10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 335/1954/23
провадження № 61-6132св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлана Миколаївна,
заінтересована особа - акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волошина Євгенія Вячеславівна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2024 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
Короткий зміст вимог заявника
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення (дії) заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) (далі - Лівобережний ВДВС у м. Запоріжжі, виконавча служба) Соколенко С. М.
Скаргу мотивовано тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя від 18 травня 2023 року у справі № 335/1954/23 було задоволено його вимоги до АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заробітної плати та належних сум у зв'язку зі звільненням.
На підставі рішення суду, 02 серпня 2023 року він отримав виконавчі листи та пред'явив їх до виконання до Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі.
29 серпня 2023 року державний виконавець - заступник начальника виконавчої служби Соколенко С. М. відкрила виконавчі провадження № № 72640723, 72640852, 72640118 та цього ж дня винесла постанови про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з включенням боржника АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»до переліку об'єктів малої приватизації.
ОСОБА_1 вважає, що у спірних відносинах втручання держави у право на працю та право на мирне володіння майном здійснюється з відвертим порушенням принципу верховенства права, є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, але аж ніяк не перетворення таких підприємств на повністю недоторканих перед законом і судом шляхом надання їм можливості не виконувати будь-які рішення суду. Вказані обставини не були враховані виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов про зупинення виконавчих дій. В спірних відносинах усуненням порушення є зобов'язання виконавця скасувати незаконні постанови, що матиме наслідком відновлення виконавчих дій аж до повного виконання рішення.
На підставі зазначеного ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірними постанови заступника начальника Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі Соколенко С. М. від 29 серпня 2023 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № № 72640723, 72640852, 72640118;
- зобов'язати державного виконавця Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі скасувати зазначені постанови від 29 серпня 2023 року;
- зобов'язати державного виконавця Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі поновити виконавчі провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2023 року у складі судді Романько О. О. скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанови заступника начальника Лівобережного ВДВС у
м. Запоріжжі Соколенко С. М. від 29 серпня 2023 року про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № № 72640118, 72640723, 72640852.
Зобов'язано заступника начальника Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі Соколенко С. М. поновити порушені права ОСОБА_1 шляхом поновлення виконавчих проваджень № № 72640118, 72640723, 72640852 з примусового виконання виконавчих документів від 02 серпня 2023 року № 335/1954/23, виданих Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.
В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов не було враховано, що підприємство вже було включено до переліку об'єктів приватизації на час відкриття виконавчого провадження (ще з 2018 року), а предметом стягнення є сума невиплаченої заробітної плати. Втручання держави у право на мирне володіння майном у спірних правовідносинах здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою вочевидь є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації. Нормами статей 1, 2, 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»держава надала кредиторам державних підприємств гарантії виконання нею рішень судів, за якими боржниками є державні підприємства, якщо вони самі не виконають їх протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Надаючи такі гарантії, держава не поділяла державні підприємства за видами, категоріями чи іншими ознаками.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2024 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що положеннями статті
34 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. При цьому заявник не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення від боржника тоді, коли приватизація завершиться. До того часу за наявності необґрунтованої затримки державою з таким виконанням позивач може претендувати на компенсацію за порушення гарантії розумного строку виконання рішення суду (пункт 1 статті 6 Конвенції).
З огляду на викладене, суд не вбачав підстав для скасування оскаржуваних постанов державного виконавця та дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Апеляційний суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21), яку вважав релевантну до цих правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волошина Є. В., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, неправильно досліджені та оцінені наявні у справі докази, що призвело до скасування законної ухвали суду першої інстанції, постановленої з урахуванням норм щодо гарантій виконання судового рішення. Зазначає, що незважаючи на наявні кошти на рахунках, а також його звернення до керівництва АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» із заявою про добровільне виконання рішення суду, рішення Орджонікіджзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2023 року у справі № 335/1954/23 про стягнення з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на його користь заробітної плати, належних сум у зв'язку зі звільненням, до теперішнього часу не виконано. Вважає, що у спірних відносинах втручання держави у право на мирне володіння майном здійснюється з порушенням принципу верховенства права, є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, але аж ніяк не перетворення таких підприємств на повністю недоторканих перед законом і судом шляхом надання їм можливості не виконувати рішення суду.
Вказані обставини не були враховані виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов про зупинення виконавчих дій.
Посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц та постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18, від 06 листопада 2023 року у справі № 725/8953/21, які не були застосовані судом апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 04 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 18 червня 2018 року № 810 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 447 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» внесено позицію по
ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», код ЄДРПОУ 00194122.
Згідно з наказом Фонду державного майна України «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році»
№ 5 від 06 січня 2021 року ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», код ЄДРПОУ 00194122, також було внесено до відповідного переліку.
Наказом Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року № 1, з врахуванням змін згідно з наказом Фонду державного майна України
від 02 вересня 2022 року № 978 та наказом Фонду державного майна України
від 10 березня 2023 року № 465 АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» включено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
Згідно з додатком № 1 до наказу Фонду державного майна України «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» від 04 січня 2022 року № 1 (перелік державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності) належні державі пакет акцій АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» у розмірі
68,0095 % статутного капіталу включено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації у 2022 році.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 978
від 02 вересня 2022 року було виключено з назви наказу словосполучення «в 2022 році».
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня
2023 року у справі № 335/1954/23 задоволено позов ОСОБА_1 до
АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». Стягнуто з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 9 961,96 грн, вихідну допомогу у розмірі
19 725,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі
2 650 грн.
На виконання рішення суду у справі № 335/1954/23 за заявою стягувача
ОСОБА_1 04 серпня 2023 року йому були надіслані три виконавчі листи, які він пред'явив до виконання до Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі.
29 серпня 2023 року державний виконавець - заступник начальника виконавчої служби Соколенко С. М. відкрила виконавчі провадження № № 72640723, 72640852, 72640118 та цього ж дня винесла постанови про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з включенням боржника
АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»до переліку об'єктів малої приватизації.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Статтею 129-1 Конституції України гарантовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення конкретизовано у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та захисту прав, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У рішенні ЄСПЛ «Чіжов проти України», № 6962/02, від 17 травня 2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 40).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи
За змістом статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Вказана норма (обмеження права) встановлена законодавцем з метою забезпечення платного відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями, прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації ефективному приватному власнику.
Отже, положеннями статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Відповідно до частини п'ятої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
В силу положень частини сьомої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Фонду державного майна України № 1 від 04 січня 2022 року, з врахуванням змін, внесених наказом Фонду державного майна України № 978 від 02 вересня 2022 року та наказом Фонду державного майна України № 465 від 10 березня 2023 року
АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» включено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
За даними відкритих джерел у мережі Інтернет, аукціон з продажу акцій
АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», призначений
на 07 листопада 2024 року, 15 листопада 2024 року, не відбувся (учасники відсутні). Аукціон, призначений на 25 листопада 2024 року, скасовано.
Згідно із змінами, внесеними наказом Фонду державного майна України від 03 березня 2025 року № 350, державна частка у статутному капіталі
АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (державний пакет акцій), яке включено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації, складає 97,5458 %.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулює Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема: формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації (частина перша статті 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації (частина друга цієї ж статті Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що у випадку включення державного підприємства до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, на таку юридичну особу (державне підприємство) не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Кредитор вправі задовольнити свої вимоги за рахунок активів боржника у виконавчому провадженні з урахуванням особливостей приватизації такого підприємства.
Порушення державою обов'язку забезпечити виконання чинного судового рішення в розумний строк не є підставою для покладення на неї боргу, який за цим рішенням учасник цивільного обороту має сплатити кредиторові. Останній може претендувати на отримання від держави компенсації за неналежне виконання нею позитивного матеріального обов'язку з виконання чинного рішення суду. Розмір такої компенсації залежить від багатьох чинників, зокрема від поведінки кредитора, боржника, держави, їхнього становища, складності виконавчого провадження тощо. Україна має запровадити юридичний механізм для виплати компенсацій за затримки з виконанням державою чинних судових рішень, ухвалених на користь кредиторів, зокрема у тих випадках, коли державне підприємство тривалий час перебуває у процедурі приватизації.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16, пункти 58-60.
У постанові від 27 червня 2025 року у справі № 908/420/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо законності дій державного виконавця при зупиненні 29 липня 2024 року виконавчого провадження на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», відкритого відносно боржника АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». Верховний Суд виходив з наступного:
- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 911/862/22, від 22 квітня 2024 року у справі № 906/547/23);
- положеннями Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 22 березня 2024 року у cправі № 910/17385/19,
від 06 грудня 2023 року у справі № 911/862/22);
- зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 904/11045/15, від 17 січня 2023 року у справі № 904/1182/20, від 22 березня 2024 року у cправі № 910/17385/19, від 15 травня 2024 року у справ № 906/136/23).
Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що примусове виконання виконавчих листів № 335/1954/23 обмежене законодавчими положеннями пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» про обов'язкове зупинення виконавчого провадження в силу прямої вказівки Закону - через включення боржника до переліку об'єктів малої приватизації.
З огляду на те, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, суд апеляційної інстанції і дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № № 72640723, 72640852, 72640118 є правомірними.
Колегія суддів у розгляді даної справи, в контексті встановлених судами обставин, зазначає про те, що приписи пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим Законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. При цьому стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення тоді, коли приватизація завершиться
(висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16, та у постановах Верховного Суду від 22 березня 2024 рок у справі № 910/17385/19, від 24 травня 2023 року у справі
№ 904/11045/15, від 17 січня 2023 року у справі № 904/1182/20).
Водночас, судом апеляційної інстанції не встановлено припинення дії обставин, які стали підставою для винесення державним виконавцем постанов
від 29 серпня 2023 року про зупинення вчинення виконавчих дій.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання неправомірними постанов державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № № 72640723, 72640852, 72640118 на підставі положень пункту 12 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та відсутність підстав для їх скасування.
Суд відхиляє посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що в результаті зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні державним виконавцем здійснюється втручання у право скаржника на мирне володіння майном (грошовими коштами), оскільки у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації, тобто скаржник матиме можливість отримати виконання судового рішення після закінчення строку дії відповідних обставин.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець продовжує примусове виконання рішення у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у даному випадку є продаж та перехід до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, тобто завершення приватизації товариства. До того часу за наявності необґрунтованої затримки державою з таким виконанням заявник може претендувати на компенсацію за порушення гарантії розумного строку виконання рішення суду (пункт 1 статті 6 Конвенції).
Додатково колегія суддів звертає увагу на положення статті 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», які встановлюють, що основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації ефективному приватному власнику.
Серед принципів приватизації законодавець визначив такі: законність; відкритість та прозорість; рівність та змагальність; державне регулювання та контроль; продаж об'єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об'єктів; захист економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повне, своєчасне та достовірне інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.
З огляду на значення АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» в економічній системі України, яке згідно з відкритими даними було єдиним в Україні виробником первинного алюмінію з потужністю понад 100 тис. тон на рік, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що встановлені законодавцем обмеження на вчинення дій у виконавчому провадженні щодо цього боржника на час приватизації є такими, що спрямовані на здійснення державою контролю за реалізацією майна АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» відповідно до загальних суспільних інтересів, зокрема, задля відновлення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника, а також отримання грошових коштів до бюджету.
Доцільно звернути увагу, що Фонд державного майна України в умовах приватизації передбачив обов'язок інвестора погасити заборгованість по заробітній платі. Водночас у випадку невиправданої затримки у проведенні приватизації, а отже і у виконанні у зв'язку з цим судового рішення особа має право на отримання від держави компенсації.
Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16, а також Верховний Суд у постановах від 17 січня 2023 року у справі № 904/1182/20, від 24 травня 2023 року у справі № 904/11045/15, від 22 березня 2024 року у справі № 910/17385/19,
від 15 травня 2024 року у справі № 906/136/23.
Разом з тим, при розгляді справи № 335/7744/23 (4-с/335/14/2024) Верховний Суд виявив необхідність вдосконалення процедури виконання судових рішень у справах про стягнення заборгованості із заробітної плати з господарського товариства, яке тривалий час перебуває у процесі приватизації, гарантування рівності при реалізації прав працівників та надання дієвих гарантій держави щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з господарського товариства, більше 50% статутного капіталу якого належить державі, а також реального виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у зв'язку із чим постановив окрему ухвалу від 03 вересня 2025 року.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня
2023 року у справі № 154/3029/14-ц та постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18, від 06 листопада 2023 року у справі
№ 725/8953/21, є помилковими.
Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі № 154/3029/14 розглядався позов про виділ у натурі частки зі спільної часткової власності та поділ земельної ділянки.
У справі № 619/562/18 розглядалася скарга на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувача на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа).
У справі № 725/8953/21 розглядався позов про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненим.
Отже, у зазначених справах, порівняно зі справою, яка переглядається, є різними матеріально-правове регулювання спірних відносин, а також встановлені судами фактичні обставини, тобто правовідносини не є подібними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волошина Євгенія Вячеславівна, залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович