Справа №463/8491/25
Провадження №1-кс/463/8174/25
іменем України
12 вересня 2025 року м.Львів
Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 поданого в межах кримінального провадження №62025140110001805 від 08.05.2025 року, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сокиряни Сокирянського району, Чернівецької обл., громадянина України, одруженого, утриманців не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ДПСУ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст. 191 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_4 - в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_3 - в режимі відеоконференції,
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Адвокат клопотання мотивує тим, що 07.08.2025 року слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Визначено заставу у розмірі 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 726 720,00 грн. У випадку звільнення з під варти на ОСОБА_4 ухвалою покладено обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме м. Сокиряни Дністровського району, Чернівецької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Адвокат зазначає, що на даний час змінилися обставини які дають змогу застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме: ОСОБА_4 з 18 років за власним бажанням був призваний на службу за контрактом до Державної прикордонної служби України. Починаючи з перших днів повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію нашої країни - здійснює захист національної безпеки і оборони України, неодноразово був пораненим, на протязі трьох місяців перебував на стаціонарному лікуванні та наразі потребує тривалого лікування. Має міцні соціальні зв'язки, дружина перебуває у стані вагітності. За весь період служби неодноразово був представлений до нагородження. Звертає увагу, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повідомлену йому підозру в межах даного кримінального провадження не оспорює, вказує, що в період з 01 квітня по 19 серпня 2025 року на рахунок військової частини НОМЕР_2 перераховано грошові кошти в сумі 840 000 грн. (вісімсот сорок тисяч гривень), тим самим здійснено повернення надлишково виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди за період 2024-2025 років, нарахованих ОСОБА_4 . Допитаний в якості підозрюваного 13.08.2025 ОСОБА_4 повідомив, що суть підозри йому зрозуміла, вину свою визнає та щиро розкаюється. Бажає співпрацювати із слідством, раніше надані покази підтверджує. Наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду не має, оскільки дружина знаходиться в стані вагітності, і він самостійно забезпечує потреби сім'ї. Також повідомив, що ним укладено контракт про проходження військової служби, тому має намір повернутись у свій підрозділ та брати участь у захисті України. З огляду на викладене, вважає, що перебування підозрюваного ОСОБА_4 під вартою наразі є недоречним, враховуючи нові обставини, а саме: що ОСОБА_4 визнає свою вину, щиро розкаюється, готовий співпрацювати із слідством та судом, має міцні соціальні звязки, вагітну дружину, здійснив повернення грошових коштів, тим самим компенсував збитки державі та виявив бажання продовжувати службу в Державній прикордонній службі України тому вважає, що є підстави для зміни запобіжного заходу, а саме на особисте зобов'язання, яке буде достатнім, для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам негативно вплинути на досудове розслідування передбачених в п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, просить клопотання задоволити.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з викладений у клопотанні мотивів, просив таке задоволити.
Підозрюваний погодився з думкою адвоката, сказав що вину у вчиненні злочину визнає та щиро кається у вчиненому.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, вказав, що ризики, які були враховані при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу продовжують існувати, тому вважає, що клопотання до задоволення не підлягає.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та обставини, які служили підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів клопотання 08.05.2025 року до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено кримінальне провадження №62025140110001805 за ч.5 ст27 ч.5 ст.191 КК України.
07 серпня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. З тексту підозри пред'явленої моєму підзахисному, встановлено, що він обіймаючи посаду заступника начальника другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ, виконував організаційно-розпорядчі функції, тобто був службовою особою в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України. Увійшов до складу організованої групи з числа військовослужбовців четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку створив та очолив старший офіцер розрахункового відділення фінансово - економічного відділу (бухгалтерської служби) НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ ОСОБА_10 .
ОСОБА_4 , діючи як пособник, шляхом надання засобів для вчинення кримінальних правопорушень та їх подальшого приховування здійснював наступне: надав згоду на здійснення перерахувань на власний картковий рахунок зайво нарахованого грошового забезпечення, за вказівкою співорганізатора ОСОБА_11 після заволодіння бюджетними коштами, дізнававшись від останнього про розмір незаконно зарахованих на його картковий рахунок коштів, здійснював перекази із власного банківського рахунку заздалегідь обумовлену частину незаконно отриманих коштів, на банківські рахунки які використовував ОСОБА_10 або передавав їх готівкою, а іншу частину якими незаконно заволодів використовував на власні потреби. Таким чином, у період своєї діяльності зазначена організована група заволоділа чужим майном (бюджетними коштами) на загальну суму 5 368 250,00 грн., що з огляду на примітку до ст. 185 КК України, є вчиненим в особливо великому розмірі, оскільки в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, частину з яких у загальному розмірі 3 125 000,00 грн., передано ОСОБА_10 , шляхом надсилання на визначені ним банківські рахунки, а саме: ОСОБА_11 переказав ОСОБА_10 кошти у сумі 690 000, 00 грн., при цьому заволодівши для власних потреб коштами на загальну суму 669 300 грн.; ОСОБА_12 переказав ОСОБА_10 кошти у сумі 470 000, 00 грн., при цьому заволодівши для власних потреб коштами на загальну суму 455 900 грн.; ОСОБА_13 переказав ОСОБА_10 кошти у суму 500 000, 00 грн., при цьому заволодівши для власних потреб коштами на загальну суму 228 900 грн.; ОСОБА_14 переказав ОСОБА_10 кошти у суму 570 000, 00 грн., при цьому заволодівши для власних потреб коштами на загальну суму 158 900 грн.; ОСОБА_4 переказав ОСОБА_10 кошти у суму 420 000, 00 грн. при цьому заволодівши для власних потреб коштами на загальну суму 406 900 грн. та ОСОБА_15 переказав ОСОБА_10 кошти у суму 475 000, 00 грн., при цьому заволодівши для власних потреб коштами на загальну суму 323 350 грн.
На виконання вимог положень ч.1 ст.194 КПК України судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого за ч.5 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України.
Зокрема обґрунтованість підозри стверджується зібраними доказами у матеріалах кримінального провадження, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення, матеріалами службового розслідування, матеріалами огляду внутрішньої електронної пошти ДПСУ, протоколами допиту свідків, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 07.08.2025 року підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 11.52 год. 05.10.2025 року включно з визначенням розміру застави в сумі 726720 грн. та покладенням у зв'язку цим обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Зостосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого за ч.5 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України та доведеності прокурором, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших учасників у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, для запобігання яким був застосований запобіжний захід, є реальними та не зменшилися, з урахуванням обставин вчинення особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, вчиненого організованою злочинною групою і на даний час, вищенаведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Наведені дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, сумлінно проходить військову службу, наявність міцних соціальних зв'язків не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
При цьому у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, слідчим суддею на даному етапі не встановлено.
При цьому доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не спростовує вищенаведених висновків, а сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення свідчать про наявність в його діях інкримінованого кримінального правопорушення. Надані документи про нагороди підозрюваного, платіжні документи на підтвердження часткового відшкодування шкоди державі, сімейний стан та стан здоров'я підозрюваного не виключають можливості застосування до нього запобіжного заходу тримання під вартою.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому клопотання про зміну запобіжного заходу до задоволення не підлягає.
Крім того, частиною 3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кодексом.
Так відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ч.4ст.182 КПК України, а також відповідні висновки ЄСПЛ, надані при розгляді справи «Істоміна проти України».
Так, у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4ст.182 КПКслідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.
З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя визначаючи підозрюваному розмір застави вважає, що такий має бути співмірним із матеріальним становищем особи та вчиненим нею діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити, а тому суд враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, стан здоров'я, інші дані про його особу та ризики, передбаченіст.177 КПК України, які суд вважає обґрунтованими та доведеними, а тому вважає за доцільне, беручи до уваги також, ту обставину, що підозрюваним за час досудового розслідування заставу у визначеному раніше розмірі не внесено, що може свідчити про непомірність застави для нього, та те, що станом на даний час у зв'язку з тривалістю досудового розслідування визначені ризики зменшились, на думку слідчого судді першочергові необхідні слідчі дії органом досудового розслідування вже проведені, беручи до уваги строк перебування під вартою підозрюваного та стадію досудового розслідування, є необхідним визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн. з покладенням на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України. Визначаючи вказаний розмір застави слідчий суддя вважає, що такий буде достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам описаним вище та може належним чином забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 181, 201,395 КПК України, -
постановив:
клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 поданого в межах кримінального провадження №62025140110001805 від 08.05.2025 року, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави на запобіжних захід у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного - задовольнити частково.
Зменшити розмір застави, визначеної ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07.08.2025 у справі № 463/7383/25 (провадження №1-кс/463/7120/25) підозрюваному ОСОБА_4 з 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 726 720 гривень до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень. 00 копійок).
Строк дії ухвали визначити до 05.10.2025.
В іншій частині вимог клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 12.09.2025 о 16-00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1