Справа № 627/1171/24
10 вересня 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Каліберди В.А.,
з участю секретаря судового засідання - Коломієць Н.Д.,
представника позивача -Ястребової Є.Б. (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - Адвокатське об'єднання «Ястребова і Партнери» в особі керуючого партнера, адвоката Ястребової Євгенії Богданівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності, перерозподіл спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію речових прав, припинення речових прав
До Краснокутського районного суду Харківської області через систему «Електронний суд» звернулася представник позивача - адвокат Ястребова Є.Б. в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, в якій представник позивача просить суд: визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 48/60 часток житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; перерозподілити спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 між спадкоємцями у таких частках: ОСОБА_3 - 3/60 частки спадщини за заповітом ОСОБА_5 - 3/60 частки спадщини за заповітом; ОСОБА_4 - 3/60 частки у спадщині за заповітом; ОСОБА_2 - 3/60 частки у спадщині за заповітом; ОСОБА_1 - 48/60 частки у спадщині за законом; визнати недійсним: свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №806, серія та номер ААІ №766326, виданого 17 червня 1997 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області, зареєстровано право спільної часткової власності по 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1105, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 10 вересня 2015 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Краснокутського району Харківської області зареєстровано право спільної часткової власності на 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_4 ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №925, серія НА №0472582, виданого 01 липня 1997 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Краснокутського району Харківської області зареєстровано право спільної часткової власності на 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на спільну часткову власність, а саме: скасувати державну реєстрацію права на 13/60 частки нерухомого майна за ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано 22 серпня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 27654775; скасувати державну реєстрацію права на 13/60 частки нерухомого майна за ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано 22 серпня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 27654986; скасувати державну реєстрацію права на 13/60 частки нерухомого майна за ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано 10 вересня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 11113086; скасувати державну реєстрацію права на 13/60 частки нерухомого майна за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано 02 вересня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 11058007; припинити речові права ОСОБА_3 на 3/60 частки, ОСОБА_5 на 3/60 частки, ОСОБА_4 на 3/60 частки, ОСОБА_2 на 3/60 частки житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 з виплатою кожному грошової компенсації вартості частки в спадщині.
В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача - ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . За заповітом ОСОБА_7 , посвідченим Краснокутською державною нотаріальною конторою 19 квітня 1996 року за №628, вказаний житловий будинок з господарськими будівлями було залишено чотирьом з п'яти її дітей (спадкоємцям), а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача, у заповіті зазначена не була. З цих підстав Краснокутська державна нотаріальна контора відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_6 щодо прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 , що підтверджується листом державного нотаріуса №105 від 28 березня 1997 року. Не погоджуючись з відмовою в одержанні спадщини, ОСОБА_6 подала скаргу на дії Краснокутської держнотконтори.
25 квітня 1996 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області було направлено подання до прокурора Краснокутського району Харківської області, в якому було обґрунтовано, що нотаріусом порушено ст. 535 ЦК України, а саме що ще одному спадкоємцю - непрацездатній за станом здоров'я дочці гр. ОСОБА_6 , 1949 року народження було відмовлено в обов'язковій частці у спадщині. Вказано, що необхідні факти стали відомі нотаріусу тільки у квітні 1997 року після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
16 квітня 1997 року прокурором Краснокутського району Харківської області було винесено протест № 308-05197, в якому викладена вимога відмінити свідоцтва про право на спадщину за заповітом. За результатом розгляду вказаної скарги та проведеної перевірки спадкової справи Управління Міністерства Юстиції України в Харківській області встановило, що державний нотаріус Краснокутської державної нотаріальної контори неправомірно відмовила ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину, порушивши ст.535 ЦК УРСР 1963 року, та розмір частки останньої становить 2/15, що підтверджується листом №10-191/1708 від 12 травня 1997 року.
Краснокутська державна нотаріальна контора листом №213 від 19 травня 1997 року повідомила ОСОБА_6 про визнання недійсними виданого раніше нотаріальною конторою свідоцтва про право на спадщину за заповітом за реєстром №1898 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та повідомила ОСОБА_6 про необхідність з'явитися для одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла та за життя свідоцтво про право на спадщину за законом на обов'язкову частку спадщини у розмірі 2/15 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 не отримувала, тому її право власності на вказане майно зареєстровано не було. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є її діти - позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадкова справа №429/2008, яка містить заяву позивача про прийняття спадщини від 11 квітня 2008 року та заяву ОСОБА_8 про відмову від своєї частки у спадщині на користь сестри - позивача, зазначене підтверджується листом №11/02-14 Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 03 січня 2018 року. Цим же листом №11/02-14 від 03 січня 2018 року позивача було повідомлено, що вона не може успадкувати 2/15 частки житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , оскільки остання не надала до нотаріальної контори підтвердження того, що це майно належало ОСОБА_6 .
Крім того, 22 серпня 2008 року позивач успадкувала все інше майно спадкодавці, що підтверджується інформаційною довідкою №48817069 зі Спадкового реєстру від 18 серпня 2017 року, згідно якої у спадковій справі 429/2008 22 серпня 2008 року Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою було видано чотири свідоцтва про право на спадщину.
Оскільки за життя ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на обов'язкову частку спадщини - 2/15 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 не отримувала, тому її право власності на вказане майно зареєстровано не було.
07 лютого 2018 року за допомогою поштового зв'язку позивач звернулась до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю, що прийняв спадщину від 06 лютого 2018 року. Заява була аргументована тим, що спадкодавець за життя фактично прийняла спадщину на обов'язкову частку (2/15) після смерті ОСОБА_7 , надавши відповідні докази.
10 липня 2018 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_6 . Спадщина склала 8/60 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель.
Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №111029359 від 18 січня 2018 року вбачається, що на підставі виданих Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області свідоцтв на право на спадщину зареєстровано право власності, а саме згідно: свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1105, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 10 вересня 2015 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Краснокутського району Харківської області зареєстровано право спільної часткової власності на 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_4 ; свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №925, серія НА №0472582, виданого 01 липня 1997 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Краснокутського району Харківської області зареєстровано право спільної часткової власності на 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_2 . Однак, ще 26/60 частини домоволодіння не були ні за ким зареєстровані, а тому у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області про перерозподіл спадщини. 19 червня 2019 року Краснокутський районний суд Харківської області у справі №627/1485/18 за зазначеним вище позовом ухвалив рішення, яким було перерозподілено 26/60 частини спадщини на домоволодіння, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали по 8,7/60 частки домоволодіння.
Однак, ОСОБА_1 вважає, що Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області невірно було визначено розмір обов'язкової частки ОСОБА_6 у праві на спадкування після смерті ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР (редакція 18 липня 1963 року), неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку. Тобто, згідно зазначеної вище норми зазначає, що ОСОБА_6 , як інвалід ІІІ групи з 1971 року довічно, а отже непрацездатна, повинна була успадкувати не менше 2/3 спадкового майна. Таким чином, ОСОБА_6 слід було видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 40/60 частини зазначеного вище домоволодіння. Також, при перерозподілі слід враховувати отримання 10 липня 2018 року позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_6 . Спадщина склала 8/60 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №130343782 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 липня 2018 року.
З огляду на те, що державний нотаріус неправильно визначив обов'язкову частку та видав свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , порушивши тим самим право ОСОБА_6 на отримання своєї частки у спадщині, та безпідставно збільшивши частки відповідачів, як наслідок порушено право спільної часткової власності позивача. Відповідачі мали право на спадкування після смерті своєї матері, проте у менших частках, ніж, як то визначено, в зазначених свідоцтвах про право на спадщину. Отже, позивач після матері повинна була успадкувати 40/60 частини зазначеного вище домоволодіння з урахуванням 1/2 частки у спадщині, від якої відмовився син спадкодавця - ОСОБА_8 та з урахуванням виданого 10 липня 2018 року позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_6 , тому ОСОБА_1 має право на 48/60 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1 .
У зв'язку із неправильним визначенням обов'язкової частки на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 , позивач вважає, що розміри часток підлягають перерозподілу в наступних частках: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 3/60 частки спадщини кожному за заповітом; ОСОБА_4 - 3/60 частки у спадщині за заповітом; ОСОБА_2 - 3/60 частки у спадщині за заповітом; ОСОБА_1 - 48/60 частки у спадщині за законом. Враховуючи необхідність перерозподілу спадщини, свідоцтва про право на спадщину підлягають скасуванню та мають бути визнані недійсними: свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №806, серія та номер ААІ №766326, виданого 17 червня 1997 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області, зареєстровано право спільної часткової власності по 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1105, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 10 вересня 2015 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Краснокутського району Харківської області зареєстровано право спільної часткової власності на 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_4 ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №925, серія НА №0472582, виданого 01 липня 1997 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Краснокутського району Харківської області зареєстровано право спільної часткової власності на 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_2 .
Враховуючи те, що позивач просить суд перерозподілити спадщину та визнати свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, тому слід скасувати державну реєстрацію речових прав сторін на частки домоволодіння та припинити право власності відповідачів на речове право вищевказаного домоволодіння.
Також вказала, що у разі продажу спадкового майна особою, на яку видано свідоцтво про право на спадщину, суд з метою захисту інтересів спадкоємців може передати їхню частку в натурі шляхом перерозподілу збереженого майна або виплатити грошову компенсації. Позивач, який має найбільшу частку у спадщині вважає, що після розподілу спадщини у правильних розмірах часток, виплата грошової компенсації за спадкове майно є найкращим способом врегулювання спору.
Тому з вказаних підстав ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності, перерозподіл спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію речових прав, припинення речових прав.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 07 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого судового засідання. Витребувано у Краснокутської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної до майна померлої ОСОБА_9 .
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року у зв'язку з відсутністю відповідачів розпочато заочний розгляд цивільної справи №627/1171/24.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася,про час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та у встановлений законом строк. У судовому засіданні представник позивача - адвокат Ястребова Є.Б. в режимі відеоконференцзв'язку позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання повторно не з'явилися, причину неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та у встановлений законом строк, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також повідомлялися про виклик шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі судової влади України. Відзиву на позовну заяву або заяви про розгляд справи у їхню відсутність відповідачі до суду не надали.
Представник третьої особи - Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з'явився, від державного нотаріуса Руденко В.О. надійшла заява про розгляд справи без присутності представника нотаріальної контори, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.
Представник третьої особи - Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, від завідувача контори Козелько Т. надійшла заява про розгляд справи без присутності представника нотаріальної контори, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Крім того, направлені за місцем реєстрації відповідача судові виклики відділенням поштового зв'язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та, зі згоди представника позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Краснокутським районним відділом РАГСУ 22.04.1996 року.
Після її смерті відкрилась спадщина на майно.
19 квітня 1996 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори 19 квітня 1996 року, зареєстрований у реєстрі за № 628, згідно якого все своє майно заповіла в рівних частинах кожному - сину ОСОБА_3 , сину ОСОБА_2 , дочці ОСОБА_5 , дочці ОСОБА_4 . Ще одна донька ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , у заповіті ОСОБА_7 вказана не була.
ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та дублікату свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданих Краснокутською держнотконторою, належав житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
12 грудня 1996 року державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори спадкоємцям майна ОСОБА_7 , а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом в рівних частинах на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями.
Листом №105 від 28 березня 1997 року державний нотаріус Краснокутської державної нотаріальної контори повідомив ОСОБА_6 , що вона не включена до складу спадкоємців згідно заповіту матері ОСОБА_7 , а також не являється спадкоємицею згідно ст.535 ЦК України (непрацездатна за віком або хворобою), а тому їй відмовлено в одержанні частини спадщини після смерті ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із відмовою в одержанні частини спадщини, ОСОБА_6 22.04.1997 року подала скаргу на дії Краснокутської держнотконтори начальнику управління юстиції Харківської області.
В подальшому Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області було направлено подання прокурору Краснокутського району Харківської області про винесення протесту, з якого вбачається, що державним нотаріусом Піднебенною І.М. порушено ст. 535 ЦК УРСР, а саме одному спадкоємцю - непрацездатній за станом здоров'я дочці гр. ОСОБА_6 , 1949 року народження було відмовлено в обов'язковій частці у спадщині. Необхідні факти стали відомі нотаріусу тільки у квітні 1997 року після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
16 травня 1997 року прокурором Краснокутського району Харківської області було винесено протест № 308-05197, згідно якого викладена вимога до завідуючої Краснокутської державної нотаріальної контори Піднебенної І.М. відмінити свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 1996 року.
За результатом розгляду вказаної скарги та проведеної перевірки спадкової справи Управління Міністерства Юстиції України в Харківській області встановило, що державний нотаріус Краснокутської державної нотаріальної контори неправомірно відмовила ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину, порушивши ст.535 ЦК УРСР 1963 року, та розмір частки останньої становить 2/15, що підтверджується листом №10-191/1708 від 12 травня 1997 року.
Краснокутська державна нотаріальна контора листом №213 від 19 травня 1997 року повідомила ОСОБА_6 про визнання недійсним виданого 12 грудня 1996 року нотаріальною конторою свідоцтва про право на спадщину за заповітом за реєстром №1898 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та повідомила ОСОБА_6 про необхідність з'явитися для одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку.
17 червня 1997 року державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадкоємцями майна ОСОБА_7 є в рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з 26/60 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
01 липня 1997 року державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_7 є ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з 13/60 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 05.02.2008.
За життя ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на обов'язкову частку спадщини у розмірі 2/15 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 не отримувала, тому її право власності на вказане майно зареєстровано не було.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є її діти - позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадкова справа №429/2008, яка містить заяву позивача про прийняття спадщини від 11 квітня 2008 року та заяву ОСОБА_8 про відмову від своєї частки у спадщині на користь сестри - позивача.
