 року.
Дані кошти за життя ОСОБА_4 виплачені не були.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка на момент смерті ОСОБА_4 була дружиною останнього, ОСОБА_3 - його сином, вони проживали разом з ОСОБА_4 до і на час його смерті та вели спільне господарство.
Відповідно до заповіту, зареєстрованому в Спадковому реєстрі за №591456, ОСОБА_5 є спадкоємцем майна померлого і 1 червня 2021 року за її заявою приватним нотаріусом Боберською O.A. у Спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа №67748724.
Позивачка направила заяву до ГУ ПФУ в Тернопільській області, у якій попросила відповідача перерахувати на її банківський рахунок суму заборгованості, нарахованої відповідно до вказаних вище рішень Тернопільського окружного адміністративного суду в розмірі 38 538, 84 грн. та 489 790, 97 грн. Однак наведені позивачкою вимоги ГУ ПФУ в Тернопільській області задоволені не були.
У зв'язку із вищенаведеним, просила суд позов задовольнити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Боберська Оксана Анатоліївна, про визнання права власності на спадкове майно у вигляді недоотриманих померлим коштів та їх стягнення - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно - донараховані за рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 у справі № 500/541/19 та від 01.09.2020 року у справі №500/1643/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України ОСОБА_4 і не отримані ним в зв'язку із смертю кошти в сумі 440 274, 85 грн., які включені в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Визнано за ОСОБА_3 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_2 , право власності на спадкове майно - донараховані за рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 у справі № 500/541/19 та від 01.09.2020 року у справі №500/1643/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України ОСОБА_4 і не отримані ним в зв'язку із смертю кошти в сумі 88 054, 96 грн., які включені в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_2 донараховані за рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року у справі № 500/541/19 та від 01.09.2020 року у справі №500/1643/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України ОСОБА_4 і не отримані ним в зв'язку із смертю кошти в сумі 440 274, 85 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_2 , донараховані за рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року у справі № 500/541/19 та від 01.09.2020 року у справі №500/1643/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України ОСОБА_4 і не отримані ним в зв'язку із смертю кошти в сумі 88054,96 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_2 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 5283,29 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначають, що згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний Бюджет України. Відповідно до пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Суми пенсії, донараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справ) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.09.2009 за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі №500/541/19 набрало законної сили 20.06.2019. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі №500/1643/20 набрало законної сили 02.10.2020.
Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Вище перелічені суми заборгованості за рішеннями судів обліковуються в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах).
Враховуючи вищезазначене, заборгованість на виконання рішення суду виплачується за окремою бюджетною програмою та не включається в недоотриману пенсію.
Від представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Нужди Ф.Т. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2025 року у справі №607/26402/24 залишити без задоволення.
Вказують, що суд прийшов до вірного висновку що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця та членам сім'ї спадкодавця передаються (або включаються до складу спадщини у разі відсутності членів сім'ї) ті суми соціальних виплат, які належали спадкодавцю за життя, проте, не були одержані ним. Відтак відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, зіславшись на мотиви викладені у ній.
Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Нужда Ф.Т. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.
Третя особа приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Боберська О.А. в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0601183952599.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи із такого.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є вдовою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданим 16.02.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с.11).
01.04.2019 Тернопільським окружним адміністративним судом задоволено позов ОСОБА_4 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 у зв'язку із зміною складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 88% від цієї винагороди. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_4 з 04 грудня 2018 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка складає 46516,80 грн., згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №1380/18вх. від 20 грудня 2018 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, а з 01 січня 2019 року в розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка складає 50715,20 грн., згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №458/19 від 22 січня 2019 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.32-35).
Відповідно до даного рішення відповідач здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і донарахував 38538,84 грн. за період з 04.12.2018 року по 19.06.2019 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року у справі №500/1643/20 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом від 30 червня 2020 року №1900-0313-8/9205 про відмову у перерахунку ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із заявою від 03 квітня 2020 року на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду №01-17/78/2020 від 05 березня 2020 року і зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №01-17/78/2020 від 05.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, з 19 лютого 2020 року (а.с. 29-31).
На виконання даного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області нараховано доплату в розмірі 489790,97 грн. за період з 19.02.2020 року по 31.10.2020 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Тернопільським міжрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №902 від 12 квітня 2021 року (а.с.12).
Відповідно до заповіту, зареєстрованому в Спадковому реєстрі за №591456 ОСОБА_5 є спадкоємцем майна померлого і 01 червня 2021 року приватним нотаріусом Боберською O.A. у Спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа №67748724.
За заявами ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Боберською О.А. заведена спадкова справа № 22/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с.64-87).
З матеріалів спадкової справи № 22/2021 слідує, що ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є єдиними спадкоємцями, щодо майна ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 направила заяву до ГУ ПФУ в Тернопільській області, у якій попросила відповідача перерахувати на її банківський рахунок суму заборгованості, нарахованої відповідно до вказаних вище рішень Тернопільського окружного адміністративного суду в розмірі 38 538, 84 грн та 489 790, 97 грн.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №5946-6049/І-02/8-1900/23 від 17 липня 2023 року ОСОБА_2 повідомлено, що заборгованості за рішеннями судів обліковуються в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах), видатки на погашення такої заборгованості плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування пенсійних програм. Зокрема, заборгованість на виконання рішення суду виплачується за окремою бюджетною програмою та не включається в недоотриману пенсію (а.с.19).
