11 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/1267/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Запорізької області
у складі судді Дроздової С.С.,
від 10.09.2024
та на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
від 03.06.2025
у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТОДАС»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державна аудиторська служба України,
про стягнення 3 226 638,59 грн,
за участю представників:
від позивача: Серьогіна С. В.,
від відповідача: не з'явилися,
від третьої особи: Воєвода І. А.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТОДАС" про стягнення 3 226 638, 59 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 05.11.2021 між сторонами укладено Договір № ПР/НРП-21596/НЮ, на виконання умов якого виконавець надав послуги з капітального ремонту колісних пар на загальну суму 13 040 256,00 грн, вартість яких позивачем сплачено у повному обсязі. Державною аудиторською службою України було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ "Укрзалізниця" та його відокремлених підрозділів, за висновками якої відповідачем завищено вартість виконаних робіт, внаслідок чого позивачеві нанесено збитки у заявленому розмірі.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
05.11.2021 за результатами процедури закупівлі відкритих торгів № ЦБД UA-2021-08-27-002343-b між Акціонерним товариством "Укрзалізниця" в особі начальника Структурного підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "КВІК", далі Виконавець, було укладено Договір № ПР/НРП-21596/НЮ на послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС, далі - Договір, за яким Виконавець зобов'язується надати, а Замовник прийняти та оплатити послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС для поточного ремонту МВРС: послуги з капітального ремонту моторних колісних пар ЕПЛ2Т в обсязі повного опосвідчення з виконанням заміни елементів - 19 од. Код ДК 021:2015 - 50221300-3; послуги з капітального ремонту моторних колісних пар ЕР-2 в обсязі повного опосвідчення з виконанням заміни елементів - 4 од. Код ДК 021:2015 - 50221300-3 (далі об'єкти ремонту), переданого Замовником Виконавцю в обсягах згідно Додатку № 1 до договору (п.1.1 Договору).
Також, 28.12.2021 сторонами за договором була укладена Додаткова угода №1 до Договору від 05.11.2021 № ПР/НРП-21596/НЮ на послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС.
У грудні 2023 року змінено найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "КВІК" на Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМТОДАС".
Відповідно до п. 2.1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021, Виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, згідно з вимогами Інструкції з формування, ремонту та утримання колісних пар тягового рухомого складу Залізниць України колії 150 м.м ВНД 32.0.07.001-2001, затвердженої наказом Укрзалізниці від 29.05.2021 №305-Ц зі змінами та доповненнями затвердженими наказами Укрзалізниці від 16.11.2004 № 863-ЦЗ, від 18.12.2007 № 598-Ц та від 20.04.2010 № 046-ЦЗ, Інструкції з технічного обслуговування та ремонту вузлів з підшипниками кочення локомотивів та моторвагонного рухомого складу ЦТ-0165, затвердженої Наказом Укрзалізниці від 20.02.2008 № 096-Ц; Інструкції з магнітного контролю відповідних деталей вузлів тягового рухомого складу залізниць України ЦТ-0066 затвердженої наказом "Укрзалізниці" від 04.03.2023 № 60-Ц; Інструкції з ультразвукової дефектоскопії відповідальних деталей та нероз'ємних вузлів при ремонтах ТРС і МВРС ЦТ-0069 затвердженої наказом Укрзалізниці від 11.07.2003 № 170-Ц та конструкторської документації, із використанням нових запасних частин і матеріалів і в термін не більше 60 календарних днів з дати підписання "Акту приймання в ремонт і попереднього зовнішнього огляду обладнання", дата підписання якого є датою початку надання послуг, при цьому, за обсягами 2021 року об'єктів які згідно з Актом приймання в ремонт і попереднього зовнішнього огляду обладнання" подані в ремонт після 02.11.2021 не пізніше 31.12.2021, за обсягами 2022 року для об'єктів які згідно з "Актом приймання в ремонт і попереднього зовнішнього огляду в ремонт після 01.05.2022 не пізніше 30.06.2022.
Згідно із п.п. 2.3.2 та 2.3.3 Договору Замовник зобов'язується прийняти після ремонту об'єкти ремонту від Виконавця з підписанням "Акту приймання-передачі наданих послуг" згідно з п. 3.9 Договору. Оплатити надані Виконавцем послуги згідно з умовами цього договору.
Пунктом п. 3.4. Договору сторони узгодили, що здача та приймання в ремонт об'єктів ремонту оформляється "Актом приймання в ремонт і попереднього зовнішнього огляду обладнання" за підписом представників Виконавця і Замовника який підписується за умови наявності належним чином оформленої рознарядки на надання послуг. До "Акту приймання в ремонт і попереднього зовнішнього огляду обладнання" додається товарно-транспортна накладна.
Умовами п. 4.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021, сторони узгодили, що сума договору складає 10 907 995,00 грн, ПДВ 20% - 2 181 599,00 грн. Разом з ПДВ 13 089 94,00 грн. В тому числі, сума договору на 2021 рік 9 309 715,00 грн, ПДВ 20% - 861 943,00 грн, разом з ПДВ 11 171 658,00 грн. Сума на 1-ше півріччя 2022 року 1 598 280,00 грн, ПДВ 20% - 319 656,00 грн, разом з ПДВ 1 917 936,00 грн.
Відповідно до п. 4.2 Договору ціна послуг з ремонту визначається протоколом погодження ціни (Додаток №1 до Договору). До протоколу погодження ціни надаються планові калькуляції з об'єктивним наданням розшифровок по статтям витрат (матеріальних витрат із зазначенням їх типу, марки, ДСТУ; трудомісткості робіт; основної та додаткової заробітної плати; накладених витрат; витрат на збут та інше). Фактична вартість послуг з ремонту буде корегуватися в залежності від ступеня зносу, тобто по факту надання послуг, згідно рахунків. Виконавчих калькуляцій та двосторонніх актів, пред'явлених до сплати Замовнику, в межах суми договору. Виконавча калькуляція з розшифровкою по статтям додається до рахунку.
Згідно із п.п. 4.3.1 та 4.3.2 Договору, оплата за надання послуг здійснюється Замовником по факту надання послуг на підставі підписаних "Актів приймання-передачі наданих послуг", на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації Виконавець протягом трьох банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку користування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу Замовника, яка вказана в договорі у розділі "Реквізити сторін". Оплата за кожну партію наданих послуг по даному Договору проводиться Замовником при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої, відповідно до вимог чинного законодавства України, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
За умовами п. 10.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 30.06.2022, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань сторін.
Сторонами відповідно до умов Договору складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 13 040 256,00 грн.
На виконання умов Договору відповідачем були виставлені позивачу рахунки на оплату, які оплачено позивачем, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
Державною аудиторською службою України на виконання п. 8.4 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2024 року та направлення від 04.01.2024 № 7-нк, виданого заступником Голови Державної аудиторської служби України Юлією Солянік, керівником ревізійної групи заступником директора Департаменту контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Сергієм Шевчуком у складі ревізійної групи, згідно з переліком, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства "Українська залізниця" та його відокремлених підрозділів за період з 01.07.2020 по 30.06.2023, за результатами якої складено акт ревізії від 29.01.2024 № 05-21/6.
Ревізією Регіональної філії "Придніпровська залізниця" встановлено, що на порушення ч. 1 ст. 629, ч. 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, умов договорів ТОВ "Ремонтна компанія "КВІК" завищило вартість виконаних робіт з капітального ремонту колісних пар на загальну суму 6 386 910,32 грн, що призвело до втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів) регіональною філією "Придніпровська залізниця" на суму 6 098 152,50 грн, та завищило в обліку кредиторську заборгованість за договором від 05.12.2022 № ПР/П-22497/НЮ на суму 288 757,82 грн.
Сума завищення вартості виконаних робіт 6 098 152,50 грн, складається із сум завищення за сімома договорами, серед яких договір від 05.11.2021 №ПР/НРП-21596/НЮ, укладений між ТОВ "Ремонтна компанія "КВІК" і підрозділом "Служба приміських пасажирських перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", за яким сума завищення вартості виконаних робіт з капітального ремонту колісних пар становить 3 226 638,59 грн.
Під час ревізії Регіональної філії "Придніпровська залізниця" з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку АТ "Укрзалізниця" та його відокремлених структурних підрозділів проведено зустрічну звірку у ТОВ "Ремонтна компанія "КВІК" (ідентифікаційний код юридичної особи 42792107).
Згідно з наданими до зустрічної звірки регістрами бухгалтерського обліку за рахунком 361 та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) ТОВ "Ремонтна компанія "КВІК" протягом 2022 року надало Регіональній філії "Придніпровська залізниця" послуг за договором від 05.11.2021 № ПР/НРП- 21596/НЮ з капітального ремонту 27 од. колісних пар на загальну суму 13 040 256 грн, а Регіональна філія "Придніпровська залізниця" сплатила кошти у повному обсязі.
До зустрічної звірки надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 231 із розшифровками статей витрат (наведені у довідці зустрічної звірки) на капітальний ремонт моторної колісної пари ЕПЛ2Т, які становили 6 113 230,36 грн:
- амортизація 03 загальновиробничого призначення - 5 811,94 грн;
- витрати по операціях оренди/лізингу - 34 988,81 грн;
- внески на соціальні заходи (ЗВЗ) - 7 327,97 грн;
- затрати на обслуговування виробничого процесу - 27 920,48 грн;
- затрати на оплату праці (ЗВЗ) - 33 308,96 грн;
- прямі виробничі витрати на придбання робіт, послуг - 1 890 000 грн;
- прямі матеріальні виробничі витрати крім зворотних відходів 4 104 875,99 грн;
- сума затрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління - 8 996,21 грн,
та на ремонт моторних колісних пар ЕР2, які становили 1 533 599,88 грн:
- амортизація 03 загальновиробничого призначення - 1 699,57 грн;
- витрати по операціях оренди/лізингу - 7 270,43 грн;
- внески на соціальні заходи (ЗВЗ) - 2 218,0 грн;
- затрати на обслуговування виробничого процесу - 1 470,05 грн;
- затрати на оплату праці (ЗВЗ) - 10 081,83 грн;
- прямі виробничі витрати на придбання робіт, послуг - 280 000 грн;
- прямі матеріальні виробничі витрати крім зворотних відходів - 1 230 860 гривень.
Під час ревізії регіональної філії "Придніпровська залізниця" були надані фактичні калькуляції вартості послуг з капітального ремонту моторних колісних пар ЕР2 та ЕПЛ2Т, які у повному обсязі відповідали вартості послуг, зазначених у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.01.2022 №11, від 05.01.2022 № 5, від 05.01.2022 № 6, від 05.01.2022 № 10, від 05.01.2022 № 9, від 27.05.2022 № 37.
При проведенні розрахунку завищення вартості виконаних робіт у повному обсязі враховано витрати на виробництво (виробничу собівартість) на суму 7 646 830,24 грн, (6 113 230,36+1 533 599,88), які підтверджено результатами зустрічної звірки.
До виробничої собівартості додано адміністративні витрати на суму 28 188 грн, та рентабельність на суму 502 996,28 грн, які були зазначені у фактичних калькуляціях, складених між регіональною філією "Придніпровська залізниця" та ТОВ "Ремонтна компанія "КВІК" в абсолютних величинах без будь-яких перерахунків.
Ревізією встановлено, що вартість виконаних робіт за договором від 05.11.2021 № ПР/НРП- 21596/НЮ становить 8 178 014,51 грн, (7 646 830,24+28 188+502 996,28), ПДВ (20%) - 1 635 602,9 грн, (8 178 014,51 х 20%), разом вартість виконаних робіт 9 813 617,41 грн, а розбіжність у вартості виконаних робіт становить 3 226 638,59 грн, (13 040 256-9 813 617,41).
Листом від 21.03.2024 № 000500-14/3832-2024 Державна аудиторська служба України надіслала до Акціонерного товариства "Українська залізниця" вимогу про усунення виявлених порушень, що відображені в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ "Українська залізниця" від 29.01.2024 №05-21/6.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, сторонами не заперечуються.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Запорізької області рішенням від 10.09.2024 у справі № 908/1267/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025, у задоволенні позову відмовив.
За висновками судів попередніх інстанцій Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства "Українська залізниця" не можна розцінювати як належний та допустимий доказ факту завдання відповідачем збитків за договором від 05.11.2021 № ПР/НРП-21596/НЮ на загальну суму 3 226 638 грн 59 коп., оскільки між сторонами існують договірні відносини, які встановлюють обсяг та вартість послуг.
Позивачем не доведено поданими доказами протиправну поведінку відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яке спричинило матеріальні збитки позивачу у розмірі 3 226 638 грн 59 коп., а відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 908/1267/24, у якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» в повному обсязі.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування п.13 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а саме щодо права органу державного фінансового контролю при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України обґрунтовано тим, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання Відповідача про призначення судової експертизи.
Третя особа подала пояснення, які фактично є відзивом на касаційну скаргу, у яких просила задовольнити касаційну скаргу позивача.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Позивач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: п.13 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а саме щодо права органу державного фінансового контролю при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Зазначив, що в рамках справи № 908/1267/24, суди попередніх інстанцій послались на те, що суд не може розцінювати Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 29.01.2024 № 05-21/6 як належний та допустимий доказ факту завдання відповідачем збитків за договором від № ПР/НРП- 21596/НЮ від 05.11.2021, оскільки між сторонами існують договірні відносини, які встановлюють обсяг та вартість робіт.
Таким чином, з одного боку АТ «Укрзалізниця» як контрольоване підприємство, суб'єкт адміністративних правовідносин, зобов'язано виконати вимогу органу державного фінансового контролю, як нормативний акт індивідуальної дії (про обов'язковість виконання вимог органу державного фінансового контролю Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію), а з іншого боку, виконуючи вимоги органу державного фінансового контролю в порядку господарського судочинства, підприємство стикається з неприйняттям судами господарської юрисдикції акту та вимог органу державного фінансового контролю, як належного та допустимого доказу.
Зазначає, що суди господарської юрисдикції при вирішенні подібних спорів посилаються на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, де зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. При цьому, висновок щодо права органу державного фінансового контролю при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку та, відповідно, прийняття визначеного розміру збитків як належного та допустимого доказу відсутній.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 226 638 грн 59 коп., які кваліфіковані Східним офісом Держаудитслужби як завищення вартості виконаних робіт за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно з частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками у розмірі 3 226 638 грн 59 коп.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач відповідно до умов договору від 05.11.2021 № ПР/НРП-21596/НЮ виконав умови договору щодо капітального ремонту колісних пар, а позивач прийняв надані послуги.
Вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в договорі та додатках до нього, додаткової угоди до договору.
Матеріали справи не містять доказів недійсності чи розірвання сторонами договору від 05.11.2021 № ПР/НРП-21596/НЮ або зміни його умов в частині ціни, тощо.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5 від 05.01.2022, № 6 від 05.01.2022, № 9 від 05.01.2022, №10 від 05.01.2022, № 11 від 05.01.2022, № 37 від 27.05.2022 підписані сторонами без будь-яких зауважень щодо якості виконаних робіт.
Перевірка фактичного обсягу виконаних робіт та їх вартість, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.
Отже, враховуючи те, що замовник оглянув та прийняв за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5 від 05.01.2022, № 6 від 05.01.2022, № 9 від 05.01.2022, №10 від 05.01.2022, № 11 від 05.01.2022, № 37 від 27.05.2022 виконані роботи, які підписані без будь-яких зауважень і застережень, позивач погодився з їх отриманням та вартістю.
При цьому, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату за виконані роботи (надані послуги) за договором, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору на послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС від 05.11.2021 № ПР/НРП-21596/НЮ і вони не можуть вважатися збитками.
Проаналізувавши надані сторонами докази та обставини справи, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено поданими доказами протиправну поведінку відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яке спричинило матеріальні збитки позивачу у розмірі 3 226 638,59 грн, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 226 638,59 грн збитків, спричинених неналежним виконанням договору на послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС від 05.11.2021 №ПР/НРП-21596/НЮ визнані необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також зазначили, що Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Українська залізниця» не може бути розцінено як як належний та допустимий доказ факту завдання відповідачем збитків за договором на послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС від 05.11.2021 № ПР/НРП-21596/НЮ на загальну суму 3 226 638,59 грн, оскільки між сторонами існують договірні відносини, які встановлюють обсяг, вартість послуг.
Встановивши, що позивачем не доведено належними доказами порушення умов укладеного між сторонами договору на послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС від 05.11.2021 № ПР/НРП-21596/НЮ, положень законодавства та прав позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що перераховані позивачем кошти, як оплата за договором, не є збитками, та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги наведених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Підпунктом 3 пункту 4 цього Положення закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Згідно з пунктом 7 Положення № 43, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
В силу пункту 6 Положення № 43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
У частині другій статті 15 Закону закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.04.2020 року № 802/342/17-а (пункти 37 та 38), вимога контролюючого органу в частині усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є обов'язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки.
Ураховуючи те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, то правильність їх обчислення та обґрунтованість вимоги в цій частині перевіряє суд, який розглядає позов про стягнення з підконтрольної установи збитків.
Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку підконтрольною установою або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом.
Окрім того, вимога органу державного фінансового контролю в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки.
Такі висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №1440/1820/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 808/6509/13-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 1740/1852/18, від 07 лютого 2020 року у справі №803/634/17, від 06 червня 2024 року у справі № 560/4308/22.
Отже, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, сформовано висновок щодо реалізації Державною аудиторською службою України права у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку та щодо підтвердження правильності їх обчислення, обґрунтованості вимоги в частині визначення розміру завданих збитків та порядку їх відшкодування.
Підстав для формування Верховним Судом висновку щодо застосування п.13 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у цій справі № 908/1267/24 немає, оскільки відповідач не є особою, що контролюється Державною аудиторською службою України. Вимога Державної аудиторської служби України про забезпечення відшкодування ТОВ «Ремонтна компанія «КВІК» на користь регіональної філії «Придніпровська залізниця» збитків за договором від 05.11.2021 № ПР/НРП- 21596/НЮ через завищену вартість виконаних робіт, адресована АТ «Укрзалізниця», а не відповідачеві.
Крім того, за висновками, неодноразово викладеними в постановах Верховного Суду, вимога органу державного фінансового контролю в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки. Збитки, визначені у вимозі органу державного фінансового контролю, відшкодовуються в добровільному порядку підконтрольною установою або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом.
Отже, суди попередніх інстанцій правильно виходили з обов'язку позивача у цьому спорі довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Оскільки наведені позивачем у касаційній скарзі положення закону не регулюють спірні правовідносини, підстави для формування Верховним Судом висновку щодо їх застосування відсутні.
З огляду на викладене, наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України свого підтвердження не знайшли.
Також підставою касаційного оскарження позивачем визначено пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначено, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання Відповідача про призначення судової експертизи, що відповідає пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України.
Відповідно до частини першої 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Скаржником визнається, що судом першої інстанції ухвалою суду від 24.07.2024 розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТОДАС» про призначення судової експертизи у справі № 908/1267/24 та відмовлено у його задоволенні з мотивів недостатнього обґрунтування.
Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду судового рішення встановив, що позивачем не ініціювалося проведення експертизи у справі ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції для підтвердження своїх вимог. З відповідним клопотанням до суду звертався відповідач, проте у його задоволенні було відмовлено.
У відповідача відсутні заперечення щодо рішення суду, яким у задоволенні його клопотання відмовлено та щодо помилковості наведених судом аргументів для відмови у задоволенні клопотання.
Натомість позивач аргументовано не довів у чому саме полягає необґрунтованість відхилення клопотання відповідача щодо призначення експертизи, особливо враховуючи, що позивачем не вчинялися дії для реалізації права на звернення з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо він вважав, що призначення експертизи у справі є обов'язковим.
Крім того, слід зазначити, що незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою фактичних обставин справи та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції надати переоцінку встановлених судами обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, що, з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі, не є компетенцією суду касаційної інстанції.
За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 908/1267/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Н. Губенко
О. Мамалуй