Справа № 496/6060/25
Провадження № 2/496/3444/25
12 вересня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Пасечник М.Л., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грішиної В.О. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
10.09.2025 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на: - житловий будинок з господарською будівлею та спорудою за адресою: АДРЕСА_1 ;- земельну ділянку, кадастровий номер: 5121081400:02:003:1107 за адресою: АДРЕСА_1 ; - автомобіль марки RENAULT модель TRAFIC, н.з. НОМЕР_1 .
В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що до Біляївського районного суду Одеської області буде позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Предметом позову є визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку з господарською будівлею та спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5121081400:02:003:1107, розташованої за тією ж адресою. Також, у період шлюбу було придбано транспортні засоби: автомобіль RENAULT TRAFIC, н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на ім'я відповідача; автомобіль CHEVROLET BOLT EV, н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я позивача. Позивачу достеменно відомо, що відповідач ОСОБА_3 неодноразово висловлював намір відчужити спірне майно (житловий будинок, земельну ділянку, автомобіль) на користь третіх осіб з метою унеможливлення поділу майна та реалізації прав ОСОБА_1 . Таким чином, існує реальна загроза відчуження відповідачем спірного майна до ухвалення судового рішення у справі, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що у разі не забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору в подальшому, у разі задоволення позову позивача, виявиться неможливим зробити поворот відчуженого майна, а за таких обставин існує ризик відчуження майна, яке є предметом спору. Такий вид та спосіб забезпечення є співмірним та достатнім для забезпечення позову. Адже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки спільне набуте майно, а саме, може бути виведено шляхом відчуження третім особам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на ористь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заявник вважає, що накладення арешту на АДРЕСА_1 , земельної ділянки, кадастровий номер: 5121081400:02:003:1107 за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки RENAULT модель TRAFIC, н.з. НОМЕР_1 забезпечить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та унеможливить ризик відчуження майна, яке є предметом спору, а тому, на його думку, є підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на вказану земельну ділянку.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
На підставі ч.1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Суд, перевіривши заяву про забезпечення позову, вважає, що вказана заява відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України підлягає поверненню заявникові, оскільки вона подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України з наступних підстав.
Щодо відсутності підстав для застосування зустрічного забезпечення та відсутності пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, яка має бути зазначена у заяві про забезпечення позову, оскільки у відповідності до вимог ч.7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Заявник має зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.
Враховуючи вищевказані положення процесуального закону, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову є обов'язковими, а от питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення, вирішується судом з урахуванням обставин забезпечення позову та пропозицій заявників.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, враховуються інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Окрім того, суд вважає невиконаними вимоги п.7 ч.1 ст. 151 ЦПК України щодо необхідності зазначення в заяві інших відомостей, потрібних для забезпечення позову.
Предметом спору є поділ майна подружжя.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до заяви про забезпечення позову представник позивача просить суд накласти арешт на земельну ділянку, яка належать на праві власності відповідачу, однак не надав суду доказів щодо вартості майна (навіть орієнтовного), на яке він просить накласти арешт, тобто не можливо визначити співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Також представником заявника не надано жодних доказів, що відповідач намагається продати або здійснити відчуження майна третім особам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Одне лиш посилання заявника на те, що відповідач з метою уникнути від відповідальності за невиконання обов'язку може зробити відчуження майна та висловлював намірвідчуження не є доказом, який би свідчив про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.2 ст. 149 ЦПК України.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України в частині її змісту, оскільки не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, належного обґрунтування з посиланням на докази необхідності забезпечити позов саме в обраний спосіб, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Таким чином, беручи до уваги те, що позивачем не дотримані вимоги закону при подачі заяви про забезпечення позову, оскільки остання не оформлена в порядку, встановленому ЦПК України, зазначене є перепоною для розгляду вказаної заяви по суті, у зв'язку з чим суд, на підставі ч.10 ст. 153 ЦПК України, повертає вказану заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі, викладеного, суддя дійшов висновку про повернення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 151, 153, 187, 274, ЦПК України, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грішиної В.О. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду.
Суддя М.Л. Пасечник