11 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/890/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдовий термінал "Конкорд"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025
у складі колегії суддів: Ярош А.І. - головуючий, Савицький Я.Ф., Принцевська Н.М.
у справі № 915/890/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдовий термінал "Конкорд"
до 1. Держави України в особі Миколаївської митниці (змінено найменування на Південну митницю),
2. Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області
про відшкодування шкоди у розмірі 8 066 100,93 грн,
за участю представників:
від позивача: Панченко С.В.,
від відповідача-1: Бор Р.С.,
від відповідача-2: не з'явилися,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейдовий термінал «Конкорд» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України в особі Миколаївської митниці (змінено найменування на Південну митницю) матеріальної шкоди в загальній сумі 8 066 100 грн, з якої: 4 335 755 грн. 04 коп. сума неотриманого прибутку; 1 863 561 грн. 38 коп. витрати на залучення третіх осіб; 519 416 грн. 61 коп. витрати на утримання буксиру; 1 347 367 грн. 90 коп. витрати на оплату праці членів екіпажу.
В обґрунтування позову зазначив, що починаючи з 01.08.2021 і до 08.12.2021 (дати продовження Одеською митницею режиму тимчасового ввезення) морський буксир «Marshall» не міг бути використаний позивачем у власній господарській діяльності у режимі тимчасового ввезення внаслідок дій Миколаївської митниці, які були визнані протиправними Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі №400/9415/21.
Короткий зміст судових рішень у даній справі і мотиви їх ухвалення
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.03.2025 у справі №915/890/24 позов задоволено частково; стягнуто з Держаного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдовий термінал «Конкорд» в рахунок відшкодування шкоди, завданої Миколаївською митницею у результаті неправомірних дій, у розмірі 6 199 316,42 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належних і допустимих доказів доведено наявність в діях Миколаївської митниці усіх елементів цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1173 Цивільного кодексу України, а саме неправомірність дій та рішень Миколаївської митниці; наявність шкоди, яка полягає у понесених позивачем збитках у вигляді неотриманого доходу від надання буксирних послуг (у розмірі 4 335 755,04 гривні) та у вигляді витрат, понесених позивачем на оплату послуг буксирів інших осіб (у розмірі 1 863 561,38 гривень) загалом у сумі 6 199 316,42 гривні за період з 31.08.2021 по 08.12.2021; причинний зв'язок між неправомірними діями Миколаївської митниці і заподіяною шкодою.
23.03.2025 ТОВ «Рейдовий термінал «Конкорд» звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача 300 000 грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Додатковим рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/890/24 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдовий термінал «Конкорд» задоволено частково, стягнуто з Миколаївської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдовий термінал «Конкорд» грошові кошти у сумі 240 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд, з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, визнав обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в сумі 240 000 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/890/24 змінено, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції: «Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдовий термінал «Конкорд» - задовольнити частково. Стягнути з Миколаївської митниці (54017, вул. Маріупольська, буд. 57а, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 44017652) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдовий термінал «Конкорд» (54017, вул. Дунаєва, буд. 34/7, офіс 516, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 39871068) грошові кошти у сумі 60 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.»
Господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначена судом першої інстанції сума витрат на правничу допомогу у розмірі 240 000 грн не відповідає критерію розумності та є не співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейдовий термінал "Конкорд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі №915/890/24 скасувати, а додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 залишити в силі.
Скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права - ст. ст. 6, 237, 626, 627, 632, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 915/606/21.
Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції взагалі ніяк не обґрунтовано, чому сума витрат на правову допомогу в такому випадку підлягає зменшенню саме у 6 разів. На думку скаржника, кількість годин, зазначених у описі, ніяким чином не впливала на фіксований розмір адвокатського гонорару.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи та розгляд клопотань
У відзиві на касаційну скаргу Миколаївська митниця не погоджується з її доводами, оскільки матеріали справи не містять доказів фактичної оплати скаржником витрат на правничу допомогу.
Крім того відповідач звертає увагу, що адвокат Панченко С.В. здійснював повний супровід судових справ №400/9415/21 та №915/890/24, які взаємопов'язані між собою, і просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
До Верховного Суду від представника Миколаївської митниці Романа Бора надійшло клопотання, в якому останній, зокрема, просив суд замінити назву відповідача-1 з Миколаївської митниці на Південну митницю.
Заявник зазначає, що абзацом 2 пункту 1 Державної митної служби України від 775 від 08.08.2025 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби» перейменовано територіальний орган як відокремлений підрозділ Державної митної служби України Миколаївську митницю на Південну митницю.
Суд встановив, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.09.2025 за ідентифікаційним кодом юридичної особи 44017652 значиться найменування відокремленого підрозділу - Південна митниця. Державна реєстрація змін до відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи, 20.08.2025 - Зміна повного найменування відокремленого підрозділу юридичної особи.
Суд зауважує, що з урахуванням зазначено, аналіз поданого клопотання свідчить про те, що відбулася зміна найменування відокремленого підрозділу юридичної особи, яка не тягне за собою правонаступництва, оскільки не має наслідком появу нового учасника процесуальних відносин. Відтак, Суд враховує проведення зміни найменування з Миколаївської митниці на Південну митницю.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у позовній заяві позивач зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу (судових витрат), які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи у сумі 300 000 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду:
1) договір про надання правової допомоги від 01.06.2024 № РР-01/06/01-АВ;
2) додаткову угоду №2 до договору від 03.06.2024;
3) ордер від 23.07.2024 серії ВЕ № 1125915;
3) диплом доктора філософії Панченко С.В. від 31.08.2021 ДР №002054;
4) акт надання послуг від 20.03.2025 № 1;
4) рахунок від 20.03.2025 №Асс-01/01/02-АВ/2 на суму 300 000 грн.
Згідно з п.1.1 договору про надання правової допомоги від 01.06.2024 № РР-01/06/01-АВ в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт доручає Виконавцю, а Виконавець, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе обов'язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями Клієнту, в обсязі і на умовах, встановлених цим Договором.
Відповідно до п.4.1. договору про надання правової допомоги від 01.06.2024 № РР-01/06/01-АВ винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар) виплачується у фіксованому розмірі, який визначається в Акті про надання правової допомоги, що підписується Сторонами за фактом надання правової допомоги. Сторони можуть домовитись про внесення Клієнтом авансу до початку надання правової допомоги.
Згідно з умовами додаткової угоди №2 до договору від 03.06.2024 в порядку та на умовах, визначених Договором, Клієнт доручає Виконавцю, а Виконавець, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе обов'язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати правничу допомогу у зв'язку поданням до господарського суду Миколаївської області від імені Клієнта позову про відшкодування шкоди, завданої Клієнту, внаслідок незаконних (протиправних) дій та рішення Миколаївської митниці, які полягали у відмові в митному оформленні морського буксиру «Marshall» МО №9831000 за митною декларацією UA S04030/2021/000965, та у відмові у продовженні строку тимчасового ввезення морського буксиру «Marshall».
Виконавець зобов'язується:
- підготувати та надати Клієнту проект позову про відшкодування шкоди, завданої Клієнту, внаслідок незаконних (протиправних) дій та рішення Миколаївської митниці, які полягали у відмові в митному оформленні з морського буксиру «Marshall» IMO №9831000 за митною, декларацією UA 504030/2021/000965, та у відмові у продовженні строку тимчасового ввезення морського буксиру «Marshall»;
- зібрати докази, необхідні для обгрунтування вищезазначеного позову:
- представляти інтереси Клієнта у судових засіданнях у господарському суді Миколаївської області при розгляді вищезазначеної господарської справи:
- в разі необхідності - готувати та подавати до суду заяви та клопотання з процесуальних питань;
- в разі необхідності здійснювати інші процесуальні дії в інтересах Клієнта.
Винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар), що передбачена п.1 даної Додаткової угоди, виплачується у фіксованому розмірі і становить 300000 (триста тисяч) гривень.
Матеріали справи містять акт надання послуг від 20.03.2025 № 1, згідно якого останнім надано позивачу такі послуги:
- підготовка, надання клієнту та подання до суду позову про відшкодування шкоди;
- збирання доказів, необхідних для обґрунтування позову;
- представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в господарському суді Миколаївської області;
- підготовка та подання до суду відповіді на відзив і заперечень на клопотання від 27.11.2024.
Вартість правничої допомоги, наданої Виконавцем, та отриманої Клієнтом по даному акту, складає 300 000 грн.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом вбачається наступне:
- Підготовка, надання Клієнту та подання до суду позову про відшкодування шкоди, завданої Клієнту, внаслідок незаконних (протиправних) дій та рішення Миколаївської митниці, які полягали у відмові в митному оформленні морського буксиру «Marshall» ІМО №9831000 за митною декларацією UA 504030/2021/000965, та у відмові у продовженні строку тимчасового ввезення морського буксиру «Мarshall» (включаючи аналіз судової практики з аналогічних питань) 11 годин витраченого часу;
- Зібрання доказів, необхідних для обґрунтування вищезазначеного позову (проаналізовано 2000 документів, відібрано в якості доказів по справі 200 документів, які були долучені до позовної заяви та відповіді на відзив) 24 години;
- Представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях у господарському суді Миколаївської області при розгляді господарської справи № 915/890/24: - 18.09.2024 року (призначене перше судове засідання) з'явився до господарського суду Миколаївської області о 12:30 (час, на який було призначено засідання), проте секретар повідомила, що судове засідання не відбудеться у зв'язку з неявкою представника Миколаївської митниці, який подав клопотання про відкладення); 06.11.2024 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області о 12:40 (час, на який було призначено засідання), проте секретар повідомила, що судове засідання не відбудеться у зв'язку з неявкою представника Миколаївської митниці, який подав клопотання про відкладення); 27.11.2024 року (наступне засідання) з'явився до господарського суду Миколаївської області об 11:40 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 12:40, закінчилось в 12:50; 18.12.2024 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області о 13:40 (час, на який було призначено засідання), проте судове засідання не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги; 14.01.2025 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області о 12:20 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 13:45, закінчилось в 14:25; 12.02.2025 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області об 11:40 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 12:45, закінчилось в 13:00; 26.02.2025 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області о 14:00 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 14:30, закінчилось в 15:10; 10.03.2025 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області об 11:50 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 12:45, закінчилось в 13:10; 19.03.2025 року (останнє засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області об 11:30 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 12:05, закінчилось в 12:30;
- Підготовка та подання до суду процесуальних документів: (відповіді на відзив від 26.08.2024 року та заперечень на клопотання від 27.11.2024 року 3 години.
Загалом 50 годин.
Згідно рахунку від 20.03.2025 №Асс-01/01/02-АВ/2, виставленого адвокатським бюро Панченко та Партнери за надання юридичної допомоги за договором від 01.06.2024, сума становить 300 000 грн.
Миколаївська митниця звернулась до господарського суду з клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу.
Представництво інтересів позивача в суді першої інстанції здійснював адвокат Панченко С.В. згідно ордеру від 23.07.2024 серії ВЕ № 1125915.
Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, є саме 60 000 грн. Суд зазначив, що виокремлення адвокатом таких послуг як підготовка, надання Клієнту та подання до суду позову, аналіз судової практики з аналогічних питань, зібрання доказів, необхідних для обґрунтування вищезазначеного позову, на які адвокатом було витрачено загалом 35 годин є необґрунтованим, не відповідає критерію необхідності та дійсності, адже всі вище перелічені послуги охоплюються послугою із підготовки та подання позовної заяви. Таким чином, наведені послуги фактично дублюють одна одну та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтовувати їх окрему оплату.
Також суд апеляційної інстанції врахував, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом слугувала обставина, встановлена рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі №400/9415/21, яким, після набрання законної сили, було визнано протиправними дії Миколаївської митниці стосовно буксиру «Marshal» IMO №9831000, що належить позивачу. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що правовий супровід зазначеної адміністративної справи здійснював той самий адвокат Панченко С.В., який на момент звернення з позовом до господарського суду вже був обізнаний із суттю та обставинами спору між сторонами, що розцінено судом як відсутність потреби у додатковому, поглибленому аналізі фактичних обставин, що стали підставою для матеріальних вимог позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що у заяві адвокат посилається на значний обсяг матеріалів справи, що зумовило витрату 24 годин на збір доказової бази, частина з яких була долучена до позовної заяви. Водночас, аналіз вказаних матеріалів дає підстави для висновку, що істотну частину доданих документів становили не докази щодо обсягу шкоди, а матеріали, які стосувалися хронології і змісту правовідносин сторін, перебігу адміністративного спору у судах першої та апеляційної інстанцій, а також повне сканування Судового журналу №5/321 судна «Marshal» IMO № 9831000, який налічує 295 сторінок.
Апеляційний суд зазначив, що весь обсяг обчислення розміру матеріальної шкоди було здійснено ТОВ «Аудиторська фірма «Благо» на підставі укладеного з позивачем договору про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку. Таким чином, участь адвоката в цій частині спору зводилась лише до формального долучення відповідних розрахункових документів до матеріалів справи, без потреби у здійсненні будь-яких складних розрахунків або власного економічного аналізу, що, своєю чергою, спростовує посилання позивача щодо значного обсягу витраченого часу виключно на збирання доказів по справі.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду скаржник в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував підстави зменшення суми витрат на правничу допомогу та не врахував викладеного у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 915/606/21 висновку щодо застосування - ст. ст. 6, 237, 626, 627, 632, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: «З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між відповідачем та Адвокатським бюро Андрія Климовича у договорі про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2021 року та додатковій угоді до цього договору, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між відповідачем і його адвокатом у цій справі № 915/606/21, як і не має значення витрачений адвокатом відповідача час на надання послуг правничої допомоги та зазначення кількості витрат такого часу в акті приймання-передачі. У зв'язку з цим також відсутні підстави і для надання оцінки у контексті цієї справи співмірності розміру понесених відповідачем витрат на послуги правничої допомоги із часом, витраченим адвокатом на надання відповідачу таких послуг».
Норми Цивільного кодексу України, на які посилається скаржник, регулюють зокрема питання представництва, поняття та свободи договору, ціни договору тощо.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Як встановлено судами попередніх інстанцій винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у Договорі у вигляді фіксованої суми (гонорару).
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №915/606/21, на яку посилається скаржник.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 дійшов висновку про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
За таких обставин, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу та покладення на відповідача-1 витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 60 000 грн.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції досліджено надані докази, здійснена їх оцінка з огляду на предмет і підставу заяви, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що застосування судом апеляційної інстанцій норм права в оскаржуваній постанові не суперечить висновку Верховного Суду, вказаному скаржником у касаційній скарзі.
Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях апеляційного господарського суду порушень приписів статей 126, 129 ГПК України чи неправильного застосування норм матеріального права, які б призвели до ухвалення незаконного рішення.
Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного господарського суду - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдовий термінал "Конкорд" залишити без задоволення.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі №915/890/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. Р. Кібенко
О. А. Кролевець