11 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4563/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Грєхової О. А.
від 17 лютого 2025 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Демидової А. М., Владимиренко С. В., Ходаківської І. П.
від 10 червня 2025 року (повний текст складений 20 червня 2025 року)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"
до: 1) Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт",
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал", що діє від свого імені в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт Інвест",
про стягнення 474 517,29 грн та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників:
від позивача: Приходько Т. П.
від відповідача-1: Шипець А. Р.
від відповідача-2: Шипець А. Р.
від третьої особи-1: Джас І. В.
від третьої особи-2: не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:
- стягнення заборгованості по сплаті за депозитний облік прав на цінні папери за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року у розмірі 474 517,29 грн, з яких: 49 061,18 грн - строкова заборгованість (станом на 08 березня 2024 року) та 425 456,11 грн - прострочена заборгованість (за період з 02 травня 2023 року по 08 березня 2024 року);
- зобов'язання скласти та позачергово включити в кошторис витрат Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" суму позачергової заборгованості по сплаті за депозитний облік прав на цінні папери на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року у розмірі 474 517,29 грн, з яких: 49 061,18 грн - строкова заборгованість та 425 456,11 грн - прострочена заборгованість.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача-1 перед позивачем утворилася заборгованість, яка має бути оплачена позачергово та в межах кошторису витрат відповідача-1, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як виникла в процесі ліквідації відповідача-1 (депонента) та пов'язана зі здійсненням Фондом ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02 травня 2024 року прийняв позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/4563/24.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", прийнятим на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", розпочала процедуру виведення Aкціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно, призначила уповноважену особу Фонду та делегувала усі повноваження тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37 - 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Банк "Фінанси та кредит" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 18 грудня 2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 27 листопада 2017 року № 5175 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на два роки до 17 грудня 2019 року включно, а також рішення від 23 вересня 2019 року № 2417 про продовження строків здійснення процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та Кредит" до 17 грудня 2020 року включно.
Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 листопада 2019 року № 2897, від 13 серпня 2020 року № 1513 та від 05 вересня 2022 року № 685 змінювалась уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 22 грудня 2022 року № 1067 відкликала повноваження ліквідатора AT "Банк "Фінанси та Кредит" та визначила, що з 27 грудня 2022 року повноваження під час здійснення ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит", визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», здійснюються Фондом безпосередньо.
11 квітня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк", як депозитарною установою, та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", як депонентом, був укладений договір про обслуговування рахунка в цінних паперах № 30004299/17 (далі - договір), за умовами якого Депозитарна установа зобов'язалася в порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах Депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах Депонента на підставі розпоряджень Депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 квітня 2013 року № 735.
Згідно з пунктом 1.2. договору цінні папери (фінансовий актив) Депонента, права на які обліковуються Депозитарною установою відповідно до умов цього договору, зберігаються Центральним депозитарієм цінних паперів відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України».
Відповідно до підпунктів 2.1.1., 2.1.3. - 2.1.5. пункту 2.1. договору Депозитарна установа зобов'язана відкрити Депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох банківських днів після подання Депонентом визначених законодавством документів для відкриття рахунку в цінних паперах; здійснювати облік цінних паперів, що належать Депоненту, на рахунку у цінних паперах; здійснювати облік прав Депонента на цінні папери, що обліковуються на рахунку у цінних паперах Депонента, та обмеження таких прав; здійснювати обслуговування обігу цінних паперів на рахунку у цінних паперах Депонента шляхом проведення депозитарних операцій за рахунком у цінних паперах у порядку та строки, визначені законодавством та внутрішніми документами Депозитарної установи.
Депонент зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги Депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими договором, та тарифами, встановленими Депозитарною установою (підпункт 3.1.4. пункту 3.1. договору)
За змістом пунктів 4.1. - 4.4. договору Депонент оплачує послуги Депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до тарифів (додаток № 1 до договору), встановлених Депозитарною установою. Депонент погоджується з тарифами, встановленими Депозитарною установою на дату укладення договору. Депозитарна установа має право змінювати тарифи протягом дії цього договору і зміна тарифів не потребує згоди Депонента. Тарифи, які були змінені Депозитарною установою після підписання цього договору, та строк їх введення в дію доводяться до відома Депонента не пізніше як за п'ять банківських днів до їх введення у дію шляхом розміщення повідомлення про зміну тарифів Депозитарної установи у мережі Інтернет www.ukrgasbank.com. Депонент не звільняється від оплати послуг Депозитарної установи за новими тарифами у разі, якщо він не ознайомився або не мав змоги ознайомитись з ними при умові належного виконання Депозитарною установою пункту 4.3. цього договору.
Згідно з пунктом 4.7. договору оплата послуг Депозитарної установи здійснюється Депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому надавались послуги, згідно з актом-рахунком (додаток № 2 до договору), який надсилається Депозитарною установою Депоненту засобами поштового зв'язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги. В акті-рахунку (додаток № 2 до договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги. Оплата послуг Депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування Депонентом грошових коштів на рахунок Депозитарної установи, зазначений у розділі 9 договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє протягом трьох років. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку його дії сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (пункти 6.1., 6.2. договору).
02 березня 2018 року Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до Акціонерного банку "Укргазбанк" із заявою про приєднання до умов договору про обслуговування рахунку в цінних паперах та приєдналось до умов договору про обслуговування рахунку в цінних паперах, розміщених на сайті в мережі "Інтернет" за адресою: https://www.ukrgasbank.com.
27 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк", як депозитарною установою, та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", як депонентом, був укладений додатковий договір № 1 до договору про обслуговування рахунка в цінних паперах № 30004299/17, яким сторони домовились, зокрема, додаток № 1 до договору викласти в редакції додатку № 1 до цього додаткового договору.
Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 18 березня 2024 року на рахунку Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" обліковувались такі цінні папери: акція проста електронна імена, емітент - ПАТ "СЗТВ", у кількості 45 723 516 шт. загальною номінальною вартістю 11 430 879,00 грн; акція проста електронна імена, емітент - ПрАТ "ТКШЗ", у кількості 105 645 595 шт. загальною номінальною вартістю 28 524 310,65 грн; облігація іноземного емітента електронна іменна, емітент - Finance U. Credit Ukraine B.V., у кількості 37 953 шт. загальною номінальною вартістю 36 055 350,00 USD.
Акціонерне товариство "Укргазбанк" звернулося до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з листом-вимогою від 08 вересня 2020 року № 11674 про сплату заборгованості за договором у розмірі 104 509,21 грн.
Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" направила Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Укргазбанк» письмове повідомлення від 12 жовтня 2021 року № 083-1644/21 про дострокове розірвання договору. У відповідь на вказане письмове повідомлення Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» направило на адресу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" лист № БТ-14027 від 25 жовтня 2021 року, в якому повідомило про неможливість закриття рахунку в цінних паперах № 30004299/17, відкритого 11 квітня 2017 року, з посиланням на пункт 66 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 квітня 2013 року № 735, та неможливість розірвання договору, оскільки станом на 25 жовтня 2021 року на рахунку в цінних паперах АТ "Банк "Фінанси та Кредит" обліковуються цінні папери, права на цінні папери.
15 червня 2022 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» повторно направило Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" лист-вимогу № 104/10944/2022 щодо сплати заборгованості за договором у розмірі 907 549,99 грн. Однак, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в листі № 083-306/ВС-22 від 13 липня 2022 року відмовила у сплаті відповідної заборгованості з посиланням на те, що цінні папери, які обліковуються на рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 11 квітня 2017 року, були переведені з класифікації активів банку в класифікацію - дебіторська заборгованість, яка в подальшому була реалізована банком, а тому витрати на обслуговування рахунку в цінних паперах не відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
З огляду на відмову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у сплаті заборгованості за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» у квітні 2024 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:
- стягнення заборгованості по сплаті за депозитний облік прав на цінні папери за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року у розмірі 474 517,29 грн, з яких: 49 061,18 грн - строкова заборгованість (станом на 08 березня 2024 року) та 425 456,11 грн - прострочена заборгованість (за період з 02 травня 2023 року по 08 березня 2024 року);
- зобов'язання скласти та позачергово включити в кошторис витрат Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" суму позачергової заборгованості по сплаті за депозитний облік прав на цінні папери на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року у розмірі 474 517,29 грн, з яких: 49 061,18 грн - строкова заборгованість та 425 456,11 грн - прострочена заборгованість.
При цьому, позивач у позовній заяві послався на те, що договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року є чинним, рахунок відповідача-1 у цінних паперах не закритий, позивач продовжує здійснювати його обслуговування, а цінні папери та права на них обліковуються за відповідачем-1.
3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 17 лютого 2025 року у справі № 910/4563/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року, позов задовольнив повністю:
- стягнув з Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка "Укргазбанк" заборгованість за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року у розмірі 474 517,29 грн, з яких: заборгованість зі сплати за депозитарний облік прав на цінні папери строкова в розмірі 49 061,18 грн та заборгованість зі сплати за депозитний облік прав на цінні папери прострочена в розмірі 425 456,11 грн;
- зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та позачергово включити до кошторису витрат Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" суму позачергової заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року у розмірі 474 517,29 грн, з яких: заборгованість зі сплати за депозитарний облік прав на цінні папери строкова в розмірі 49 061,18 грн та заборгованість зі сплати за депозитний облік прав на цінні папери прострочена в розмірі 425 456,11 грн.
- зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб позачергово затвердити кошторис витрат Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року у розмірі 474 517,29 грн, з яких: заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери строкова в розмірі 49 061,18 грн та заборгованість зі сплати за депозитний облік прав на цінні папери прострочена в розмірі 425 456,11 грн;
- стягнув з Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 173,76 грн.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами у справі на підставі договору про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року, який був укладений після запровадження процедури ліквідації відповідача-1 на забезпечення ліквідаційної процедури, був підписаний Уповноваженою особою Фонду та спрямований на забезпечення належного утримання майна - цінних паперів, з огляду на що пов'язані з цим договором витрати відповідача-1 є витратами, що підпадають під кваліфікацію позачергових витрат, пов'язаних зі здійсненням процедури ліквідації банку, в розумінні частини другої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- договір є діючим (не розірваний) та дійсним, рахунок відповідача-1 у цінних паперах не закритий, позивач здійснює обслуговування цього рахунку відповідно до умов договору, а у відповідача-1 перед позивачем за цим договором наявна заборгованість;
- відповідачі належними засобами доказування не підтвердили факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку відповідача-1 на користь переможців торгів, з огляду на що заявлена позивачем до стягнення комісія за обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна, що належить банку, на які поширюються правила щодо їх оплати, визначені в частині другій статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- обраний позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скласти та позачергово включити до кошторису витрат Aкціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" суму позачергової заборгованості на користь позивача та зобов'язання Фонду позачергово затвердити кошторис витрат Aкціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь позивача є ефективним засобом захисту.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Відповідач-1 - Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року у справі № 910/4563/24, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:
1) не врахували висновки Верховного Суду, зроблені у подібних до цієї справи правовідносинах, викладені у постановах
- від 20 червня 2024 року у справі № 910/10566/23, від 16 липня 2024 року у справі № 910/10948/23 та від 06 березня 2025 року у справі № 910/10403/23;
- від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 761/20903/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 553/2630/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16;
- від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 02 червня 2022 року у справі № 917/1384/20, від 22 грудня 2022 року у справі № 910/14923/20;
2) неправильно застосували частину другу статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норм права у подібних до цієї справи правовідносинах відсутній, а саме стосовно того, чи є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, витрати на сплату утримання і збереження майна після вибуття такого майна (майнових прав, дебіторської заборгованості) з власності (володіння) Банку.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити відповідачу-1 у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судові рішенні ухвалені відповідно до фактичних обставин справи з правильним застосування та дотримання норм матеріального і процесуального права. За твердженням позивача висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 березня 2025 року у справі № 910/10403/23, від 20 червня 2024 року у справі № 910/10566/23 та від 13 червня 2023 року у справі № 910/10948/23, на які послався скаржник, не підлягають врахуванню судом касаційної інстанції, оскільки, за змістом оскаржуваних відповідачем-1 у цій справі судових рішень суди попередніх інстанцій уже врахували зауваження Верховного Суду, викладені в наведених скаржником постановах.
Третя особа-1- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити відповідачу-1 у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на наявність висновків Верховного Суду у подібних до цієї справи правовідносинах, сформованих у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 910/10948/23, яким оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи учасників справи, викладені у касаційній скарзі та у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
Як встановили суди попередніх інстанцій спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами у цій справі на підставі договору про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк", як депозитарною установою, та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", як депонентом. За цим договором Акціонерний банк "Укргазбанк", як депозитарна установа, зобов'язався у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо обслуговування рахунку у цінних паперах депонента - Акціонерного банка "Банк "Фінанси та Кредит" у системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах Депонента на підставі його розпоряджень та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23 квітня 2013 року.
Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором про обслуговування рахунку в цінних паперах.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про депозитарну систему України» рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.
Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на рахунку відповідача-1 № НОМЕР_1 в Акціонерному банку «Укргазбанк» обліковуються такі цінні папери:
- акції прості електронні імені у кількості 45 723 516 шт., емітент - Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю", загальною номінальною вартістю 11 430 879,00 грн;
- акції простї електроннї іменї у кількості 105 645 595 шт., емітент - Приватне акціонерне товариство «Токмацький ковальсько-штампувальний завод», загальною номінальною вартістю 28 524 310,65 грн;
- облігації іноземного емітента, електронні іменні у кількості 37 953 шт., емітент - Finance U. Credit Ukraine B.V., загальною номінальною вартістю 36 055 350,00 USD.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 6 Закону України «Про депозитарну систему України» облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.
За умовами договору про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року (підпункт 3.1.4. пункту 3.1., пункт 4.1. договору) відповідач-1 як депонент зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги Депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими договором, та тарифами, встановленими Депозитарною установою.
Суди попередніх інстанцій також встановили, що виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Банк "Фінанси та кредит" прийняла рішення від 18 грудня 2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку", а згодом прийняла рішення № 5175 від 27 листопада 2017 року та 23 вересня 2019 року та № 2417 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до 17 грудня 2019 року включно та до 17 грудня 2020 року включно.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій правильно встановили, що договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року був укладений між сторонами у цій справі та підписаний від імені відповідача-1 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уже після запровадження процедури ліквідації відповідача-1, тобто у процесі його ліквідації.
Відносини, що виникають у зв'язку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків урегульовані нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальними щодо інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.
Згідно з частиною третьою статті 46 зазначеного закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів визначені у статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з частиною другою статті 52 цього закону оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.
До таких витрат, зокрема, належать:
1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку;
2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку;
3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;
4) витрати на проведення аудиту;
5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень;
6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
7) витрати Фонду, пов'язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
Пункт 6.8. глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, (далі - Положення), також передбачає, що оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку у межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
До цих витрат, зокрема, належать:
- витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії, призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та інформації про реалізацію майна банку;
- витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна банку;
- витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;
- витрати на проведення аудиту;
- витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом (уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку у разі делегування їй відповідних повноважень) для забезпечення здійснення покладених на нього (неї) повноважень;
- витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
- витрати щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- витрати на сплату судового збору;
- витрати Фонду, пов'язані із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації неплатоспроможного банку.
Аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить про те, що оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат належать і витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку.
Врахувавши наведені вище норми права, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що оскільки Закон України «Про депозитарну систему в Україні», який є спеціальним у питаннях правового регулювання набуття і обліку цінних паперів в бездокументарній формі, встановлює необхідність ведення депозитарієм рахунку в цінних паперах, то комісії, що встановлюються депоненту за його обслуговування, відносяться до витрат, пов'язаних із утриманням майна (активу) - цінного паперу. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій, з'ясовуючи питання правової природи спірної у цій справі заборгованості у контексті положень статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дійшли правильного висновку про те, що укладений між сторонами у цій справі договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004299/17 від 02 березня 2018 року є таким, що спрямований на забезпечення належного утримання майна - цінних паперів, а пов'язані із цим договором витрати відповідача-1 є витратами, що підпадають під кваліфікацію позачергових витрат, пов'язаних зі здійсненням процедури ліквідації банку, в розумінні частини другої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту касаційної скарги відповідач-1 не погоджується з цим висновком судів та вважає, що заявлені позивачем у цій справі кошти, не є витратами, пов'язаними із здійсненням ліквідаційної процедури банку, а саме: витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, які підпадають під правове регулювання частини другої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». В обґрунтування цих доводів відповідач-1 посилається на те, що він вже не є власником цінних паперів (майнових прав) та облігацій (дебіторської заборгованості), які обліковуються на його рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному банку «Укргазбанк», тобто не є власником активів, оскільки після реалізації ним цих цінних паперів та облігацій останні втратили статус активу банку.
Однак, Верховний Суд вважає зазначені доводи відповідача-1 (скаржника) безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
Як встановили суди попередніх інстанцій 23 жовтня 2020 року відбувся аукціон з продажу пулу активів Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", що складається з майнових прав, які випливають з цінних паперів, а саме за лотом GL34N019159:
- акцій простих у кількості 105 645 595 шт., UA4000112460, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» (ПрАТ "ТКШЗ");
- акцій простих у кількості 45 723 516 шт., UA4000102305, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю" (ПАТ «СЗТВ»).
Переможцем вказаного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінтакт", з яким Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" уклало договір купівлі-продажу майнових прав від 17 листопада 2020 року, за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінтакт" були передані майнові права, що випливають із цінних паперів, а саме: зазначених вище акцій ПрАТ "ТКШЗ" та ПАТ "СЗТВ".
15 лютого 2021 року відбувся аукціон з продажу пулу активів Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", що складається з дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю, а саме за лотом GL40N419370:
- дебіторської заборгованості емітента нерезидента, що виникла після перекласифікації активу, який обліковувався в балансі банку як облігації емітента-нерезидента в кількості 37 953 шт.;
- фінансової дебіторської заборгованості юридичної особи;
- майнових прав за дебіторською заборгованістю за шахрайськими діями до невизначених осіб в кількості 3 позиції.
Переможцем зазначеного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста-Капітал", яке діє від свого імені та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт Інвест" (далі - ПВНЗІФ "Лайт Інвест"), з яким Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" уклало договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за дебіторською заборгованістю від 15 березня 2021 року, за умовами якого ПВНЗІФ "Лайт Інвест" була передана, зокрема, дебіторська заборгованість Finance & Credit Ukraine B.V.
Однак, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, проведення аукціону, зокрема з продажу цінних паперів в бездокументарній формі, що належать банку, який знаходиться в процедурі ліквідації, та укладення за результатом проведення аукціону договору з переможцем, без наступного належного оформлення в депозитарній установі такого правочину з урахуванням специфіки переходу прав власності на це майно, не доводить настання обставини набуття новим власником права власності.
Зазначені висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеним у пункті 64 постанови від 27 серпня 2025 року у справі № 910/10948/23, згідно з яким сам лише факт укладення банком, що знаходиться в процедурі ліквідації, договорів за результатами проведення аукціону з продажу цінних паперів у бездокументарній формі, як активів банку, без наступного належного оформлення таких правочинів з урахуванням специфіки переходу прав власності на це майно не може свідчити про перехід до третіх осіб права власності на ці активи (на цінні папери), для обслуговування рахунку в яких такий банк (у цій справі - відповідач-1) уклав договір з позивачем.
Порядок переходу права власності на цінні папери бездокументарної форми визначений абзацом п'ятдесятим пункту 1 глави 2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 квітня 2013 року № 735, за змістом якої право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах, що обслуговується депозитарною установою. Не допускається зарахування прав на цінні папери на рахунок у цінних паперах депонента - нового власника без проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента - попереднього власника в депозитарній установі.
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні розпорядження стосовно проведення операцій з цінними паперами, що обліковуюся на рахунку відповідача-1 № НОМЕР_1 в Акціонерному банку «Укргазбанк», щодо їх списання або переказу на інші рахунки, зокрема на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтакт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста-Капітал", яке діє від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт Інвест". Дослідивши умови вищезазначених договорів купівлі-продажу майнових прав та відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за дебіторською заборгованістю, укладені за результатами проведених аукціонів, суди попередніх інстанцій встановили, що в цих договорах відсутні умови про відступлення переможцям торгів обов'язків зобов'язаної сторони за договором про обслуговування рахунка в цінних паперах № 30004299/17 від 11 квітня 2017 року.
Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що законодавство про депозитарну систему не передбачає можливості належності трьом різним особам одного рахунку в цінних паперах з різним складом цінних паперів різних емітентів. Обрання депозитарної установи для обслуговування рахунка в цінних паперах належить власнику (депоненту), який вчиняє дії з подання заяви-приєднання.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачі не довели належними засобами доказування факту переходу майнових прав відповідача-1, що випливають із цінних паперів, які обліковуються на рахунку відповідача-1 № НОМЕР_1 в Акціонерному банку «Укргазбанк», до третіх осіб, а скаржник у касаційній скарзі не спростовує в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначені висновки судів, зокрема з посиланням на докази, які б свідчили не лише про факт укладення вищезазначених договорів (купівлі-продажу майнових прав та відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за дебіторською заборгованістю), а й про перехід права власності на цінні папери до третіх осіб, а також, відповідно, і про факт їх вибуття з власності відповідача-1.
Наведене виключає можливість формування Верховним Судом висновків щодо застосування частини другої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у контексті вирішення поставленого скаржником питання: «чи є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, витрати на сплату утримання і збереження майна після вибуття такого майна (майнових прав, дебіторської заборгованості) з власності (володіння) банку?», оскільки скаржник не доводить факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку банка на користь переможців торгів, тобто факт вибуття з його власності цінних паперів, для обслуговування рахунку в яких він уклав договір з позивачем.
У контексті наведеного Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про те, що за наслідком відчуження на аукціонах з продажу активів банку майнові права та дебіторська заборгованість втратили статус активу банку, викладених у постановах від 20 червня 2024 року у справі № 910/10566/23, від 16 липня 2024 року у справі № 910/10948/23 та від 06 березня 2025 року у справі №910/10403/23, оскільки процитовані скаржником пункти зазначених постанов Верховного Суду не є правовими висновками в розумінні норм чинного Господарського процесуального кодексу України. Зазначення у вказаних постановах про перехід права власності на цінні папери та втрату ними статусу активу банку внаслідок їх відчуження на аукціонах з продажу активів банку Верховний Суд навів у контексті своїх висновків стосовно передчасності висновків судів попередніх інстанцій про те, що заявлені позивачем кошти є витратами, пов'язаними із здійсненням Фондом ліквідаційної процедури, безвідносно до правових норм (без висновків щодо застосування певних норм права), на підставі яких зазначив про відповідне.
Верховний Суд враховує, що у справах № 910/10566/23, № 910/10403/23 та №910/10948/23 суди попередніх інстанцій під час первісного розгляду справ не встановлювали обставин щодо переходу права власності на цінні папери, зокрема з урахуванням положень абзацу п'ятдесятого пункту 1 глави 2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 квітня 2013 року № 735, який визначає, що право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах, що обслуговується депозитарною установою, а також стосовно втрати цими цінними паперами статусу активів банку.
Натомість у цій справі суди попередніх інстанцій встановили такі обставини та за результатами аналізу цих обставин, керуючись положеннями чинного законодавства, що регулює, зокрема порядок переходу права власності на цінні папери бездокументарної форми, дійшли правильного висновку про те, що відповідачі належними засобами доказування не довели факт списання цінних паперів із рахунку банку на користь переможців торгів, а отже не довели і факт вибуття з власності відповідача-1 цінних паперів, для обслуговування рахунку в яких він (відповідач-1) уклав договір з позивачем, та не довели факт переходу права власності на цей актив до третіх осіб в порядку, встановленому чинним законодавством.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що заявлені позивачем до стягнення у цій справі витрати у вигляді комісії з обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах № 30004299/17 від 11 квітня 2017 року, укладеного після запровадження процедури ліквідації банку, є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна банку, на які поширюються положення частини другої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема щодо здійснення їх оплати (позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку у межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду).
Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15-ц (за позовом фізичної особи до Закарпатського відділення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", ПАТ "Дельта Банк" про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу, відшкодування майнової та моральної шкоди), від 14 лютого 2018 року у справах № 761/20903/15-ц (за позовом фізичної особи до АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення коштів за договором депозиту), № 553/2630/15-ц (за позовом фізичної особи до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення грошових коштів у рахунок повернення банківського вкладу, відшкодування упущеної вигоди, майнової та моральної шкоди), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 (за позовом фізичної особи-підприємця до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення суми банківського вкладу), щодо застосування статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки правовідносини у зазначених справах, на відміну від правовідносин у цій справі № 910/4563/24, стосувалися вирішення спорів, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед вкладниками/кредиторами, та не розглядалося питання про стягнення депозитарною установою з банка (депонента) витрат у вигляді комісії з обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах, укладеного після запровадження процедури ліквідації банку, які є витратами, на які поширюються норми частини другої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Отже, Верховний Суд у наведених скаржником постановах від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 761/20903/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 553/2630/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 виходив з інших фактичних обставин справи, ніж ті, що склалися у цій справі № 910/4563/24, що розглядається.
Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 червня 2022 року у справі № 917/1384/20, від 22 грудня 2022 року у справі № 910/14923/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з тексту касаційної скарги скаржник посилається на зазначені висновки Верховного Суду в контексті того, що суди попередніх інстанцій:
- не перевірили та не оцінили наведеного позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості, залишили поза увагою доводи скаржника, наведені у спростування проведених позивачем розрахунків заборгованості, зокрема щодо неможливості встановити з наданих позивачем розрахунків, яким чином нарахована заборгованість, за яким тарифом вона нарахована та чи є вона правильною;
- не дослідили надані позивачем акти-рахунки, на підставі яких за договором здійснюється оплата послуг депозитарної установи, залишили поза увагою те, що ці акти не підписані відповідачем-1 та в порушення умов договору не були йому направлені позивачем (відсутні докази направлення цінним листом з описом вкладення).
Верховний Суд зазначає про те, що ці доводи скаржника фактично зводяться до не встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи та до не дослідження судами зібраних у справі доказів, що обумовлюється підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 4 частини другої статті 287 та пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України не були визначені відповідачем-1 підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі та не були підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою відповідача-1, з огляду на що у суду касаційної інстанції в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, відсутні підстави для надання оцінки зазначеним доводам скаржника.
За відсутності визначених скаржником цих підстав касаційного оскарження судових рішень та, враховуючи, що скаржник в прохальній частині касаційної скарги просить суд касаційної інстанції ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову, ці доводи скаржника Верховний Суд розцінює як такі, що зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Інші доводи скаржника щодо передчасності заявлених у цій справі позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не охоплюються визначеними скаржником підставами оскарження судових рішень, передбаченими пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи.
Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо висновків судів попередніх інстанцій про ефективність обраного позивачем спосіб захисту порушених прав у вигляді зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скласти та позачергово включити до кошторису витрат Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" суму позачергової заборгованості на користь позивача та позачергово затвердити кошторис витрат Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь позивача, з огляду на що Верховний Суд, керуючись межами розгляду справи судом касаційної інстанції, встановленими статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не перевіряє правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на те, що доводи відповідача-1 у касаційній скарзі про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року у справі № 910/4563/24 і залишає касаційну скаргу відповідача-1 без задоволення.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року у справі № 910/4563/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
О. Мамалуй