22 серпня 2008 року Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою були видані свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 на нерухоме та рухоме майно, що підтверджується листом №11/02-14 Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 03 січня 2018 року, яким також позивача повідомлено, що вона не може успадкувати частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , оскільки нотаріусу не подано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.
10 вересня 2015 року державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Гук С.Ю. було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_7 . ОСОБА_4 - в розмірі 13/60 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .
10 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_6 на 8/60 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою.
25 вересня 2018 року на ім'я ОСОБА_1 КП «Краснокутське БТІ» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №111029359 від 18 січня 2018 року вбачається, що на підставі виданих Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області свідоцтв на право на спадщину, а саме: свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1105, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 10 вересня 2015 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Краснокутського району Харківської області зареєстровано право спільної часткової власності на 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_4 ; свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №925, серія НА №0472582, виданого 01 липня 1997 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Краснокутського району Харківської області зареєстровано право спільної часткової власності на 13/60 частини на вказане домоволодіння відповідно за ОСОБА_2 .
26/60 частини домоволодіння не були ні за ким зареєстровані, а тому у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області про перерозподіл спадщини. 19 червня 2019 року Краснокутський районний суд Харківської області у справі №627/1485/18 за зазначеним вище позовом ухвалив рішення, яким було перерозподілено 26/60 частини спадщини на домоволодіння, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали по 8,7/60 частки домоволодіння.
Позивач зазначає, що з самого початку Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області невірно було визначено розмір обов'язкової частки ОСОБА_6 у праві на спадкування після смерті ОСОБА_7 та посилається на ст.535 ЦК УРСР, згідно якої вважає, що ОСОБА_6 , як інвалід ІІІ групи з 1971 року довічно, а отже непрацездатна, повинна була успадкувати не менше 2/3 спадкового майна. Таким чином, ОСОБА_6 слід було видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 40/60 частини зазначеного вище домоволодіння (2/3 від 60 = 60*2 : 3 = 40). Також, при перерозподілі слід враховувати отримання 10 липня 2018 року позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_6 .
Однак, суд категорично не погоджується з вказаним з наступних підстав.
Суд встановив, що дійсно державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Піднебенною І.М. 12 грудня 1996 року неправомірно було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадкоємцями майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є в рівних частинах діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_6 , яка не була включена до заповіту, мала обов'язкову частку у спадщині за законом, як непрацездатна особа. В подальшому, вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом визнане недійсним.
Дійсно право ОСОБА_6 на оформлення спадщини за законом було порушено та в подальшому підтверджено органом прокуратури та органом Міністерства юстиції, оскільки відповідно до ст.535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).
Оскільки ОСОБА_7 мала п'ятьох дітей ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), то кожному з них при спадкоємстві за законом належало б по 1/5 частині спадкового майна.
Обов'язкова частка в спадщині становить не менше 2/3 частки, яка належала б кожному спадкоємцю, тобто 2/3 частки від 1/5 частини, що складає 2/3*1/5=2/15 частини, та відповідно дорівнює 8/60 частин - обов'язкова частка ОСОБА_6 в спадщині, що належала ОСОБА_7 , а тому позивачем невірно визначено розмір обов'язкової частки - 40/60, внаслідок чого ОСОБА_1 вважає, що майно було розподілено неправомірно, у завищених розмірах на користь відповідачів, та ОСОБА_6 не отримала гарантованої частки у спадщині.
Таким чином, на переконання суду, державними нотаріусами Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори було правильно визначено частини спадкового майна та видано:
-свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 червня 1997 року на 26/60 частин житлового будинку з надвірними будівлями в рівних частинах на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;
-свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 01 липня 1997 року на 13/60 частин житлового будинку з надвірними будівлями на ім'я ОСОБА_2 ;
-свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10 вересня 2015 року на 13/60 частин житлового будинку з надвірними будівлями на ім'я ОСОБА_4 ;
-свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 липня 2018 року на 8/60 частин житлового будинку з надвірними будівлями на ім'я ОСОБА_1 .
Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо перерозподілу часток у спадщині.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57, ), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89)).
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 ЦК України.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Положеннями ст.ст.1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також в разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.
Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину вносяться нотаріусом до Спадкового реєстру (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5
Окрім цього, спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом.
Серед таких способів захисту у ст. 1301 ЦК України виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Крім того, суд враховує, що особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, як спеціального способу захисту спадкових прав судом, зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, яке за своєю правовою природою не є правочином.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 справа № 916/780/18, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
Порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб може бути самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними (постанова ВС від 11.12.2019 у справі № 414/811/17).
Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд.
Оскільки судом не встановлено порушень нотаріусом прав ОСОБА_6 у видачі відповідачам по справі свідоцтв про право на спадщинуза заповітом Краснокутською державною нотаріальною конторою від 17 червня 1997 року, 01 липня 1997 року та 10 вересня 2015 року, а також, що відповідачі по справі не мали права на спадкування у визначених частках, у зв'язку з чим суд не може скасувати та визнати недійсними вказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а тому в цій частині відмовляє у позовних вимогах.
Щодо скасування державної реєстрації прав власності та припинення речових прав відповідачів з виплатою грошової компенсації вартості частки у спадщині суд зазначає наступне.
Позивачем вказано, що скасовуючи свідоцтва про право на спадщину, слід скасувати й державну реєстрацію речових прав, оскільки вона є лише похідним наслідком неправомірно виданих документів. Також зазначає, що позивач, який має найбільшу частку у спадщині, вважає, що після розподілу спадщини у правильних розмірах часток, виплата грошової компенсації за спадкове майно є найкращим способом врегулювання спору.
Однак, суд не погоджується з вимогами позивача з наступних підстав.
Згідно ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстр прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
З відповіді на запит суду №1676988 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що в Реєстрі наявна наступна інформація про реєстрацію житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 : реєстраційний номер: 718121363235, стан: зареєстровано; зареєстровано право власності:
- дата реєстрації права власності: 22.08.2018 на 13/60 частки у праві спільної власності за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.06.1997, реєстр №806, виданого Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області;
- дата реєстрації права власності: 22.08.2018 на 13/60 частки у праві спільної власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.06.1997, реєстр №806, виданого Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області;
- дата реєстрації права власності: 10.07.2018 на 8/60 частки у праві спільної власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.07.2018, виданого Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою;
- дата реєстрації прав власності: 10.09.2015 на 13/60 частки у праві спільної власності за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.09.2015, реєстр №1105, виданого Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області;
- дата реєстрації права власності: 02.09.2015 на 13/60 частки у праві спільної власності за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.07.1997, реєстр №925, виданого Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Тобто, враховуючи вищевикладене, вбачається, що державна реєстрація спадкоємцями часток у праві власності на об'єкт нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 проведена на підставі документів, визначених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV.
Отже, щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації речових прав відповідачів на спадкове майно, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації речових прав є свідоцтва про право на спадщину, які видані нотаріусом та не визнані судом недійсними.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 15 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається у позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
При цьому, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
Вирішуючи спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (такий же правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
Отже, враховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами факту неправильного визначення державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори обов'язкової частки на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 та порушення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 07 листопада 2024 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно поданого представником позивача висновку про середньоринкову вартість об'єкту, середньоринкова оцінка нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 становить 128700 грн. Отже, вартість 48/60 часток нерухомого майна становить 102960 грн, з яких 1% ціни позову складатиме 1029,60 грн.
На підставі абз.2 п.п.1 п. 1) ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно абз.2 п.п.2) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у 2024 році.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен сплатити судовий збір за одну позовну вимогу майнового характеру у розмірі 1211,20 грн та дев'ять позовних вимог немайнового характеру, виходячи з розрахунку: 3028,00 х 0,4 х 9 = 10900,80 грн, а всього 12112,00 грн.
Оскільки позовна заява подана через систему ЄСІТС «Електронний суд», то на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому розмір судового збору складає 12112,00 х 0,8 = 9689,60 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9689 грн 60 коп.
Керуючись статтями 2, 4, 76, 89, 131, 141, 247, 259, 263 - 265, 268, 280-282, 352, 354 та 355 ЦПК України, ст.ст.1216-1218, 1268, 1296, 1297, 1301 ЦК України, суд-
У позовних вимогах ОСОБА_1 , представник позивача - Адвокатське об'єднання «Ястребова і Партнери» в особі керуючого партнера, адвоката Ястребової Євгенії Богданівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності, перерозподіл спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію речових прав, припинення речових прав - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 9689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп., зарахувавши його на наступні реквізити: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 12.09.2025.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Представник позивача: Адвокатське об'єднання «Ястребова і Партнери» в особі керуючого партнера, адвоката Ястребової Євгенії Богданівни, адреса місцезнаходження: вул. Григорія Сковороди, буд.79/1, оф.6, Київський район, м. Харків, 61024.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_8 .
Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_9 .
Третя особа: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Миру, 138, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002, код ЄДРПОУ: 02893611.
Третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: вул. Біблика, буд.57, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ: 02900653.
Суддя Каліберда В. А.