Справа № 727/10123/25
Провадження № 2-а/727/208/25
10 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, у складі:
головуючого судді - Слободян Г.М.
за участю секретаря судових засідань - Вакарчук Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Короткий зміст позову.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1457 від 24.07.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі.
Обгрунтовуючи позовні вимоги посилаються на те, що постановою № 1457 від 24.07.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень. Вказану постанову вважають незаконною та необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, з огляду на наступне. Зазначають, що 24.07.2025 року о 11 год. 57 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіцером відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №1457 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Вказують на те, що позивач ОСОБА_1 , у порушення вимог законодавства,не отримував жодного повідомлення про дату та час розгляду адміністративної справи № 1457, у зв'язку з чим був позбавлений можливості надати докази на захист своєї позиції. Посилаються на те, що одразу після складання протоколу про адміністративне правопорушення №1457 було винесено постанову № 1457 від 24.07.2025 року без можливості при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, чим були порушенні права ОСОБА_1 . Стверджують, що позивач ОСОБА_1 , перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 декілька діб до того як його направляли на ВЛК, чим позбавили можливості зібрати необхідну медичну документацію щодо стану здоров'я. Вказують на те, що на прохання позивача видати повістку на іншу дату, йому було категорично відмовлено. Зазначають також, що після того як дружина позивача передала за допомогою поліції документи, щодо інвалідності батька позивача, останнім було подано заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак на момент винесення постанови № 1457 від 24.07.2025 року рішення по вказаній заяві про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації прийнято не було. Зазначають, що позивач здійснює догляд за своїм батьком, ОСОБА_2 , який являється інвалідом І групи “Б», загальне захворювання по зору. Вважають, що при винесенні оскаржуваної постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було допущено неповноту та неправильність при розгляді адміністративного протоколу №1457 від 24.07.2025 року, та порушено права позивача ОСОБА_1 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наслідком чого стало прийняття оскаржуваної постанови, яка на їхню думку є незаконною.
Просять визнати протиправною та скасувати постанову №1457 від 24.07.2025 року та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рух справи та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12.08.2025 року відкрито провадження по справі.
Відзиву до суду не надходило.
Позивач ОСОБА_1 , та в його інтересах адвокат Боднарєв Д.Ю., у судове засідання не з'явилися, однак представник позивача скерував до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Розгляд справи просив проводити за його відсутності та відсутності його довірителя.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що матеріали справи містять належні та допустимі докази. Про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зважає на наступне.
Відповідно до ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Досліджені докази та застосовані норми права.
Судом належними та допустимими доказами встановлено, що 24.07.2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № 1457, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Із вказаної постанови вбачається, що згідно протоколу, громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов'аним, знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання направлення та проходження військоволікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період (а.с.8).
24.07.2025 року позивачем ОСОБА_1 було подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.12).
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 , здійснює догляд за своїм батьком, ОСОБА_2 , який являється інвалідом І групи “Б», загальне захворювання по зору, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_3 та довідкою до акта огляду МСЕК Серії 10 ААБ №556011 (а.с.16-17).
Так, відповідно до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про проти-правність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відпо-відача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопору-шення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністра-тивне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної від-повідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання-ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, ві-деозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагля-ді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки до-рожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими доку-ментами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови № 1457 від 24.07.2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Зокрема, із вказаної постанови вбачається, що згідно протоколу, громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов'аним, знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання направлення та проходження військоволікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.
Положеннями статті 278 КУпАП орган (посадова особа) передбачено, що при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміні-стративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Проте, як встановлено судом, у порушення статті 277-2 КУпАП, позивач ОСОБА_1 не отримував жодного повідомлення про дату та час розгляду адміністративної справи № 1457. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення №1457, було одразу ж винесено постанову № 1457 від 24.07.2025 року без можливості при розгляді справи, в порушення ст. 268 КУпАП, позивачу користуватися юридичною допомогою адвоката. Тобто, позивач фактично був позбавлений можливості надати докази на захист своєї позиції.
Ст. 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності
Позивач також пояснив, що його дружина передала йому за допомогою поліції документи, щодо інвалідності його батька - ОСОБА_2 , та відповідно позивачем було подано заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте, на момент винесення оскаржуваної постанови № 1457 від 24.07.2025 року рішення по заяві позивача про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації прийнято не було.
Згідно пояснень ОСОБА_1 , він перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 декілька діб до того як його направили на ВЛК, чим позбавили його можливості зібрати необхідну медичну документацію щодо стану здоров'я, та наявності відстрочки від призову на військову службу. Позивач стверджує, що на прохання видати повістку на іншу дату, йому було категорично відмовлено.
Суд звертає увагу на те, що з оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 нібито відмовився від отримання направлення та проходження військоволікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, однак матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем було допущено неповноту та неправильність при розгляді адміністративного протоколу №1457 від 24.07.2025 року, чим було порушено права ОСОБА_1 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на належний правовий захист, наслідком чого стало прийняття постанови № 1457 від 24.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яка є неправомірною та протиправно, відтак підлягає скасуванню.
Згідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У своїй постанові від 08.07.2020 по справі № 463/1352/16 Верховний Суд зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, на підтаві викладеного суд приходить до висновку, що оскільки ані протокол, ані постанова не містять належних та допустимих доказів, які могли б “поза розумним сумнівом» підтвердити вину позивача у інкримінованому адміністративному правопорушенні, то вказана постанова № 1457 від 24.07.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 17 000 гривень у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП є протиправною та винесеною з порушенням порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення.
Суд звертає увагу і на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення. Відповідачем не спростовано доводів позивача, хоча з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача за довіреністю, ОСОБА_3 особисто ознайомився з матеріалами справи 26.08.2025 року, а розгляд справи було відкладено у зв'язку з наданням відповідачу додаткового строку на подання відзиву на позов. Однак, ні відзиву, ні будь-яких іншихдодаткових пояснень щодо обставин справи, які б спростовували доводи позивача, до суду не надходило.
Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.2 ст. 11 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечними доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб?єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
На основі повного та всебічного з'ясування обставин, дослідивши матеріали справи та беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі викдаденого та керуючись ст. ст. ст.ст.247, 251,258, 289, ч.1 ст.293 КУпАП,
ст.ст. 9,72-77, 242,244-246,257,271, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову №1457 від 24.07.2025 року про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. визнати протиправною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.), документально підтверджені квитанцією від 04.08.2025 року (а.с.2).
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 10.09.2025 року.
Суддя Слободян Г.М.