іменем України
Справа № 210/1195/24
Провадження № 1-кп/210/211/25
10 вересня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які приймають участь у судовому розгляді: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 01 серпня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023041710000928 щодо:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не одружений, на утриманні не маючий малолітніх або неповнолітніх дітей, не працюючий, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК України ,
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком кожного громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно із ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба у Збройних Силах України є державною службою особливого характеру, яка пов'язана із захистом Вітчизни. Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, на яку відповідно до ст.39 вказаного Закону призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Відповідно до п. 4 ч. 9 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 (зі змінами та доповненнями) в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої продовжено Указами Президента України №342/2022 від 17.05.2022, № 574/2022 від 12.08.2022, № 758/2022 від 07.11.2022, № 59/2023 від 06.02.2023, № 255/2023 від 01.05.2023, № 452/2023 від 26.07.2023, №735/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024.
24.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) розпочато призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа військовозобов'язаних та резервістів.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був призваний для проходження строкової військової служби та направлений до військової частини 22.07.2020, прийняв Військову присягу на вірність народу України 15.08.2020 та проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
28.12.2021 ОСОБА_4 був звільнений з військової служби та зарахований в запас до оперативного резерву першої черги, поставлений на облік 29.12.2021 у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовозобов'язаним та особою із числа резервістів, 23.02.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де йому було вручено мобілізаційне розпорядження (бойова повістка) для відправки до військової частини в складі команди № НОМЕР_2 для проходження військової служби та зобов'язанням з'явитись 24.02.2024 о 07:30 год., яку він підписав особисто.
Не бажаючи виконувати покладений на нього обов'язок військової служби, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, діючи умисно, протиправно, маючі на меті ухилитися від призову за мобілізацією, достовірно знаючи про свій обов'язок щодо призову за мобілізацією, будучи військовозобов'язаним та резервістом оперативного резерву першої черги, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відмовився від призову на військову службу за мобілізацією, звернувшись із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову проходити службу, чим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та в подальшому умисно не з'явився на відправлення для проходження військової служби у зазначений у мобілізаційному розпорядженні строк до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій умисел на ухилення від на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'являвся.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене статтею 336 КК України, за ознаками ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 фактичні обставини інкримінованого діяння не заперечував, вину визнав у повному обсязі. Зазначив, що він служив, строковик, звільнений в запас. Пропонували контракт - відмовився. Працював офіційно, мав бронювання на АТ "Південний ГЗК". Строк бронювання сплинув. Коли отримав повістку, відмовився від проходження військової служби, оскільки ще молодий, та хотів спочатку створити сім"ю. Він ріс сам - мати померла, батька не було. Свій вчинок усвідомлює, розкаюється.
Судом за клопотанням прокурора досліджено сукупність письмових доказів, якими обгрунтовувалось обвинувачення, а саме:
- заява обвинуваченого ОСОБА_4 від 28.07.2023р. проте, що він відмовляється від призову по мобілізації (а.с. 9 мат. КП);
- копія повістки на ОСОБА_4 про необхідність явки 01.08.2023 до в/ч НОМЕР_3 (а.с. 10 мат. КП);
- військовий квиток серії НОМЕР_4 на ОСОБА_4 , з якого вбачається, що останній склав військову присягу 15.08.2020 у в/ч НОМЕР_1 , звільнений в запас 28.12.2021 р. (а.с. 13 мат. КП);
- Наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 від 01.08.2023 р. за № 286/к про призов та направлення для проходження військової служби ОСОБА_4 та поіменний список (а.с. 14-15 мат. КП);
- Лист АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від 22.02.2024 року за № 52-08/76 з якого вбачається, що ОСОБА_4 працював в АТ "ПівденГЗК" елетромонтером з ремонту та монтажу кабельних ліній 4 розряду цеху мереж підстанцій з 02.03.2020 по 15.11.2023 року. Згідно Наказу Мінекономіки № 4080 від 24.05.2023 року був заброньований до 24.11.2023 р. (а.с. 35 мат. КП);
- Розписка ОСОБА_4 від 23.02.2024 р. про отримання повістки про необхідність явки 24.02.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 40 мат. КП);
- заява обвинуваченого ОСОБА_4 від 23.02.2024р. проте, що він відмовляється від призову по мобілізації (а.с. 9 мат. КП);
Згідно характеризуючого матеріалу, ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Захисник ОСОБА_5 під час судового розгляду та під час судових дебатів просив суд закрити кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки внесено зміни до ч. 5 ст. 23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тому ОСОБА_4 , як особа, що не досягла 25-річного віку , та який пройшов базову загальновійськову підготовку (бзову військову службу) можуть бути призвані лише за їх згодою. Оскільки на момент вручення повістки ОСОБА_4 , як і наразі не досягнув 25-річного віку, враховуючи положення статті 58 Конституції України, він не є суб"єктом кримінальної відповідальності за статтею 336 КК України.
Прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим за статтею 336 КК УКраїни та призначити йому реальну міру покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
ОСОБА_4 зазначив, що він не заперечує фактичні обставини, а саме щодо відмови від проходження військової служби.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доходить таких висновків.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з подальшими змінами ) в Україні введено воєнний стан.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президентом України видано Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації
Судом встановлено, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за статтею 336 КК України внесено 01 серпня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023041710000928.
Підставою для реєстрації кримінального провадження та початку досудового розслідування слугувало повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що ОСОБА_4 не прибув 01.08.2023 року по повістці.
У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 скерував на запит органу досудового розслідування заяву обвинуваченого ОСОБА_4 від 28.07.2023р. проте, що він відмовляється від призову по мобілізації, та копія повістки на ОСОБА_4 про необхідність явки 01.08.2023 до в/ч НОМЕР_3 .
Кримінальне провадження, внесене 01 серпня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023041710000928 було закрито 30 вересня 2023 року постановою старшого слідчого СВ ВП № 2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення за статтею 336 КК України (а.с. 16 мат. КП).
У подальшому, вказана постанова скасована 25 жовтня 2023 року прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 .
З матеріалів справи встановлено, що орган досудового розслідування 22 лютого 2024 року надано відповідь про те, що ОСОБА_4 згідно Наказу Мінекономіки № 4080 від 24.05.2023 року був заброньований до 24.11.2023 р.
Тобто, на момент написання 28.07.2023 року заяви про відмову від проходження військової служби, військовозобов'язаний ОСОБА_4 в силу статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на момент написання заяви) не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки мав бронювання до 24 листопада 2023 року.
Проте кримінальне провадження, внесене 01 серпня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023041710000928, не було закрито, а 23 лютого 2024 року ОСОБА_4 вручили повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 24 лютого 2024 року.
Наказів ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов та направлення для проходження військової служби ОСОБА_4 та поіменних списків щодо призову ОСОБА_4 до військової служби після закінчення строку бронювання (а саме після 24.11.2023 року) матеріали кримінального провадження не містять.
Захисник обвинуваченого просить закрити кримінальне провадження, оскільки до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" внесено зміни, які фактично усунули караність діяння ОСОБА_4 , і в його діях за чинним законом відсутній склад кримінального правопорушення за статтею 336 КК України.
Тобто, у своїй заяві захисник просить суд не виправдати ОСОБА_4 , який сам визнає фактичні обставини та не заперечує відмови від мобілізації, а закрити кримінальне провадження на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, та заслухавши позиції сторін кримінального провадження приходить до наступних висновків.
За змістом частини 3 статті 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Обвинувачений не заперечує фактичні обставини діяння, визнає, що саме він їх вчинив, та наполягає на закритті кримінального провадження на цій підставі.
Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК України).
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: а) скасування норм Особливої частини КК; б) внесення змін до норм Особливої частини КК - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; в) внесення змін до норм Загальної частини КК (наприклад, доповнення КК додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння); г) нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни "букви" закону).
Закон, який має зворотну дію в часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та: а) не були притягнуті до кримінальної відповідальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушена у зв'язку з відсутністю події злочину); б) котрим пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину (кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину); в) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покарання; г) відбули покарання, але мають непогашену чи незняту судимість.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Водночас статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 у віці 19 років пройшов строкову військову службу - з 22.07.2020 року по 28.12.2021 року. В 20 років був звільнений (демобілізований) в запас.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній станом на лютий 2024 року, тобто до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX) закріплено такі види військової служби, зокрема:
строкова військова служба (абзац 2).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX абзац другий частини шостої статті 2 змінено, а саме:
Види військової служби:
базова військова служба;
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX стаття 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" викладена у новій редакції, а саме:
Частина 5: Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов'язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" доповнено статтею 10-1 у такій редакції:
"Стаття 10-1. Базова загальновійськова підготовка
1. Базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
2. Базова загальновійськова підготовка проводиться у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, навчальних частинах (центрах) Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, закладах освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, а також у закладах вищої освіти всіх форм власності.
Для проведення базової загальновійськової підготовки залучаються громадські організації та об'єднання, у тому числі громадські об'єднання ветеранів війни.
3. Порядок проведення базової загальновійськової підготовки визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
4. Базова загальновійськова підготовка включається до навчальних планів закладів вищої освіти всіх форм власності як окрема навчальна дисципліна.
