11 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 524/4769/24
провадження № 61-11414ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Автозаводського районного суду
м. Кременчука від 06 грудня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про припинення податкової застави на нерухоме майно (квартиру),
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області), відповідно до якого просив припинити податкову заставу на нерухоме майно - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Верховного Суду
від 09 лютого 2022 року по справі № 524/528/17 (провадження № 61-1086св20) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним задоволено та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2
від 01 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1575.
ОСОБА_1 вказував, що після ухвалення вказаної постанови Верховним Судом, він позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на квартиру через перебування нерухомого майна в податковій заставі за податковий борг ОСОБА_3 .
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 грудня
2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року, позов задоволено. Звільнено квартиру АДРЕСА_2 з податкової застави, яка накладена державним реєстратором виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Меренковою Д. О. на підставі акту опису майна, серія та номер: 15/16-31-13-05-23 від 21 жовтня 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області, номер запису про обтяження 38805274.
05 вересня 2025 року через підсистему Електронний суд ГУ ДПС у Полтавській області подало касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 грудня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 524/4769/24, які просить скасувати, ухваливши по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводами касаційної скарги є те, що спірна квартира належить ОСОБА_3 за яким, станом на 30 грудня 2024 року, обліковується податковий борг в розмірі 3 386,03 грн, який виник 27 серпня 2019 року, а тому, як вважає заявник, відсутні законні підстави припинити обтяження та вилучити з податкової застави нерухоме майно, описане актом опису майна від 21 жовтня 2020 року
№ 15/16-31-13-05-23.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 1 січня 2025 року - 3 028 гривень.
Предметом позову у даній справі є вимога немайнового характер про припинення податкової застави на нерухоме майно (квартиру) через наявність податкового боргу в сумі 3 386,03 грн.
З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, справа № 524/4769/24 є малозначною, як справа незначної складності, яка не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки справа № 524/4769/24 є малозначною, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року
у справі № 373/2054/16-ц).
Судами у розглядуваній справі встановлено, що податкова застава була застосована у зв'язку із наявністю податкового боргу в сумі 3 386,03 грн у ОСОБА_3 , водночас з урахуванням постанови Верховного Суду
від 09 лютого 2022 року в справі № 524/528/17, ОСОБА_3 не є власником майна, щодо якого застосована податкова застава.
Незгода ГУ ДПС у Полтавській області із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, ГУ ДПС у Полтавській області реалізувало своє право на апеляційний перегляд, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 грудня
2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 серпня
2025 року у справі № 524/4769/24.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников