Справа № 145/906/25
Провадження №3/145/355/2025
12.09.2025 с-ще Тиврів
Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Іванець В. Д. , розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 20.06.2025 серії ЕПР1 № 367985, 20.06.2025 о 20:10 год по вул. Миру в с. Черемошне Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував мотоблоком "Зубр" з причіпом, б/н, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, хоча про дату і час слухання справи повідомлений в порядку встановленому законом.
Судові повістки надсилалися на адресу ОСОБА_1 , яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення (вул. Сонячна, буд. 11 в с. Іванківці), однак вони повернулися на адресу суду із відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справах «Пономарьов проти України» та «Мушта проти України» вказано, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, ОСОБА_1 був повідомлений на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення про місце розгляду справи в Тиврівському районному суді Вінницької області, при цьому вказав місце свого фактичного проживання.
Враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, судом постановлено розглядати протокол про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що відповідає вимогам ст. 268 КУпАП.
Указане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 367985 від 20.06.2025, відеозаписом з бодікамери № 797959, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 мотоблоком, наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, факт відмови від проходження медичного огляду як на місці зупинки, так і в лікувальному закладі, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 від огляду відмовився, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 від огляду відмовився та іншими матеріалами справи.
Відповідно до довідки виданої інспектором САП ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майором поліції Н.Тітаровою (а.с.9) ОСОБА_1 протягом останнього року за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався.
Крім того, відповідно до довідки виданої інспектором САП ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майором поліції Н.Тітаровою (а.с.8) згідно з даними ІКС ІПНП інформація про посвідчення водія щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, з подальшими змінами, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд також зазначає, що положення, які регламентують порядок проходження огляду на стан сп'яніння закріплені в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так, пункт 2 Інструкції визначає, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто, поліцейський під час подій 20.06.2025, виявивши ознаки алкогольного сп'яніння, запропонував ОСОБА_1 - особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, пройти огляд на визначення стану сп'яніння згідно з положеннями розділу ІІ та ІІІ Інструкції - на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та в закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_1 відмовився проходити відповідні огляди як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я.
Водночас суд зазначає, що водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України "Про дорожній рух" і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком. Такі висновки містяться в п. 66-68 Постанови Великої палати Верховного Суду від 30.06.2022 № 9901/159/19.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, визнаю їх належними та допустимими, оскільки вони відповідно до статей 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Суд, оцінивши зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Під час призначення виду та розміру адміністративного стягнення судом враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд відповідно до ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення не встановив.
Отже, аналізуючи матеріали справи, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення ПДР України, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, своїми діями наражав на небезпеку себе та інших громадян, не дивлячись на загальноприйняті норми поведінки та співжиття в суспільстві легковажно дозволив собі не проходити медичний огляд на законну вимогу працівника поліції, що свідчить про нехтування ним вказаних норм, тому, за таких обставин, вважаю за доцільне, з метою попередження вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до нього застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів.
Щодо позбавлення права керування суд зазначає таке.
Конституційний суд України в пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа №10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним".
Також ЄСПЛ у рішенні в справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Водночас у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність під час розгляду цієї справи застосувати правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 відповідно до якої позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Саме з цих причин суд дійшов висновку про позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 незалежно від того, чи мав він на момент вчинення адмінправопорушення посвідчення на право керування транспортними засобами.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП та ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Керуючись ст. 33, 40-1, 130, 268, 280, 283, 284, 287, 289, 291 КУпАП, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за цією статтею у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, які стягнути на р/рахунок № UA 418999980313080149000002001, призначення платежу: 21081300; серія ЕПР1 номер протоколу 367985, одержувач: ГУК у Вінницькій обл./Він об./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подвійний розмір штрафу в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок на р/рахунок №UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ 22030106, банк одержувача - Казначейство України, код за ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106 .
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Іванець В. Д.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.