З листа приватного нотаріуса Боберської О.А. № 147/01-16 від 05.09.2024 року вбачається, що на направлені нею 08.06.2021 року та 26.07.2023 року запити до ГУ ПФУ в Тернопільській області одержана відповідь про відсутність недоотриманих ОСОБА_4 грошових сум, а виплата коштів на виконання вищевказаних рішень суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, через що це видати свідоцтво про право на спадщину на кошти, що є заборгованістю за рішеннями, суду неможливо (а.с.90 зворіт).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суми довічного грошового утримання судді у відставці, що належали ОСОБА_4 , залишилися неодержаними ним у зв'язку з його смертю, відтак ОСОБА_2 має право на отримання вищевказаних коштів, як спадкового майна, яке належало ОСОБА_4 й залишилось йому не виплаченим у зв'язку зі смертю.
Однак, суд зауважив, що як вбачається із матеріалів спадкової справи № 22/2021, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , право на обов'язкову частку в спадковому майні в розмірі 1/6 частки, яка становить 88 054, 96 гривень має син померлого ОСОБА_3 .
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 розділу V Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, порядок виплати недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі смертю судді у відставці, здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьомастатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Отже, тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_4 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі №500/541/19 позов ОСОБА_4 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задоволено. Визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 у зв'язку із зміною складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 88% від цієї винагороди.
Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_4 з 04 грудня 2018 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка складає 46516,80 грн., згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №1380/18вх. від 20 грудня 2018 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, а з 01 січня 2019 року в розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка складає 50715,20 грн., згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №458/19 від 22 січня 2019 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до даного рішення відповідач здійснив перерахунок довічного грошового утримання і донарахував доплату в розмірі 38538,84 грн за період з 04.12.2018 року по 19.06.2019 року, яка не була виплачена йому за життя. .
Також, Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року у справі №500/1643/20 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом від 30 червня 2020 року №1900-0313-8/9205 про відмову у перерахунку ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із заявою від 03 квітня 2020 року на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду №01-17/78/2020 від 05 березня 2020 року і зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №01-17/78/2020 від 05.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, з 19 лютого 2020 року.
На виконання даного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області нараховано доплату в розмірі 489 790,97 грн. за період з 19.02.2020 року по 31.10.2020 року, яка не була виплачена йому за життя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Тернопільським міжрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №902 від 12 квітня 2021 року.
Як вбачається із матеріалів спадкової справи №22/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , наданої на запит суду приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Боберською О.А., спадкова справа заведена за заявою дочки померлого - ОСОБА_6 №41 від 01.06.2021 про прийняття спадщини, за заявою дружини померлого - ОСОБА_2 про прийняття спадщини №43 від 07.06.2021. Спадкоємцем, який за законом має право на обов'язкову частку у спадковому майні є син спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається із листа ГУ ПФУ в Тернопільській області №5946-6049/І-02/8-1900/23 від 17.07.2023, позивачці повідомлено, що на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 у справі №500/541/19 та 01.09.2020 у справі №500/1643/20, ОСОБА_4 проведено перерахунки щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та нараховано доплати, які станом на 17.07.2023 не виплачені, а саме 38538,84 грн за період з 04.12.2018 року по 19.06.2019 року та 489790,97 грн за період з 19.02.2020 року по 31.10.2020 року. Відповідно до пункту 5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Для виплати коштів рішення суду були внесені до Реєстру судових рішень. Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Таким чином, виплата нарахованої згідно рішення суду доплати буде проведена після виділення коштів на ці витрати.
Поряд з цим, зазначено, що заборгованість на виконання рішення суду виплачується за окремою бюджетною програмою та не включається в недоотриману пенсію.
Таким чином, встановивши, що рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 у справі №500/541/19 та від 01.09.2020 у справі №500/1643/20, які набрали законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ у Тернопільській області провести ОСОБА_4 з 04 грудня 2018 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка складає 46516,80 грн., згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №1380/18вх. від 20 грудня 2018 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, а з 01 січня 2019 року в розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка складає 50715,20 грн., згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №458/19 від 22 січня 2019 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №01-17/78/2020 від 05.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, з 19 лютого 2020 року, однак суми довічного грошового утримання судді у відставці, що належали ОСОБА_4 , залишилися неодержаними ним у зв'язку з його смертю, суд першої інстанції врахувавши те, що спадкоємцями до майна померлого за заповітом є дружина ОСОБА_2 , а також неповнолітній син ОСОБА_3 , який має обов'язкову частку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , успадкували належні спадкодавцю суми довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до положень статті 1227 ЦК України та про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 , донараховані за рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року у справі № 500/541/19 та від 01.09.2020 року у справі №500/1643/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України ОСОБА_4 і не отримані ним в зв'язку із смертю кошти в сумі 440 274, 85 грн та ОСОБА_3 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_2 в сумі 88 054,96 грн.
Доводи заявника в апеляційній скарзі, про те, що заборгованість на виконання рішення суду виплачується за окремою бюджетною програмою та не включається в недоотриману пенсію є безпідставними, оскільки невиконання рішення суду про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплатити спадкодавцю довічне грошове утримання, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум довічного грошового утримання, оскільки у розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Сумами довічного грошового утримання, що належали спадкодавцю і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми довічного грошового утримання, які не були отримані суддею у відставці за життя, внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату довічного грошового утримання судді у відставці.
Вказаний підхід також застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.10.2019 року у справі №355/323/17, від 16.12.2020 у справі №428/12730/19, де суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка, вказав, що аналіз ст.ст.1218,1219,1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив із того, що визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте, не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.
При цьому, позивач, як спадкоємець за законом, в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на отримання сум довічного грошового утримання, нарахованих ОСОБА_4 на виконання судових рішень, проте не виплачених йому за життя не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільській області від 04 квітня 2025 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
У силу ст.141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в межах понесених ними сум.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільській області від 04 квітня 2025 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в межах понесених ними сум.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 вересня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома