Справа №295/2263/25
Категорія 38
2/295/1663/25
11.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Єригіної І.М.,
секретаря судового засідання Барашивець Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 08.04.2024-100004130 від 08.04.2024 року у розмірі 20400 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., по процентам в розмірі 8400 грн., комісія 8400, по неустойці за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 4 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 08.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) № 08.04.2024-100004130, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 63 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% за 1 день користування. У порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав, кредит у повному обсязі не погасив, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість станом на 09.06.2024 року в розмірі 20400,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь, а також судовий збір.
Звертаючи увагу на нормативне врегулювання правовідносин, заснованих на договорі кредиту, вказуючи на ухиленні позичальника від взятих на себе зобов'язань з повернення отриманої суми кредиту та нарахованих відсотків, позивач просить стягнути суму заборгованості, відшкодувати судові витрати.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Подав до суду письмові пояснення, в яких просив позовні вимлги задовольнити частково та стягнути лище заборгованість по тулу кредита у розмірі 8000 грн., просив проводити засідання у його відсутність.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 08.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) в електронній формі №08.04.2024-100004130 шляхом його підписання електронним підписом заявки на отримання кредиту та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (одноразовийідентифікатор за№ Е858).
Згідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн., строком на 63 дні з дати його надання. Дата повернення кредиту 09.06.2024 року.
В заявці від 08.04.2024 року розмір сплати відсотків визначено наступним чином: за ставкою "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". За ставкою "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ".
Неустойка становить 200 грн., що нараховується за кожен день невиконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного зобов'язання. (п.15 заявки).
Крім того вказано, що розмір відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України становить 912,5% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми.
Пунктом 3.1. договору (пропозиції про укладання договору) передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В пункті 3.2. договору вказано, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 4.1. кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача 4149-49XX-XXXX-0515.
Згідно пункту 10.1 Договору, договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Договір діє протягом 1 року.
На підтвердження перерахування коштів ТОВ «Споживчий центр» надано квитанцію «Liqpay» про перерахування коштів на рахунок картки НОМЕР_1 в розмірі 8 000 грн. 08.04.2024 року.
На підтвердження розміру заборгованості ТОВ «Споживчий центр» надано довідку-розрахунок, за змістом якої заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором становить 8800,00 грн., яка складається з: 8 000 грн. заборгованість за кредитом, 800 грн. заборгованість за процентами.
Згідно частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст. ст.525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
За положеннями ч. 1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 1статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що 08.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі електронного документу з використанням одноразового електронного підпису. На підставі укладеного договору відповідачем отриманий кредит шляхом перерахування коштів на його банківський рахунок у розмірі 8 000 грн., що підтверджено належними та допустимими доказами.
Так на підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу у розмірі 8 000 грн., позивач надав довідку про перерахування суми кредиту за допомогою платіжних систем "Liqpay" на вказану у договорі банківську картку.
Відповідачем не надано будь-яких доказів щодо не отримання кредитних коштів чи не належності йому вказаної вище банківської картки, кредитний договір не визнаний недійсним.
Разом із тим суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості. В частині стягнення заборгованості за відсотками у тому числі на підтвердження їх розміру і порядку нарахування позивач надав довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, за якою заборгованість відповідача по відсоткам становить 800 грн., заборгованість за тілом кредиту становить 8 000 грн.
Втім така довідка не відображає застосовану відсоткову ставку, яка є змінною за умовами договору протягом строку кредитування. Крім того за її змістом період нарахування відсотків передує даті укладення договору, тому такий доказ в частині розміру відсотків, як належний суд не приймає. Також відсутня виписка по кредитному рахунку, що є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості за відсотками.
З наданого розрахунку неможливо перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору. Неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Т
аким чином позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження доводів позову в частині розміру зазначених відсотків, тому у цій частині суд відмовляє у зв'язку з їх недоведеністю.
Також відповідно до вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Водночас позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 4 000 грн., яка утворилася внаслідок неналежного виконання умов договору, тобто в період дії воєнного стану, тому в частині стягнення такої неустойки слід відмовити.
Таким чином суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту, яка становить 8 000 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору пропорційно до задоволених вимог, тобто 949,96 грн. (20400/8000*2422,40).
Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.04.2024-100004130 від 08.04.2024 у розмірі 8000 (Вісім тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 949,96 грн., сплачений згідно платіжної інструкції №СЦ00003815 від 10.02.2025 року.
В решті вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А; код ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя І.М. Єригіна