"21" грудня 2010 р.Справа № 6/100-1845
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
За позовом Комунального підприємства "Об'єднання парків культури і відпочинку" вул. Білецька, 11, м. Тернопіль,46000
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про cтягнення 3446,26 грн. заборгованості 556,71 грн. пені, 5236 грн. збитків (штрафних санкцій).
за участю представників сторін:
позивача: Никитюк Г.І.
відповідача: не з'явився
Суть справи:
Комунальне підприємство "Об'єднання парків культури і відпочинку" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 3446,26 грн. заборгованості 556,71 грн. пені, 5236 грн. збитків (штрафних санкцій).
Судовий розгляд, призначений вперше на 02 грудня 2010 року, було відкладено на 16 грудня 2010 року а пізніше в засіданні оголошено перерву до 21 грудня 2010 року .
Уповноважений представник відповідача, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судове засідання не з'явився, відзив на позов не представив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.
При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними документами.
В засіданні учасникам процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив наступне:
09 квітня 2010 року та 05 серпня 2010 року між КП "Об'єднання парків культури і відпочинку" та підприємцем ОСОБА_1 укладено договори №№27,28,111 про надання послуг, терміном дії з 01 травня 2010 року до 31 жовтня 2010 року.
Відповідно до змісту договорів, виконавець (позивач) брав на себе зобов'язання прибирати територію, відведену замовнику (відповідачу) для здійснення підприємницької діяльності у сфері відпочинку та розваг, а замовник зобов'язувався оплачувати отримані послуги у фіксованій сумі щомісячно до 15 числа поточного місяця.
За згодою сторін, на підставі заяви підприємця, договір №27 від 09 квітня 2010 року сторонами розірвано. Зобов'язання по оплаті за даним договором відповідачем виконано повністю.
Частково відповідач оплатив і надані позивачем послуги по договору №28 від 09 квітня 2010 року.
Однак, за період з серпня по жовтень 2010 року, передбачених договорами №28 від 09 квітня 2010 року та №111 від 05 серпня 2010 року щомісячних платежів на загальну суму 3446,26 грн. замовник послуг не вніс, що стало підставою звернення позивача до суду із позовом про їх примусове стягнення а також про стягнення 556,71 грн. пені, 5236 грн. збитків (штрафних санкцій).
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписи ч.1 ст. 901 ЦК України визначають, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
Доказів на підтвердження оплати всієї вартості отриманих послуг в добровільному порядку, станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення заборгованості в сумі 3446,26 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані і неоспорені відповідачем.
Пунктом 4.4 договору, за несвоєчасне проведення покупцем оплати, передбачено нарахування пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Враховуючи положення п. 4.4 Договору, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, суму заборгованості та період нарахування, вимоги про стягнення пені що підлягають задоволенню становлять 82,69 грн.
В задоволенні вимог про стягнення 405,71 грн. пені слід відмовити.
Пункт 4.5 договорів передбачає, що збитки, завдані виконавцю невиконанням або неналежним виконанням даного договору, підлягають відшкодуванню замовником у разі наявності його вини, у повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен день такого невиконання або неналежного виконання.
В порядку ст.ст.15,16,22 ЦК України, у разі порушення цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу, кожна особа має право звернутися до суду за його захистом, у т.ч. шляхом відшкодування збитків.
У розумінні ст. 22 ЦК України, збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Господарський кодекс України (стаття 225) включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків (див. п.41 Листа ВГСУ "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. №01-8/211).
Окрім того, збитки підлягають відшкодуванню за наявності складових для їх відшкодування, а саме: порушення зобов'язання зі сторони боржника, факту заподіяння збитків та їх розмір, вини боржника у їх завданні, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками).
Жодних доказів на підтвердження зазначеного, у т.ч. понесення збитків позивачем не представлено.
Не може вказана сума бути стягнутою і в якості штрафної санкції, оскільки відповідно до принципу, встановленого ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є неустойка (штраф, пеня).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначалось вище, за змістом п.4.5 договору, на який посилається позивач, у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору за рахунок відповідача відшкодовуються збитки у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен день такого невиконання або неналежного виконання.
Під вищенаведені визначення пені і штрафу (штрафних санкцій), передбачена п.4.5 договору відповідальність не підпадає.
З огляду на все викладене, у задоволенні позову в частині відшкодування збитків (штрафних санкцій) в сумі 5236 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1)
- на користь Комунального підприємства "Об'єднання парків культури і відпочинку" (вул. Білецька, 11, м. Тернопіль, код 02220059) 3446,26 грн. основного боргу, 82,69 грн. пені, 38,66 грн. сплаченого держмита, 89,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
2. В задоволенні вимог про стягнення 405,71 грн. пені, 5236 грн. збитків (штрафних санкцій) відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 22 грудня 2010р., через місцевий господарський суд.
Суддя