копія
11 вересня 2025 року Справа № 608/1783/25
Номер провадження2-а/608/154/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Смаглій О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Чортківський відділ Державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №946 від 15 квітня 2025 року та закриття провадження у справі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Чортківський відділ Державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 946 від 15 квітня 2025 року та закриття провадження у справі. В позові вказав, що постановою №946 від 15.04.2025 про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , його, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 гривень. Дану постанову він отримав, коли його викликав державний виконавець. Згідно виклику державного виконавця, ОСОБА_1 необхідно сплатити 34 000 гривень на виконання постанови № 946 від 15.04.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 та 3400 гривень виконавчого збору.
Згідно постанови № 946 від 15.04.2025 позивач, відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» не прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 годину 26.01.2025 для уточнення військово-облікових даних.
Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 26.01.2025.
ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
В подальшому відповідач звернув дану постанову до виконанняне повідомивши та не давши ОСОБА_1 змоги сплатити даний штраф добровільно (до 15 днів з дня вручення постанови) чи оскаржити її в судовому порядку (10 днів з дня її винесення та отримання).
ОСОБА_1 зазначає, що постанови № 946 від 15.04.2025 він не отримував, оскільки 26 січня 2025 року була неділя, пошта не працювала. А тому відмітка листоноші, що 26.01.2025 ОСОБА_1 не було вдома, не відповідає дійсності.
Також вказує на те, що є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку та має оформлену відстрочку на підставі п.9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 07.08.2025 та з 08.08.2025 по 04.11.2025. Отже, відповідач мав можливість пересвідчитись у тому, що він на даний час не підлягає мобілізації.
Крім того, 29 липня 2025 року ОСОБА_1 прибув в ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно вирішення питання отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та того ж числа відносно нього була складена постанова про адміністративне правопорушення за №2276 від 29.07.2025, згідно якої він мав нібито з'явитися в ІНФОРМАЦІЯ_2 10.05.2025 на 10 годину для уточнення персональних даних та проходження ВЛК. Однак, ОСОБА_1 не перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) і не мав обов'язку там уточняти свої дані. Однак з метою вирішення даного конфлікту ним був сплачений штраф в розмірі 50 відсотків на виконання постанови №2276 від 29.07.2025. Про наявність постанови № 946 від 15.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 його не повідомив.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову неправомірною через недотримання вимог чинного законодавства та недостатність доказів вчиненого правопорушення, оскільки, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач просить поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки про оскаржувану постанову він дізнався після відкриття виконавчого провадження, постанову у справі про адміністративне правопорушення №946 від 15.04.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП визнати протиправною та скасувати; закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Представник позивача - адвокат Манорик Г. Г. в судове засідання не з'явилася, подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її та позивача участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, по що свідчить розписка про отримання судової повістки.
Третя особа: представник Чортківського відділу Державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких пояснень щодо позову не надав.
Оскільки, всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України.
Розгляд справи проводиться за правилами письмового провадження, що передбачено ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволенню з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що постановою №946 від 15.04.2025 про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 гривень.
Відповідно до даної постанови позивач, відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» не прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 годину 26.01.2025 для уточнення військово-облікових даних.
Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 26.01.2025.
ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Також, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів суд встановив, що згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 12460 від 04.07.2025 ОСОБА_1 надана відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 07.08.2025, що також узгоджується з витягом з «Резерв+». В подальшому ОСОБА_1 надано відстрочку до 04.11.2025.
Таким чином, позивач на момент винесення оскаржуваної постанови мав відстрочку від призову під час мобілізації та відповідач мав можливість перевірити дані позивача та пересвідчитись, у тому числі, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у його відстрочці.
В оскаржуваній постанові також вказано, що дата відмітки Укрпошти про відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання 26 січня 2025 року.
Суд зазначає, що 26 січня 2025 року - неділя. Згідно робочого графіку з офіційного сайту Укрпошти, в селі Біла Чортківського району Тернопільської області, поштовий індекс 48514, поштове відділення не працює у неділю та понеділок. Тобто, 26.01.2025 для пошти був неробочим днем. А тому суд ставить під сумнів належне повідомлення позивача про необхідність його явки о 14 год 26.01.2025.
Суд вважає, що факт неявки позивача безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_2 не утворює склад адміністративного проступку, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП, оскільки порушень нормативно-правових актів, які поставлені йому у провину, ним не допущено, а саме: 1) частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - згідно якої громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. ОСОБА_1 вже був на військовому обліку, як військовозобов'язаний; 2) частини 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом; 3) пункту 3 Правил обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які встановлені в Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, відповідно до якого призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягаються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
ОСОБА_1 добровільно зареєстрував електронний кабінет військовозобов'язаного, як це передбачено статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчасно уточнив свої дані, отримав відстрочку від мобілізації до 07.08.2025 та з 08.08.2025 по 04.11.2025, а тому потреби з'явитися у ІНФОРМАЦІЯ_3 не було.
Належне вручення повістки ОСОБА_1 суд також ставить під сумнів.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Згідно ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема, підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, те, що відповідач будь-яких пояснень щодо позову не надав,суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, що відповідає нормам закону.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 946 від 15 квітня 2025 року.
Позов ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), третя особа: Чортківський відділ Державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34652974, вул. Ринок, 1, м. Чортків, Тернопільська область, 48501) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №946 від 15 квітня 2025 року та закриття провадження у справі, задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 15 квітня 2025 року № 946 про накладення адміністративного стягнення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження по справі закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з оригіналом
Суддя: /підпис/
Рішення набрало законної сили «____» ______________________року.
Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/1783/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. З. Коломієць
Копію рішення видано «_____»_______________року
Секретар: