10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2954/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 (головуюча - Лакіза В. В., судді: Здоровко Л. М., Крестьянінов О. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 (суддя Трофімов І.В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем»
до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради
про стягнення 5 302 986 грн
(за участю представників: позивача - Годунов В.С., відповідача - Василенко І.Ю.)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
1. 03.09.2021 Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (далі - Департамент, відповідач, замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішем» (далі - ТОВ «Мішем», позивач, підрядник) укладели договір про закупівлю робіт № 726 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту бульвару Грицевця, 9, 11 (внутрішньоквартальних доріг та тротуарів) відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.
2. За умовами договору:
- ціна договору становить 6 231 367,20 грн; розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін; розрахунки здійснюються у формі післяплати протягом 90 календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у пункті 4.1 договору, у разі якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок замовника (пункти 3.1, 4.1, 4.2);
- замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін, та документа про проведення випробування якості асфальтобетонного покриття. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника (пункт 4.7);
- підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вимог будівельних норм та правил, графіків виконання робіт та положень Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (пункт 5.3);
- замовник або залучена замовником особа здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об'єкта, відповідністю виконаних робіт будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам і технічним умовам (пункт 5.5);
- замовник має право: (1) зменшувати обсяги виконання робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору; (2) повернути підряднику акти виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів тощо) (підпункти 6.2.3, 6.2.4);
- замовник зобов'язаний: (1) своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи; (2) приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3); (3) своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) (підпункти 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3.1).
3. Додатковими угодами до договору сторони неодноразово змінювали строки виконання робіт та інші умови договору.
4. На виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи та 28.12.2023 вручив замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт на суму 5 302 986 грн, а також додатково 29.12.2023 направив відповідний акт та довідку засобами поштового зв'язку. Відповідач заперечень на отриманий акт не надавав.
5. 08.04.2024 та 25.04.2024 позивач направив відповідачу запит щодо підтвердження факту виконання робіт та обґрунтування причин не підписання актів виконаних робіт. Обидва запити відповідач проігнорував, оплату виконаних робіт не здійснив.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
6. ТОВ «Мішем» звернулося до суду з позовом до Департаменту про стягнення 5 302 986 грн боргу.
7. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконав обумовлені договором будівельні роботи, проте після отримання актів виконаних робіт у встановлені договором строки відповідач роботи не оплатив, як не висловив і заперечень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, що свідчить про порушення умов договору замовником.
Узагальнений зміст та обґрунтування прийнятих у справі судових рішень
8. Справа розглядалась судами неодноразово.
9. Господарський суд Харківської області рішенням від 07.11.2024 позов задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 5 302 986 грн боргу.
10. Суд установив, що відповідач не заявив мотивованої відмови від підписання отриманого від позивача акта приймання виконаних будівельних робіт. У зв'язку з чим в силу частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) роботи за актом вважаються виконаними позивачем та прийнятими відповідачем, що має наслідком виникнення обов'язку останнього з оплати таких робіт.
11. Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.02.2025 рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про відмову в позові.
12. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що виконані позивачем роботи є лише частиною робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією. Оскільки договір не передбачає поетапне прийняття робіт, то позивач не може вважатися таким, що належним чином виконав свій обов'язок з передачі виконаних за договором робіт і обов'язок відповідача з оплати таких робіт не виник.
13. Верховний Суд постановою від 29.04.2025 постанову суду апеляційної інстанції скасував з направленням справи на новий розгляд до цього суду.
14. Суд касаційної інстанції констатував, що апеляційний суд не встановив обставину реального виконання робіт відповідно до умов договору в обсязі, які заявлені позивачем, а також відповідність таких робіт проектній та кошторисній документації, що відповідно до вимог статей 853, 882 ЦК України має вирішальне значення для правильного вирішення цього спору.