Базова загальновійськова підготовка у закладах вищої освіти всіх форм власності проводиться з громадянами України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно).
Від проходження базової загальновійськової підготовки у закладах вищої освіти всіх форм власності звільняються громадяни:
які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби;
які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
які проходили військову службу.
5. Перед направленням для проходження практичних занять базової загальновійськової підготовки громадяни України, крім курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських під час проходження первинної професійної підготовки у закладах освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, проходять медичний огляд у порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 2 цього Закону.
6. Під час практичних занять, передбачених навчальними планами базової загальновійськової підготовки, на громадян України, які проходять таку підготовку, поширюються права та обов'язки, встановлені законами для військовозобов'язаних, призваних на навчальні (перевірочні) збори.
Відповідно до статті 10-1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінет Міністрів України своєю Постановою за № 734 від 21 червня 2024 року затвердив Порядок проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських.
Таким чином з 18 травня 2024 року - з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX поняття "строкова військова служба" скаосвано.
Строкова служба - це вид військової служби, яку громадяни України проходили з метою здобуття військово-облікової спеціальності до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX
У тексті Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» слова "строкова військова служба" в усіх відмінках замінено словами "базова військова служба" у відповідному відмінку).
В розумінні статті 7 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції закону України від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Частиною 6 статті 11 цього ж закону (у редакції закону від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX) громадяни України, які не атестовані для присвоєння військового звання офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти і не проходили військову службу або базову загальновійськову підготовку, підлягають направленню для проходження базової військової служби з урахуванням, за можливості, фаху, який вони здобули у закладі вищої освіти, або за спорідненими військово-обліковими спеціальностями.
Статтею 15 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції закону від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX у частині 1 визначено, що для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку.
Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.
Стаття 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті передбачуваності закону, закріплює, що нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь- якого кримінального правопорушення на підставі будь- якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
У пунктах 91, 92 рішення у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що говорячи про «закон», ст. 7 посилається на те ж поняття, на яке Конвенція всюди у своєму тексті посилається при використанні цього терміну, поняття, яке включає законодавство та судову практику і передбачає вимоги щодо якості, особливо такі як доступність і передбачуваність. Ці якісні вимоги повинні бути виконані як стосовно визначення злочину, так і покарання, яке воно за собою тягне. Логічним наслідком того принципу, що закони повинні мати загальне застосування, є те, що формулювання законодавчих актів не завжди є чітким. Одним із стандартних методів регулювання нормами права є використання загальних категорій на відміну від вичерпних списків. Відповідно, багато законодавчих актів неминуче виписані з використанням таких термінів, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їх тлумачення та застосування є питанням практики. Як би чітко не була сформульована норма права, в будь-якій системі права, зокрема кримінального, існує неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба в з'ясуванні сумнівних моментів і адаптації до мінливих обставин. Знову ж таки, хоча визначеність є вельми бажаною, її може супроводжувати надмірна жорсткість, тоді як закон повинен бути в змозі адаптуватися до мінливих обставин.
Таким чином, суд приходить до висновку, виходячи із термінологічного тлумачення понять "строкова військова служба" та "базова військова служба", їх законодавче закріплення та унормування, що ОСОБА_4 , 18 лютого 2001 року є особою, яка пройшла базову військову службу, та якому на момент вручення повістки у лютому 2024 року не виповнилось 25 років.
Отже, суд погоджується з доводами захисника, що на ОСОБА_4 розповсюджуються положення частини 5 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" викладена у новій редакції, а саме: Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов'язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Згідно із пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу,зокрема: « Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність, закон, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу».
Суд вважає, що оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року за № 3633-IX внесено зміни до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", якими термінологічно прирівняно поняття "строкової військової служби" до "базової військової служби", що унеможливлює призив ОСОБА_4 до 25 років без його згоди, вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п.4-1 ч.1ст.284 КПК України.
За таких обставин провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 336 КК України підлягає закриттю.
Речові докази та витрати на проведення судових експертиз - відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 4 ст.284, ст.ст.314, 372, 376, 378, 474 КПК України, суд,-
Кримінальне провадження, внесене 01 серпня 2023 року до Єдиниого реєстру досудових розслідувань за № 12023041710000928 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
До набрання ухвали законної сили запобіжний захід не застосовувати.
Матеріали кримінального провадження № 12023041710000928 від 01.08.2023 року залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №210/1195/24, провадження №1-кп/210/211/25.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу проголошено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.
Повний текст ухвали складено та проголошено 12 вересня 2025 року о 13 год. 45 хв. в залі судового засідання № 7 Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру,24, 3-1 поверх, каб. 309).
Суддя: ОСОБА_1