Справа № 466/2469/25
Провадження № 2/466/2357/25
(заочне)
“21“ серпня 2025 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
учасники справи
секретар МАРОЧКАНИЧ В.В.
позивачка ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (м.Львів, вул.Липинського, 11, ЄДРПОУ 04056115) про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав щодо онучки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позов обґрунтовує тим, що 16 червня 2017 її дочка, ОСОБА_5 , зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , актовий запис № 576.
Від шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Онука фактично проживала разом нею - бабцею у АДРЕСА_4 , так як батьки були наркозалежними.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну та у зв'язку з активними бойовими діями, вона разом із внучкою ОСОБА_6 та своєю донькою ОСОБА_7 змушені були виїхати з м.Харкова.
29.04.2022 вона, внучка та донька були взяті на облік внутрішньо переміщеними особами у м.Львові. ОСОБА_3 , батько малолітньої ОСОБА_6 залишився проживати у м.Харкові, де й проживає по даний час.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її донька ОСОБА_7 . Причина смерті - цироз печінки.
З часу їх проживання у м.Львові, онука ОСОБА_4 фактично перебуває лише на її утриманні, вихованням внучки займається лише вона. Її донька не займалася своєю малолітньою дитиною.
Батько малолітньої дитини жодного разу не поцікавився дитиною, жодного разу навіть не зателефонував їй, не цікавився і не цікавиться її життям, не проявляє до неї жодного почуття батьківської любові, матеріально не забезпечує, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, він фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, як до смерті його дружини, а її доньки, так і після її смерті. До того ж, як їй відомо, відповідач є наркозалежним.
На підтвердження вказаних обставин нею надано докази, які свідчать про те, що дитина проживає з нею, перебуває на її утриманні, вона опікується малолітньою ОСОБА_8 , турбується про її стан здоров'я, натомість відповідач взагалі не цікавиться дитиною, що свідчить про ухилення батька від виконання своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої ОСОБА_6 .
До того ж у 2023 році відповідач та її донька через наркозалежність були позбавлені батьківських прав відносно іншої дитини ОСОБА_9 , який на даний час усиновлений.
Так як відповідач добровільно не сплачує аліменти на дитину, не виконує обов'язку щодо утримання дитини, а тому вважає, що є усі підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, яка проживає з нею та перебуває на її утриманні.
На підставі викладеного просить позов задовольнити.
Ухвалою від 04.06.2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження.
Від відповідача відзиву на позов не поступило.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 26.06.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не надіслав.
Суд у відповідності до ст.ст.223,280 ЦПК України, зі згоди позивача вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Миргород В.В. в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду Висновок №260001-вих-114705 від 06.08.2025 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А також подав заяву про розгляд справи у його відсутності та при ухваленні рішення просив врахувати вищевказаний висновок органу опіки та піклування.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.
Відповідно до вимог ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 164 ч.1 СК України передбачений перелік підстав, за наявності однієї з яких мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, в тому числі якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст.150 СК України, яка визначає обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини : 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Судом встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідач по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мати дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с.10)
Позивачка по справі ОСОБА_2 , 1962р.н,. є бабцею дитини, що підтверджується копією свідоцтва про народження матері дитини - ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 (а.с.9)
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну та у зв'язку з активними бойовими діями, позивачка разом із онучкою ОСОБА_6 та своєю донькою ОСОБА_7 змушені були виїхати з м.Харкова.
Позивачка ОСОБА_2 з онучкою ОСОБА_4 були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи у м.Львові, що підтверджується довідками від 29.04.2022 №1308-5001491846 та №1308-5001491855 (а.с.17-18).
Малолітня ОСОБА_4 проживає з позивачкою за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач фактично самоусунувся від виховання та утримання дитини, не виявляє у відношенні дитини батьківської турботи, що вказує на нехтування відповідачем як своїх батьківських прав, так і батьківських обов'язків.
Крім того, відповідач ОСОБА_10 07.04.2025р. склав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук'яновою О.Б. за №382, якою просить компетентні органи позбавити його батьківських прав щодо дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Висновку №260001-вих-114705 від 06.08.2025 року орган опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації ЛМР вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При розгляді даного питання на засідання комісії з питань захисту прав дитини, відповідач ОСОБА_3 не з'явився, відтак вмотивованих пояснень щодо причин невиконання батьківських обов'язків не надав.
Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 20 від 19.12.2008 р. - ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч.1 ст.9 Конвенції, визначення компетентними органами, що розлучення дитини з батьками необхідне в якнайкращих інтересах дитини може бути необхідне у випадку, коли батьки не піклуються про дитину.
Частиною 6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний та духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Ті ж принципи закріплені вищезазначеною Декларацією прав дитини, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Самоусунення відповідача ОСОБА_3 від виконання ним батьківських обов'язків щодо малолітньої дитини, свідчить про його байдуже ставлення до дитини, а нотаріально засвідчена заява підтверджує його бажання бути позбавленим батьківських прав щодо дитини.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Як було встановлено в судовому засіданні, відповідачка ухиляється від виконання даного обов'язку, кошти на утримання дитини в добровільному порядку не надає, участі у її матеріальному забезпеченні не приймає.
Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Суд вважає за необхідне визначити щомісячний розмір аліментів, який відповідач зобов'язаний сплачувати на утримання дитини.
При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище відповідача, наявність або відсутність інших дітей, стан здоров'я дитини. Суд також виходить із затвердженого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Суд вважає, що з відповідача слід стягувати на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не меншу 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.03.2025р. і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за 1 місяць.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265,280,282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не меншу 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.03.2025р. і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНПП НОМЕР_1 , в дохід держави 2422,40грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 вересня 2025 року.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська