Номер провадження: 33/813/1727/25
Номер справи місцевого суду: 522/15044/24
Головуючий у першій інстанції Коваленко В. М.
Доповідач Комлева О. С.
28.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,
адвоката Павленка Олега В'ячеславовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу адвоката Павленка Олега В'ячеславовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження
На вищевказану постанову суду адвокат Павленко О.В., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 11 серпня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Також, апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що у встановлені чинним законодавством строки, була подана апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції. Однак, ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2025 апеляційна скарга була повернута заявнику по причині того, що до скарги не був долучений разом із Ордером копія договору на надання правничої допомоги із зазначенням що захисник не позбавлений права на повторне подання апеляційної скарги із долученням відповідних повноважень.
Апелянт звернув увагу, що подання даної апеляційної скарги відбувається за порушенням встановленого строку яке відбулось з поважний причин, оскільки постанова Одеського апеляційного суду була винесена 03 червня 2025 року, тобто після спливу встановленого строку для подачі вказаної вище апеляційного скарги.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Павленко О.В., зазначив таке.
Пункт 6 протоколу про адміністративне правопорушення не містить в собі належних даних про транспортний засіб, чи має він відповідні ознаки транспортного засобу, кому належить і на підставі якого документу, а також технічних характеристик які вказували б що даний засіб віднесено саме до механічних транспортних засобів.
Протокол складено відносно ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, однак вказане не відповідає дійсності, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 бажав пройти огляд в медичному закладі, однак це проігноровано поліцейськими.
Протокол за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 складався на відстані від нього, йому не роз'яснено його права передбачені ст. 256 КУпАП.
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Дослідивши клопотання та матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката Павленко О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 12 травня 2025 року, без участі ОСОБА_1., 21 травня 2025 року адвокат Павленко О.В., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, однак постановою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу повернуто апелянту. Вказану постанову апеляційного суду адвокат Павленко О.В. отримав на свою електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 05 червня 2025 року, доказів отримання адвокатом копії постанови в паперовому вигляді чи в електронний кабінет ЄСІТС, матеріали справи не містять. 11 серпня 2025 року адвокат Павленко О.В., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що необхідно поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 , право на доступ до правосуддя, що також відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на справедливий суд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення адвоката Павленка О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №113695 від 17 серпня 2024 року- ОСОБА_1 17 серпня 2024 року о 23 годині 27 хвилин, за адресою м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 137, керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного спяніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного спяніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР №113695 від 17 серпня 2024 року(а.с. 1);
- довідками управління патрульної поліції в Одеській області про отримання особою посвідчення водія та відсутності повторності вчинення даного правопорушення (а.с.2,3);
- актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено про відмову проходити такий огляд (а.с.4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому зазначено про відмову від огляду (а.с. 5);
- відеозаписом з місця події на диску (а.с. 6).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 рокута порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції встановлюється вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 р.1 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи та відеозаписом.
Нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП.
Законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 17 серпня 2024 року.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, повністю відповідають вимогам Інструкції. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Доводи апеляційної скарги адвоката Павленка О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про те, що ОСОБА_1 бажав пройти огляд в медичному закладі, однак це проігноровано поліцейськими, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу «драгер», або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповів що згоден пройти в медичному закладі, поліцейський відповів щоб він сідав в машину, проте ОСОБА_1 почав сперечатися та заперечувати, що керував електросамокатом, спочатку говорив, що керувала його дружина, потім зазначив, що йшов пішки (05:17 хвл. відеозапису), далі ОСОБА_1 вимагав у поліцейських показати відеозапис, який би підтверджував що він дійсно керував транспортним засобом. На 08:34 хвл. відеозапису вбачається, що поліцейський показує відеозапис руху електросамокату під керуванням ОСОБА_1 , а дружина стояла позаду нього і трималася за нього, проте ОСОБА_1 знову почав сперечатися та виразився нецензурною лайкою в бік поліцейського, та почав викликати поліцію. Поліцейський повідомив ОСОБА_1 що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 не реагував та продовжував викликати поліцію.
Апеляційний суд звертає увагу, що сама по собі згода водія на проведення огляду на стан сп'яніння, без виконання вимог щодо проведення такого огляду, не свідчить про виконання ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки вказаним пунктом передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а у даному випадку водій не пройшов такого огляду, незважаючи на те, що працівниками поліції були створені умови для проведення огляду.
Формальне висловлення водієм згоди на проходження огляду, без вчинення ним всіх передбачених законом необхідних дій, не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги адвоката Павленка О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить в собі належних даних про транспортний засіб, чи має він відповідні ознаки транспортного засобу, кому належить і на підставі якого документу, а також технічних характеристик які вказували б що даний засіб віднесено саме до механічних транспортних засобів апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував електросамокатом «Jet», який орендований ним за допомогою додатка.
Відповідно до загально доступних джерел інтернету, максимальна швидкість вказаного електросамокату складає до 20-25 км/год.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Вказаний електросамокат відповідно до Закону України № 2956-IX IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року є легким персональним електричним транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги адвоката Павленка О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про те, що апелянту не були роз'яснені його права і обов'язки та з приводу інших порушень Інструкції поліцейськими, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення ОСОБА_1 чи його захисника у встановленому порядку зі скаргою на дії працівників поліції, з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями. Внаслідок цього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Клопотання адвоката Павленка Олега В'ячеславовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити адвокату Павленку Олегу В'ячеславовичу, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Павленка Олега В'ячеславовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст складено постанови 12 вересня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева