Справа №576/641/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Колодяжний А. О.
Номер провадження 33/816/806/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
03 вересня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 13 березня 2025 року близько 23 год. 17 хв. по вул. Незалежності в м. Глухів, керував автомобілем «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 а ПДР.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року, провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 13 березня 2025 року близько 23 год. 00 хв. він знаходився в салоні автомобіля з дівчиною. Транспортний засіб був припаркований на узбіччі дороги, з увімкненою аварійною сигналізацією, неподалік від місця проживання дівчини. Оскільки він проживав неподалік, вирішив не продовжувати рух, а залишити автомобіль на місці зупинки до ранку. Невдовзі поруч зупинилися працівники поліції та попросили пред'явити посвідчення водія.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів підтвердження керування апелянтом автомобілем та порушення останнім правил дорожнього руху.
Вказане свідчить про відсутність в працівників поліції законних підстав вимагати у водія посвідчення та ініціювати проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, суд в порушення вимог КУпАП самостійно змінив фабулу правопорушення, викладену в протоколі. Так, відповідно до вказаного процесуального документу, апелянту інкримінується вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Також працівники поліції безпідставно не зазначили в протоколі про адміністративне правопорушення, місце роботи апелянта, зважаючи на те, що останній пред'явив поліції посвідчення військовослужбовця Державної прикордонної служби України.
Зважаючи, що апелянт є військовослужбовцем, працівники поліції під час проведення огляду порушили вимоги ст. 266-1 КУпАП, що тягне за собою визнання зібраних доказів недопустимими у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про вчинення адміністративного правопорушення не зазначено технічні характеристики засобів фіксації, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація.
Враховуючи викладене, матеріалами справи не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання призначене на 08 год. 30 хв. 03 вересня 2025 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду, до апеляційного суду не з'явився.
При вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності апелянта, апеляційний суд враховує наступне.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").
У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Враховуючи вище зазначене та принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд поданої особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційної скарги на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року, у відсутність апелянта, і в даному випадку права останнього на доступ до правосуддя, не є порушеним.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримався в повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 13 березня 2025 року серії ЕПР1 № 270690;
- результату проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного за допомогою спеціального технічного пристрою, газоаналізатора «Alkotest 6820». Згідно роздруківки тесту, вміст алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 становив 0,95 % проміле;
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно якого ОСОБА_1 погодився з результатом проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу;
- відеозапису зі нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).
Із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису із нагрудної камери працівників поліції вбачається, як 13 березня 2025 року близько 23 год. 17 хв. на узбіччі дороги по вул. Незалежності в м. Глухів зупинився автомобіль «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , із увімкненою аварійною світловою сигналізацію, та ближнім світлом фар, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 .
Під час перевірки особи, працівники поліції виявили у ОСОБА_1 явні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота).
Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціального засобу, на що останній погодився відмовилася.
Після роз'яснення ОСОБА_1 порядок продуття спеціального технічного засобу, останній пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат якого становив 0,95 % проміле.
Жодних заперечень щодо процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням спеціального технічного засобу, ОСОБА_1 не висловлював, проходити медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров'я, останній відмовився.
Так, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об'єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Апеляційний суд оцінює вище вказані докази як належними та допустимими, які узгоджуються між собою, а тому підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності з іншими доказами, підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд відхиляє як такі, що не відповідають матеріалам справи і доводи апелянта про недоведеність факту керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Так, із доданого до матеріалів справи відеозапису записаного на нагрудну камеру працівника поліції, вбачається, що останні підійшли до автомобіля в якому були увімкнені стоп-сигнали автомобіля, які автоматично вмикаються при натисканні педалі гальма, повідомляючи інших водіїв про гальмування або зупинку транспортного засобу.
Під час спілкування ОСОБА_1 не заперечував, що керував автомобілем, пояснюючи це тим, що відвозив дівчину додому в пізній час доби. Враховуючи викладене, долучений відеозапис підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що Правил дорожнього руху він не порушував та не доведено факту таких положень ПДР, які б відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» давали працівникам поліції перевіряти особу водія, оскільки незгода водія із причинами зупинки чи перевірки особи, його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такий обов'язок прямо передбачений пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України.
Доводи апелянта про невірну кваліфікацією судом першої інстанції його дій, спростовується наявними доказами. Зокрема, відносно ОСОБА_1 було складено протокол, саме за порушення п. 2.9 а ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, покарання яким визначено за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Також, керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння підтверджується іншими доказами, долученим до матеріалів справи, які судом визнані належними та допустимими.
Посилання апелянта на істотні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема щодо місце роботи ОСОБА_1 не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Щодо тверджень апелянта про те, що відеозапис не оформлений у протоколі належним чином, як доказ по справі, оскільки в ньому не вказано жодних відомостей про технічний засіб, яким здійснювалось фіксування, апеляційний суд зазначає наступне.
Ні ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 не вимагають зазначення засобу відеофіксації у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом.
Відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта про порушення працівниками поліції визначеного ст. 266-1 КУпАП порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього, який є військовослужбовцем, за відсутності уповноваженої особи військової частини, суд визнає неприйнятними.
Так, статтею 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тобто, стаття 266-1 КУпАП не регулює спеціальний порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Згідно положень ст. 15 ч. 1 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Отже, при апеляційному розгляді не встановлено з боку працівників патрульної поліції порушень вимог КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд вважає, що досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів.
З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом першої інстанції і доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, немає підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що просить апелянт.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді міськрайонного суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.