Справа № 456/3695/24 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В. Л.
Провадження № 22-ц/811/3137/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
19 серпня 2025 року м.Львів
Справа № 456/3695/24
Провадження № 22-ц/811/3137/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області, постановлену у м.Стрию 17 вересня 2024 року у складі судді Бучківської В.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», про захист прав споживача,-
встановив:
11 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про захист прав споживача.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про захист прав споживача повернуто позивачеві.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною. Подана ним позовна заява є такою, що відповідає нормам ст. 175 ЦПК України, він подав позовну заяву із додатками згідно вимог ст.177 ЦПК України. У поданій позовній заяві він зазначив обставини, якими обґрунтовує свої позовні вимоги, а також докази на їх підтвердження. Спір стосується його прав як споживача природного газу і між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідач здійснює розподіл природного газу на відповідній території. У 2021 році виготовлено План-схему встановлення газового лічильника в квартирі АДРЕСА_1 , де він ( ОСОБА_1 ) проживає. Звертає увагу, що права особи як споживача охоплюють і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, тоді діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Просить скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи її учасники в судове засідання не зявилися, заяв про вікладення розгляду справи не подали, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Д атою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175 і 177 ЦПК України, у встановлений судом строк ОСОБА_1 не усунув недоліки, допущені при поданні позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позову без руху.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції у повній мірі з урахуванням наступного.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. Якщо заявник не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважаться неподаною і повертається заявникові. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Встановлено, що Стрийський міськрайонний суд Львівської області двічі залишав позовну заяву ОСОБА_1 без руху, а саме: 16 липня 2024 року та 29 липня 2024 року.
Залишаючи позов без руху, суд зазначав, що позивач у своїй позовній заяві не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено згідно ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів». Вказав, що потребують уточненню обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору.
Суд першої інстанції звернув ОСОБА_1 увагу на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту може бути підставою для відмови у позові; що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; що відповідності до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів); позивачем не додано рішення суду у справі №456/3046/17, на яке він посилається.
26 липня 2024 року позивач подав до суду клопотання, із змісту якого вбачається його незгода з цією ухвалою. Зазначив, що у мотивувальні частині ухвали зазначено про необхідність надання відповідних документів чи письмових пояснень, що не є способом усунення недоліків позовної заяви, оскільки в ухвалі не зазначено які саме відповідні документи мають бути подані суду. Також судом не зазначена точна сума судового збору,який підлягає сплаті. Вважав, що виконання вимог ухвали про залишення позову без руху є неможливим через те, що в ухвалі не зазначені способи усунення допущених недоліків та не зазначений розмір судового збору. Просив повідомити його про способи усунення недоліків позовної заяви та суму судового збору, який підлягає сплаті.
Ухвалою суду першої інстанції від 29 липня 2024 року позовну заяву повторно залишено без руху з підстав, що позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. за кожну позовну вимогу за реквізитами, розміщеними на офіційному Веб-порталі судової влади Стрийського міськрайонного суду Львівської області;зазначено про необхідність доказування своїх вимог та обрання ефективного способу захисту.
17 вересня 2024 року судом постановлено оскаржувану ухвалу.
Колегія суддів виходить із наступного.
Вимоги до позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України.
Зокрема, ч. 3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п.4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (п.6); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п.8); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п.10).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України).
Згідно положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3).
Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції в ухвалах про залишення позову без руху не зазначено розмір судового збору та реквізити для сплати такого. Питання щодо доказування у справі та обрання ефективного способу захисту не може вирішуватися на стадії подачі позову. Цивільний процесуальний закон передбачає право сторони на подання доказів та обрання способу захисту на певних стадіях провадження у цивільній справі, а також реалізацію учасником справи своїх прав на власний розсуд.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнається порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі та уникати повернення позовної заяви якщо з обставин, які можуть бути з'ясовані судом на наступних стадіях процесу.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубач проти Хорватії» та «Волчлі проти Франції».
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»).
З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачеві з наведених в ухвалі підстав є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права та має ознаки надмірного формалізму.
Колегія суддів вважає відсутніми підстави для не розгляду судом першої інстанції поданої позовної заяви в тому вигляді, у якому її подав ОСОБА_1 . Неподання відповідних доказів в підтвердження заявленого позову в майбутньому під час розгляду справи може бути враховано судом під ухвалення відповідного рішення за результатами розгляду позовної заяви так само як і будуть враховані інші фактори, які впливають на наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що його вимоги направлені на захист прав споживача, оскільки вважає, що АТ «Львівгаз» допустило порушення прав ОСОБА_1 як споживача послуг, які йому надаються відповідачем, та у зв'язку з цим він звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».
На згадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскільки оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, перешкоджає подальшому провадженню у справі, така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст. 379, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Увалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Постанова складена і підписана 29 серпня 2025 року.
Головуючий-______________________Т. І. Приколота
Судді: _________________ Ю.Р.Мікуш _______________Р.В. Савуляк