Справа № 143/494/25
11.09.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Гуцола М.П.,
з участю секретаря судових засідань Москаленко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
встановив:
короткий зміст позовних вимог.
30.05.2025 через систему «Електронний суд» ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 26.08.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір №690809 про надання споживчого кредиту.
Представник позивача зазначає, що договір укладався в письмовій формі та сторони узгодили істотні умови які викладені в кредитному договорі. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Представник позивача вказує, що згідно умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає 22 500,00 грн., строк кредиту 730 днів, з кінцевим терміном повернення 26.08.2023.
Пунктом 1.5 договору передбачено умови нарахування та тип процентної ставки за кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного умовами договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором. Нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
У позовній заяві вказано, що кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки передбачені договором.
31.01.2025 було укладено договір № 31012025 відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №690809.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 31012025 від 26.08.2021 у розмірі 19 328,29 грн, стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Аргументи учасників справи та позиція суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви розгляд справи просила проводити без її участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 4, на звороті).
Відповідач повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином в силу пункту 3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, де зазначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (а.с. 83-90) в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не подав, причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання не надіслав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 справу передано на розгляд судді Гуцолу М.П (а.с. 59).
З метою визначення підсудності суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та Погребищенської міської ради про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1 (а.с. 60-61).
10.06.2025 судом отримана відповідь, відповідно до якої за відомостями Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 63).
Ухвалою суду від 10.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін (а.с. 64).
02.07.2025 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою сторін.
22.07.2025 розгляд справи відкладено у зв'язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті.
11.09.2025 суд ухвалив проводити заочний розгляд за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 26.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено письмовий кредитний договір №690809 (а.с. 30-32).
Згідно з умовами вище зазначеного договору, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає: 22 500,00 грн. Строк кредиту 730 днів, з кінцевим терміном повернення 26.08.2023 (включно). Процентна ставка за користування коштами кредиту: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день; всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання:
- у розмірі 18 000,00 гривень за реквізитами платіжної картки, яка зазначена Споживачем або за реквізитами поточного рахунку споживача та/або за реквізитами платіжної картки, дані якої споживач надав товариству у будь-який спосіб.
- у розмірі 4 500,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5. Договору.
Кредитні кошти було надано первісним кредитором в установленому договором порядку, що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення №8119 від 26.08.2021 (а.с. 46).
31.01.2025 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір Факторингу №31012025 (а.с. 6-11), за умовами якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 690809 у сумі 19 328,29 грн, з яких: 12 270,26 грн заборгованість по тілу кредиту; 7 058,03 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 26).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.
Згідно з ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Верховний Суд в п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що: «не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Доказів повернення відповідачем за вказаними договором суми кредиту матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04.червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Висновки суду.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді.
Відтак, суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ, створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Наявність підписаного сторонами кредитного договору свідчить про бажання його учасників укласти договір та розуміння його змісту, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не примушена до укладення такого договору (договорів). Відтак, волевиявлення відповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі. При укладенні договору відповідачу були відомі всі умови договорів та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договору.
Договір у судовому порядку недійсним чи неукладеним не визнаний.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши грошові кошти відповідачу, проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість.
У ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за договором, не повернув отримані кошти та відсотки, тому виникла заборгованість, яку в добровільному порядку відповідач не погашає, тобто в наявності є порушення права позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При дослідженні доказів щодо виду і розміру судових витрат, пов'язаних з понесеними витратами на правову допомогу суд вважає, що до відшкодування підлягають заявлені позивачем 9 000 грн. витрат на правову допомогу.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вимога про відшкодування витрат на правову допомогу була заявлена при поданні позовної заяви до суду, тобто позивач (його представник) дотрималися порядку подачі заяви про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на підтвердження факту понесення витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді, одночасно із позовною заявою було подано копію договору про надання правової допомоги № 02-09/2024-5 від 02.09.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 34-36), тарифи на послуги ФОП ОСОБА_2 (а.с. 37), заявку на надання юридичної допомоги №31 (а.с. 38, на звороті), витяг з акту №8 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025 (а.с. 39).
Витрати, що були понесені позивачем у розмірі 9 000 грн., є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг, та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до висновків об'єднаної палати Верховного суду, викладеної у Постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 910/7586/19: " Однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору".
Таким чином, позивач реалізував свої права на відшкодування витрат на адвокатські послуги, які вони змушені були нести у суді у зв'язку з недобросовісною поведінкою відповідачки по відношенню до взятих на себе зобов'язань.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.
Оскільки матеріалами справи в безспірному порядку підтверджується факт отримання позивачем правової допомоги адвоката та понесення ним витрат при розгляді Погребищенським районним судом Вінницької області справи, було дотримано процесуального порядку щодо подання заяви про стягнення судових витрат та надані докази про розмір таких витрат, які є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, то за таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити цю вимогу.
Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, то судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.) підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509,512, 516, 526, 625, 627, 1048, 1050, 1056-1, 1077-1078, 1080, 1084 ЦК України, ст.ст. 10, 133, 141, 258-259, 265, 354 ЦПК України , суд, -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за договором №690809 від 26.08.2021 в розмірі 19 328 ( дев'ятнадцять тисяч триста двадцять вісім ) грн 29 к.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 к та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) грн 00 к.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Погребищенського районного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи (сторони):
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 .
Суддя