15. За результатом нового розгляду Східний апеляційний господарський суд постановою від 09.07.2025 рішення суду першої інстанції від 07.11.2024 залишив без змін. Частково задовольнив заяву позивача про розподіл судових витрат, стягнув з відповідача на користь позивача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. У задоволенні іншої частини заяви позивача (про стягнення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції) відмовив.
16. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що оскільки відповідач не навів мотивованої відмови від підписання отриманого від позивача акта виконаних робіт, то роботи на суму 5 302 986 грн в силу вимог закону вважаються прийнятими відповідачем без зауважень та підлягають оплаті в повному обсязі.
17. Апеляційний суд також встановив, що на виконання умов договору відповідач здійснював нагляд за підрядними роботами, фіксував відсутність зауважень до них шляхом підписання актів прихованих робіт. У зв'язку з чим відхилив клопотання відповідача про призначення судової експертизи як таке, що спрямовано на встановлення обставин щодо якості виконаних робіт, які не входять до предмету доказування у цьому спорі, оскільки відповідач утратив право заявити про недоліки виконаних робіт у порядку, встановленому законом та умовами договору. Крім того, пропонуючи поставити на вирішення експертів питання щодо відповідності фактичних видів, обсягів і вартості виконаних робіт та фактично використаних матеріалів проектній документації, відповідач не надав до матеріалів справи відповідної документації, якій, за його твердженням, не відповідають фактично виконані позивачем роботи.
Касаційна скарга
18. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 844, 854, 875, 877, 879, 882 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 12.02.2025 у справі № 917/1823/23, від 05.09.2024 у справі № 925/1279/19, від 23.07.2024 у справі № 910/2159/23, від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, від 11.01.2024 № 905/716/22, від 20.09.2022 у справі № 922/2101/21, від 19.07.2022 у справі № 922/2212/21, від 12.10.2018 у справі № 927/603/17, від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17. Суди не врахували, що позивач виконав лише частину обумовлених договором будівельних робіт тому не може вважатися таким, що належним чином виконав свій обов'язок щодо передачі виконаних робіт, а відповідач відповідно не є таким, що зобов'язаний оплатити відповідну частину виконаних робіт, оскільки умовами договору сторони не визначили обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних робіт за кожен акт, як окремий вид роботи. Помилковими є висновки судів про те, що достатніми для підтвердження реального виконання робіт за договором у заявленому позивачем обсязі та вартості є наявність актів приймання виконаних будівельних робіт, оскільки суди не встановили відповідність таких робіт проектній та кошторисній документації.
20. Апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної та дорожньо-технічної експертизи, чим порушив статті 73, 74, 76, 77, 99 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 922/2954/24, від 29.04.2025 у справі № 922/1836/24, від 16.04.2025 у справі № 922/1834/24, від 01.04.2025 у справі № 916/2177/16 щодо необхідності призначення такої експертизи у подібних правовідносинах для визначення якості, обсягів, відповідності виконаних робіт будівельним нормам та правилам, матеріалів, виробів і конструкцій державним стандартам і технічним умовам.
21. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без доведення договірних відносин між адвокатським об'єднанням та адвокатом, який здійснював представництво позивача. На переконання скаржника, позивач не довів витрат на правничу допомогу за договором, укладеним з Адвокатським об'єднанням "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" (далі - Адвокатське об'єднання), оскільки не підтвердив наявності правових підстав для залучення адвоката Годунова В. С., який здійснював представництво інтересів позивача у справі, до виконання договору, укладеного між Адвокатським об'єднанням та позивачем.
22. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, апеляційний суд порушив статті 126, 129 ГПК України, неправильно застосував статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 29.05.2025 у справі № 906/960/24, від 24.03.2023 у справі № 688/3659/21, від 16.11.2021 у справі № 922/1964/21, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 щодо необхідності надання адвокатом детального опису робіт, що передбачає розрахунок кількості витрачених на надання правової допомоги (послуги) годин помноженої на вартість такої (однієї) години роботи адвоката. Натомість позивач не надав розрахунку понесених судових витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідних для надання правничої допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, а суд не врахував відсутність такого детального опису.
23. Відповідно до статті 118 ГПК України Верховний Суд залишає без розгляду подані відповідачем 05.09.2025 додаткові пояснення до касаційної скарги, які за своїм змістом є доповненням касаційної скарги, з огляду на пропуск скаржником процесуального строку, встановленого в частині 1 статті 298 ГПК України.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
24. Доводи касаційної скарги є безпідставними та не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанції. У зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Позиція Верховного Суду
25. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Причиною виникнення цього спору стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з Департаменту на користь ТОВ «Мішем» заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт за договором, ураховуючи відмову замовника від підписання акту приймання виконаних робіт.
27. Позивач стверджував, що жодних заперечень щодо акту приймання виконаних робіт відповідач не висловлював та ще до отримання акту роботи були прийняті представником технічного нагляду відповідача, тому строк оплати виконаних робіт відповідно до умов договору настав, проте відповідач прийняті без зауважень роботи не оплатив.
28. Аргументи відповідача проти позову стосувались того, що позивач виконав тільки частину обумовлених проектно-кошторисною документацією робіт, а умови договору не передбачають поетапне прийняття робіт, тому обов'язок з оплати робіт у відповідача не настав. Крім того, встановлення фактичного обсягу вже виконаної позивачем частини робіт та її відповідності проектно-кошторисній документації є неможливим без спеціальних знань, тому суд необґрунтовано відмовив відповідачу у призначенні судової експертизи, чим порушим норми процесуального права.
29. Суди попередніх інстанцій надали оцінку наведеним доводам позивача та відповідача та дійшли висновку, що позивач довів обставину виконання робіт за договором в заявленому обсязі, які за відсутності мотивованої відмови відповідача від підписання акту виконаних робіт вважаються такими, що прийняті останнім без зауважень та підлягають оплаті.
30. Заперечуючи такі висновки судів, відповідач в касаційній скарзі продовжує наполягати на тому, що виконання позивачем лише частини робіт не має наслідком виникнення у відповідача обов'язку з їх оплати, а вже виконані роботи не відповідають проектній та кошторисній документації. Протилежні висновки судів є наслідком неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (внаслідок необґрунтованої відмови у призначенні експертизи).
31. Верховний Суд аргументи відповідача відхиляє, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає про таке.
32. За умовами договору позивач зобов'язувався виконати будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити такі роботи. Розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін у формі післяплати протягом 90 календарних днів з моменту підписання відповідних документів.
33. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Мішем» на виконання умов договору направило Департаменту акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт на суму 5 302 986 грн.
34. Департамент отримані документи зі своєї сторони не підписав, обґрунтованих заперечень щодо їх підписання не надав, про можливі виявлені недоліки робіт не заявляв.
35. Статтею 853 ЦК України встановлюється обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша).
36. Наведена норма містить презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.
37. У свою чергу відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
38. У частині 4 статті 879 ЦК України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
39. Згідно з частиною 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
40. Верховний Суд неодноразово зазначав, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).
41. У такому разі підрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором.
42. Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (постанови Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18).
43. Суди встановили, що, отримавши акт виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт, відповідач не надав позивачу обґрунтовану відмову від прийняття робіт і підписання акта. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виявлені та заявлені відповідачем претензії щодо якості чи обсягу виконаних робіт на момент отримання відповідного акта.
44. Дослідивши обставини справи, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам згідно з вимогами статті 86 ГПК України, суди дійшли правильного висновку, що позивач виконав відображені в акті роботи за договором, а відповідач в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, та у порушення умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України, їх не оплатив.
45. Твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати робіт з підстави виконання позивачем лише частини передбачених договором робіт обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції з посиланням на встановлений статтею 882 ЦК України та умовами пунктів 4.1, 4.2, 6.1.2 договору порядок прийняття та оплати виконаних робіт та ту обставину, що умови договору не містять застереження про можливість оплати робіт тільки після виконання підрядником усього обсягу робіт, передбаченого проектно-кошторисною документацією.
46. У цьому контексті Верховний Суд відхиляє, як нерелевантні, посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 917/1823/23, № 925/1279/19, № 910/2159/23, № 910/3374/23, № 905/716/22, № 922/2101/21, № 922/2212/21, № 927/603/17, № 910/22058/17, оскільки правові висновки, сформульовані у цих справах, стосуються інших фактичних обставин і правових аспектів, ніж ті, що є предметом розгляду у цій справі, з огляду насамперед на зміст умов конкретного договору, які визначають момент виникнення обов'язку з оплати виконаних робіт.
47. Інший аргумент відповідача стосується невідповідності виконаних позивачем робіт проектно-кошторисній документації. Таке твердження відповідач наводив при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, проте не конкретизував, в чому саме полягають недоліки робіт, а наполягав на призначенні у справі судової експертизи з метою встановлення цих обставин.
48. Призначення експертизи судом регулюється статтею 99 ГПК України. Так, відповідно до цієї статті суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
49. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
50. Відповідно до частини 2 статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
51. Верховний Суд неодноразово наголошував, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду. При цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
52. У той же час з огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, замовник, посилаючись на наявність у виконаних підрядником підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).
53. За змістом частини 4 статті 853 ЦК України лише у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
54. Обставини, які підтверджують заперечення замовника щодо неналежної якості виконаних підрядником робіт, іншого істотного порушення ним договорів підряду, є предметом доказування у справі і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за загальним правилом (частина 2 статті 76 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
55. Отже, якщо замовник, який без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі у спорі про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то саме на нього покладається обов'язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.
56. У справі, що переглядається, замовник під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій не надав суду належні та допустимі докази, які б підтверджували його заперечення щодо якості, обсягу і вартості виконаних підрядних робіт.
57. Навпаки, суди встановили, що на виконання пункту 5.5 договору замовник здійснював нагляд за підрядними роботами, фіксував відсутність зауважень до них шляхом підписання актів прихованих робіт, тобто якість та ціна фактично виконаних позивачем робіт підтверджені технічним наглядом замовника.
58. Не заявивши обґрунтовану відмову від підписання акта виконаних робіт, відповідач з огляду на приписи частин 1, 2 статті 853 ЦК України втратив право заявляти недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.
59. З огляду на встановлені обставини щодо виконання підрядником робіт і прийняття їх замовником за актом без зауважень, що згідно з умовами договору та положеннями частини 1 статті 854 ЦК України є підставою для виникнення у відповідача обов'язку з оплати вартості робіт, зазначених у цьому акті, суди обґрунтовано відхилили заперечення відповідача, підтвердивши його обов'язок оплатити роботи, вказані в акті.
60. Натомість у зазначених скаржником постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у цій справі (№ 922/2954/24), від 29.04.2025 у справі № 922/1836/24, від 16.04.2025 у справі № 922/1834/24 (пункт 20 цієї постанови) взагалі відсутні правові висновки про застосування наведених скаржником у цій частині касаційної скарги норм процесуального права у контексті обов'язку суду призначити судову експертизу. Висновок Верховного Суду в постанові від 01.04.2025 у справі № 916/2177/16 про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, ґрунтувався на інших фактичних обставинах цієї справи, які є істотно відмінними від тих, що встановлені у справі, що переглядається.
61. Отже, доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого відхилення судом клопотання скаржника про призначення судової експертизи не знайшли свого підтвердження.
62. Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично зводяться до незгоди скаржника з висновком судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин справи.
63. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції
64. У частині касаційної скарги відповідач стверджує про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах відсутній.
65. У той же час питання застосування наведених норм права у подібних правовідносинах вже розглядалося Верховним Судом у постанові від 16.04.2025 у справі № 922/1834/24. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у наведеній справі, Верховний Суд вказав наступне.
66. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
67. Відповідно до статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання. Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах.
68. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
69. Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
70. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
71. Отже, правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.
72. Виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
73. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
74. Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
75. Як встановлено судом апеляційної інстанції, між Адвокатським об'єднанням, як виконавцем, та ТОВ «Мішем», як клієнтом, укладено договір про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03. Зі змісту пункту 3.1 вказаного договору вбачається, що відповідно до частини 6 статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» виконавець може залучати до виконання укладених договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах, в тому числі адвоката Годунова В.С.
76. Суд апеляційної інстанції встановив, що представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалося адвокатом Годуновим В. С. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 29.03.2024 серії ВІ №1208812, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03 адвокатом Годуновим В.С.
77. Натомість встановлення трудових відносин між Адвокатським об'єднанням та адвокатом Годуновим В.С., з огляду на зміст договору від 29.03.2024 № 29/03 та ордеру від 29.03.2024 серії ВІ №1208812, не входить в предмет доказування при розгляді заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
78. Отже, наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах наведених скаржником норм права і здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування при вирішенні питання розподілу судових витрат такому висновку відповідає.
79. З урахуванням наведеного касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у наведеній частині підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
80. У підтвердження обсягу та вартості понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивач також надав акт від 30.06.2025 про надану правову допомогу №5/2 до договору від 29.03.2024 №29/03, відповідно до якого виконавець надав (в тому числі із залученням на договірних засадах адвоката Годунова В.С. відповідно до п.3.1 договору) послуги за вказаним договором в сумі 15 000 грн (кількість витраченого часу на правничу допомогу 6 годин), а саме: надання усних консультацій по справі, в тому числі щодо правової позиції, вчинених учасниками справи, в тому числі судом, процесуальних дій та прийняття рішень; аналіз документів, підготовка та подання додаткових пояснень після направлення справи на новий розгляд; участь в судових засіданнях; підготовка заяви про долучення доказів щодо правничої допомоги та подання її до суду.
81. Розглянувши наведені позивачем обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням умов договору про надання правової допомоги, поданих ТОВ «Мішем» доказів на підтвердження понесення таких витрат у суді апеляційної інстанції та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результат перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати у розмірі 15 000 грн є доведеними та обґрунтованими.
82. Щодо наведених в касаційній скарзі аргументів відповідача щодо неспівмірності обсягу та вартості заявлених позивачем судових витрат Верховний Суд зазначає, що у розумінні положень статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
83. Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, Департамент правом на подання заперечень проти розміру заявлених ТОВ «Мішем» судових витрат під час розгляду заяви позивача судом апеляційної інстанції не скористався.
84. Скаржник також зазначає, що оскільки у договорі відсутній фіксований розмір гонорару, то у детальному описі робіт повинен бути розрахунок кількості витрачених на надання правової допомоги (послуги) годин, помноженої на вартість такої (однієї) години роботи адвоката.
85. Проте, аналізуючи зміст частини третьої статті 126 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
86. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
87. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
88. За своїм змістом акт про надану правову допомогу від 30.09.2024 № 5/2 фактично є детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що свідчать про належне документальне підтвердження позивачем витрат на правничу допомогу.
89. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 906/960/24, № 688/3659/21, № 922/1964/21, № 821/227/17, № 466/9758/16-ц, № 904/4507/18, № 199/3939/18-ц, № 734/2313/17, № 922/445/19, № 910/9111/17, № 910/2170/18 є безпідставними, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зацитованим скаржником загальним висновкам, викладеним у зазначених постановах. Ці висновки (щодо необхідності документального підтвердження витрат на правову допомогу та критеріїв, за яких слід виходити суду при визначенні суми відшкодування витрат) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі.
90. Здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраних скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що ним не аргументовано необхідності забезпечити сталість і єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Адже перегляд остаточного й обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у касаційній скарзі не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
91. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
92. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
93. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
94. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Розподіл судових витрат
95. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради в іншій частині залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 і рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі № 922/2954/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.