23.07.2025 Справа №607/9670/25 Провадження №2-к/607/2/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Клопотання мотивоване тим, що 24 грудня 2007 року між громадянами України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що 24 грудня 2007 року складено відповідний актовий запис № 2543 Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 14 березня 2017 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
Подружжя проживало у Сполучених Штатах Америки, ОСОБА_2 - з 2007 року, а ОСОБА_1 - з 2012 року, де у зв'язку із погіршенням сімейних відносин вирішило у мирний спосіб за спільною заявою звернутися до суду, по місцю їхнього фактичного перебування, із можливістю розірвання шлюбу.
Із необхідною спільною заявою про розірвання шлюбу та поділу спільного майна сторони звернулися 06 червня 2020 року до Вищого Суду Вашингтону.
08 липня 2020 року Вищим Судом Вашингтону (округ Сногоміш, США, справа № 20-3-00646-31) ухвалено рішення про розлучення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Судове рішення іноземного суду ніким не оскаржувалось та набрало законної сили (набрало чинності) саме 08 липня 2020 року, що також підтверджується свідоцтвом про розлучення № 2020009061. При розірванні шлюбу було вирішено питання про зміну імені ОСОБА_1 із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року, вищевказане рішення іноземного суду 13 листопада 2024 року та 20 березня 2025 року свідоцтво про розірвання шлюбу апостильовано, що засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплено відповідний документ, переклад на українську мову нотаріально засвідчений.
Визнання рішення іноземного суду в Україні необхідне ОСОБА_1 для отримання в органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження розірвання шлюбу, оскільки вона має намір змінити прізвище на дошлюбне. При зверненні до органів реєстрації актів цивільного стану щодо внесення відомостей про розірвання шлюбу на підставі рішення іноземного суду, заявниці було усно роз'яснено про необхідність визнання цього рішення на території України у судовому порядку.
Ухвалою судді від 16 травня 2025 року подане клопотання було прийнято до провадження та призначено судове засідання.
ОСОБА_1 та її представник - адвокатка Дяків О. Я. у судове засідання не з'явилися, однак про день та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Представник Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області подав до суду заяву у якій просив проводити розгляд справи у відсутності представника заінтересованої особи.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи також повідомлявся судом належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст. 473 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши зміст клопотання та письмові матеріали, надані в його обґрунтування, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 14 березня 2017 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що 24 грудня 2007 року складено відповідний актовий запис № 2543 Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
Вищим судом округу Сногоміш, штат Вашингтон, Сполучені Штати Америки, у справі № 20-3-00646-31 винесено ухвалу про розірвання шлюбу, якою шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було розірвано, позивач та відповідач є розлученими. За заявою позивача, суд вирішив змінити ім'я на нове - ОСОБА_8 . Також у рішенні містяться підписи ОСОБА_9 06.06.2020 та відповідача чи його адвоката Андрія Пашко 06.06.2020. Рішення суду - суд підписав остаточне. Рішення упорядковано 08 липня 2020 року.
На підставі ухвали про розірвання шлюбу від 08 липня 2020 року, номер судової справи 20 3 00646 31, видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де вказано дату винесення ухвали - 08 липня 2020 року. місце укладення цього шлюбу - Тернопіль; країна - Україна; дата укладення цього шлюбу - 24 грудня 2007 року.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких видана Верховною Радою України, є частиною національного Законодавства України.
Нормами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Визнання та виконання іноземних судових рішень - це різновид міжнародної правової допомоги, за яким суд держави, на території якої ініціюється таке визнання та виконання, за встановленою процедурою офіційно підтверджує дію законної сили рішення суду іноземної держави на території держави суду, який розглядає відповідне клопотання, що стає ідентичним законній силі рішень національних судів.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно із роз'ясненнями викладеними у п. 17 Постанови Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу України» не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення, банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорювання батьківства, позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», визнання та виконання рішень, визначених у ст. 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Порядок визнання в Україні іноземних судових рішень, що не підлягають примусовому виконанню, регулюється ЦПК України.
Згідно Постанови Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу України» клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
За змістом ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
При цьому, суд зазначає, що між Україною та Сполученими Штатами Америки (США) міжнародні договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах не укладались.
Приписами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У преамбулі та ст. 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі за заявою № 24465/04 «Христов проти України», одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Визнання рішення іноземного суду в Україні необхідне ОСОБА_1 для обґрунтування заявницею в органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 та про зміну прізвища.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 473 ЦПК України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області ОСОБА_2 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 353, 354, 471-473 ЦПК України, суд,
Клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - задовольнити.
Визнати на території України рішення (ухвалу) Вищого суду округу Сногоміш, штат Вашингтон, Сполучені Штати Америки, від 08 липня 2020 року у справі № 20-3-00646-31, про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який було зареєстровано 24 грудня 2007 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 2543, яким ім'я ОСОБА_10 змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Головуючий суддя Герчаківська О. Я.