10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 643/6711/16-ц
провадження № 61-12753св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі
за касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила внести зміни до договору оренди землі від 22 серпня 2005 року № 75200/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Харківська міська рада посилалася на те, що 22 серпня 2005 року між нею і ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 01 жовтня 2028 року. Умовами договору було передбачено сплату орендної плати в розмірі 2,42 грн на місяць.
Рішенням Харківської міської ради від 03 липня 2013 року № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року. Згідно із цим рішенням, яке введено в дію з 01 січня 2014 року, затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у розмірі 291,18 грн.
У зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки землі є підстави для зміни розміру орендної плати згідно із вказаним договором оренди та встановленням її в розмірі 505,22 грн на місяць, а також внесення інших змін до договору оренди, запропонованих позивачем.
У зв'язку з цим Харківська міська рада просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Московський районний суд м. Харкова заочним рішенням від 14 листопада 2016 року позов задовольнив. Вніс зміни до договору оренди землі від 22 серпня 2005 року № 75200/05, визнав укладеною додаткову угоду до вказаного договору оренди землі в редакції запропонованій позивачем. Датою додаткової угоди визначив дату набрання цим рішенням законної сили. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 як особи, яка не брала участі у справі, - адвокат Чехов Д. А. 10 жовтня 2023 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст ухвал та постанов суду апеляційної інстанції
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чехова Д. А. на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року залишив без руху та надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази на підтвердження дати отримання оскаржуваного рішення; надати документ про сплату судового збору, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чехова Д. А. на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року повторно залишив без руху у зв'язку з тим, що заявником вимоги ухвали суду від 20 березня 2024 року виконано не в повному обсязі, а саме - заявник не надав вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 15 квітня 2024 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Чехова Д. А. про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року задовольнив, поновив вказаний строк як такий, що пропущений з поважних причин. Відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Чехова Д. А. на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року.
Полтавський апеляційний суд постановою від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чехова Д. А. задовольнив. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції вирішив питання щодо умов користування земельною ділянкою без участі її власника (користувача) ОСОБА_2 , який на момент звернення позивача до суду набув права власності на спірну земельну ділянку та мав бути залучений як відповідач.
Полтавський апеляційний суд додатковою постановою від 05 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Чехова Д. А. про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з Харківської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 654,00 грн.
Апеляційний суд мотивував додаткову постанову тим, що ухвалюючи постанову про задоволення апеляційної скарги, суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У вересні 2024 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 201/6713/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 198/236/21, від 29 травня 2024 року у справі № 171/2012/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 243/7405/20, від 13 вересня 2023 року у справі № 2-1777/2007, від 31 липня 2023 року у справі № 130/2824/22, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21, від 14 листопада 2022 року у справі № 148/1923,20, від 24 травня 2022 року у справі № 917/663/20.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не перевірив, чи навів заявник поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та чи є правові підстави для його поновлення. При цьому суд не врахував, що у тексті апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що 01 лютого 2022 року засобами поштового зв'язку він отримав заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2021 року у справі № 643/11902/21, з якого дізнався про існування заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року та ознайомився зі змістом заочного рішення.
Таким чином, ОСОБА_2 достеменно було відомо про оскаржуване рішення з 01 лютого 2022 року, а апеляційну скаргу подано тільки 10 жовтня 2023 року.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не зазначено поважної причини звернення з апеляційною скаргою через 1 рік 8 місяців після того, як заявник дізнався про ухвалення оскаржуваного рішення. Водночас не є поважною причиною пропуску строку на оскарження звернення до Московського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд заочного рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
31 липня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд встановив такі обставини.
ОСОБА_2 не був залучений до участі у справі як відповідач, отже, він має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку.
У тексті апеляційної скарги представник заявника вказував, що ОСОБА_2 дізнався про існування оскаржуваного заочного рішення Московського районного суду м. Харкова 01 лютого 2022 року. Апеляційну скаргу на це рішення районного суду від 14 листопада 2016 року подано через систему «Електронний суд» 10 жовтня 2023 року, тобто зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вирішив поновити процесуальний строк.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У пункті 3 частини першої статті 260 ЦПК України вказано, що ухвала, що викладається окремим документом, складається з: мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема, у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
При цьому апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення такого строку.
У цій справі, апеляційний суд встановив, що у тексті апеляційної скарги представник заявника вказував, що ОСОБА_2 дізнався про існування оскаржуваного заочного рішення Московського районного суду м. Харкова 01 лютого 2022 року, отримавши заочне рішення у справі № 643/11902/21.
Апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд» 10 жовтня 2023 року.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги, а саме надання доказів про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
01 квітня 2024 року представник заявника усунув недоліки та надав докази про сплату судового збору, однак не подав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження заочного рішення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу повторно залишено без руху та надано строк для надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено вказаний строк як такий, що пропущений з поважних причин.
Зазначену ухвалу, апеляційний суд мотивував тим, що апелянт не був залучений до участі у розгляді справи в суді першої інстанції, але оскаржуване рішення місцевого суду впливає на його права та обов'язки, суд вважав за можливе поновити позивачу строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
Зазначений висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки з апеляційною скаргою звертався не позивач (Харківська міська рада), а особа яка не брала участі в розгляді справи ОСОБА_2 , а висновок про порушення (не порушення) його прав оскаржуваним рішенням можна було зробити під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття апеляційного провадження.
Водночас суд апеляційної інстанції не встановив поважні причини значного пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не з'ясував, чи є правові підстави для його поновлення.
Зі справи відомо, що представник ОСОБА_2 - адвокат Чехов Д. А. ознайомився з матеріалами справи 21 лютого 2022 року, а 15 серпня 2022 року подав повторну заяву про перегляд заочного рішення, яку ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2023 року залишена без задоволення.
При цьому, в заяві про перегляд заочного рішення заявник зазначив, що 23 лютого 2023 року була подана перша заява про перегляд заочного рішення.
Тобто, з моменту ознайомлення з матеріалами справи (21 лютого 2022 року) та після подання другої заяви про перегляд заочного рішення (15 серпня 2022 року), до подання апеляційної скарги (10 жовтня 2023 року), пройшов значний строк, поновлення якого, апеляційний суд не мотивував належним чином.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим порушив норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, а тому ухвала Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження підлягає скасуванню.
Допущене апеляційним судом порушення норм процесуального права призвело до передчасного вирішення справи по суті, а тому оскаржувані постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року слід також скасувати.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
За змістом частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду апеляційний суд має повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження з урахуванням принципу правової визначеності (res judicata) з викладенням обґрунтованих мотивів щодо строку на апеляційне оскарження.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов