«10» вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
підозрюваної ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)
захисника ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника начальника відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2025 року у задоволенні клопотання старшого слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42025230000000019 від 28.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - відмовлено.
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 01.10.2025 (включно), заборонивши їй в період часу з 19:00 год до 07:00 год наступного дня залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (за винятком часу дії повітряної тривоги).
Покладено на підозрювану наступні обов'язки: не відлучатися з міста проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого та обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави 1892 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 865 804 грн, з покладенням обов'язків: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України; утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Просить врахувати, що 01.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Апелянт зазначає, що підозра у вчиненні тяжкого злочину, хоча санкція ч.5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
Вказав, що слідчим суддею не враховано, що підозра є обгрунтованою.
На переконання апелянта, слідчим суддею не враховано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначає про існування ризиків, зазначених у п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
В той же час, наводить доводи щодо існування ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п.1); ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні (апелянт називає цей ризик як такий, що визначений п.2, а правильно - п.3), а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (за законом цей ризик визначений п.5).
Зважаючи на ці ризики, з урахуванням особистих характеристик ОСОБА_6 , на думку апелянта, до неї слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який інший не здатен запобігти цим ризикам.
У мотивувальній частині апеляційної скарги апелянт стверджує, що до ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід лише тримання під вартою, та вважає, що саме цей запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .
Разом з тим, у резолютивній частині просить частково задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді застави.
Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_7 в запереченнях на апеляційну скаргу просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Встановлені слідчим суддею обставини.
СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025230000000019 від 28.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
01.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За висновком слідчого судді, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується: протоколом допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; а також висновками судових товарознавчих експертиз.
Слідчий суддя дійшов висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливості підозрюваною переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Щодо цього ризику, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а тому вважав їх доведеними.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя вважав не обґрунтованим і в судовому засіданні даний ризик не знайшов свого підтвердження, оскільки матеріали клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваної наміру незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Щодо ризику, зазначеного у п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, на який посилався у клопотанні слідчий, у оскаржуваному рішенні не наведено мотивів його неврахування. Тобто, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не врахований при прийнятті оскаржуваного рішення.
Слідчий суддя, за результатами розгляду клопотання, оцінивши в сукупності обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про її особу, яка має постійне місце проживання та реєстрації, дійшов висновку про застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у вигляді домашнього арешту у нічний час, з покладенням на підозрювану ОСОБА_6 відповідних обов'язків. Слідчий суддя не знайшов підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу.
Підозрювана ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає.
Положеннями ч.1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог закону.
Оскільки обґрунтованість підозри ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не оскаржується, колегія суддів не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині і констатує, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на даному етапі досудового розслідування підозра, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є обґрунтованою.
На думку колегії суддів, надані до клопотання матеріали здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 могла вчинити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Колегією суддів погоджується з наведеним слідчим суддею обґрунтуванням щодо ризику, який зазначений у п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а тому може переховуватися від органів розслідування та суду.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливості підозрюваною незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, є недоведеним. Слідчим суддею враховано, що прокурор не зазначив, на кого конкретно із свідків може впливати підозрювана, в чому цей вплив може полягати, та які наслідки це матиме для кримінального провадження.
Крім того, як встановлено слідчим суддею, підозрювана звільнена розпорядженням начальника ОВА від 29.08.2025 з посади директора КНП «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги на медицини катастроф» Херсонської обласної ради, зареєстрована та проживає у місті Харкові. Тому прокурором не доведено, яким чином підозрювана буде впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що запобігти встановленому ризику є можливим шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Слідчий суддя дійшов правильного висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти встановленому ризику можливо шляхом застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, в межах строку досудового розслідування, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів вважав, що рішення слідчого судді в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є вмотивованим, обгрунтованим, а за такого не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора про застосування іншого запобіжного заходу у вигляді застави, про що просить апелянт в резолютивній частині поданої ним апеляційної скарги.
Колегія суддів наголошує, що у поданій апеляційній скарзі апелянтом допущено суттєві неточності та суперечності, що є однією із підстав вважати подану апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Так, прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого та обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави 1892 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 865 804 грн.
У клопотанні до слідчого судді ставилося питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.
Разом з тим, в резолютивній частині апеляційної скарги ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Враховуючи, що у резолютивній частині прокурор висловив вимогу про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування запобіжного заходу у вигляді застави, є достатні підстави вважати, що прокурор на стадії апеляційного розгляду не підтримав клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою.
Разом з тим, у мотивувальній частині апеляційної скарги прокурор навів доводи про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, прокурор не навів мотивів незгоди із рішенням слідчого судді щодо застосованого запобіжного заходу і мотивів для застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Апелянт також зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, хоча фактично вона підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Також апелянт зазначає про існування ризиків, зазначених у п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, однак у клопотанні слідчого стверджувалося про наявність ризиків, зазначених у п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто є розбіжності між клопотанням слідчого та вимогами прокурора в апеляційній скарзі.
Висловлюючи вимогу про застосування запобіжного заходу у вигляді застави 1892 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, прокурор вказав в апеляційній скарзі, що це дорівнює 2 865 804 грн. Разом з тим, з 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн і залишається на цьому рівні протягом усього 2025 року, а за такого запропонована прокурором застава 1892 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 5 728 976 грн.
Окрім того, є істотні суперечності у вимогах апелянта, який висловив незгоду із обраним слідчим суддею запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту.
На переконання прокурора, саме застава взмозі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. Проте, слід зауважити, що обраний слідчим суддею вид запобіжного заходу, виходячи з вимог ч.1 ст. 176 КПК України, є більш суворим, ніж той вид запобіжного заходу, який просить прокурор. Тобто, на переконання прокурора, більш м'який запобіжний захід, ніж обраний слідчим суддею, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної, що свідчить про нелогічність вимог апелянта.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з тим видом запобіжного заходу, який обраний слідчим суддею.
За наведених підстав, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407 ч.3, 422, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу начальника відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_16