вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"11" вересня 2025 р. Справа № 918/539/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації
до Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "СК"СТРОЙІНВЕСТ"
про розірвання договору підряду.
За участю представників сторін:
від прокуратури: Немкович Ігор Іванович;
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився.
Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК"СТРОЙІНВЕСТ" (далі - Відповідач-2) про розірвання договору підряду на виконання робіт від 15.09.2020 №28, укладеного Департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідністю "СК"СТРОЙІНВЕСТ", предметом якого є виконання робіт по об'єкту: "Будівництво дошкільного навчального закладу ясла-садок за адресою м. Рівне, вул. Коновальця, 16".
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на порушення Відповідачами істотних умов договору, а саме строку виконання зобов'язання, визначеного пунктом 4.3 Договору, що є підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 10.07.2025.
Від представника Відповідача-1 30.06.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав викладених у відзиві.
Прокурор 03.07.2025 подав відповідь на відзив на позовну заяву.
До суду 10.07.2025 від представника Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить задовольнити позовну заяву подану керівником Рівненської окружної прокуратури в інтересах Рівненської обласної державної адміністрації до Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК"СТРОЙІНВЕСТ" у повному обсязі. Також, у своєму відзиві Відповідач-2 просить розглядати справу без його участі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.07.2025 відкладено підготовче засідання на 14.08.2025.
До суду 14.08.2025 від представника Відповідача-1 надійшла заява про визнання позову, в якій зазначає, що повністю визнає заявлені Прокурором вимоги.
Згідно з частиною першою статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 20.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.08.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/539/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2025.
В судовому засіданні 11.09.2025 Прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити у повному обсязі.
Представники Позивача-1, Позивача-2, Відповідача-1 та Відповідача-2 в судове засідання 11.09.2025 не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами третьою та п'ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом частин першої, третьої, четвертої та сьомої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства щодо, раціонального та ефективного використання бюджетних коштів.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом пункту 2 частини четвертої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації, зазначає, що захист прокурором інтересів держави у бюджетній сфері є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності, оскільки інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень (пункти 4, 6 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України). Неефективне використання (безпідставне витрачання) бюджетних коштів порушує державні інтереси у зазначеній сфері, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може унеможливити фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених.
Принцип економії та ефективності публічних закупівель, визначений статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", що втілює в собі результат досягнення стану добросовісної конкуренції. Його дотримання означає спрямованість держави на досягнення оптимального результату у вигляді створення конкурентного середовища, яке призведе до економічної вигоди.
Ефективне та результативне використання бюджетних коштів, зокрема шляхом проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог чинного законодавства становить безумовний інтерес держави, оскільки безпосередньо впливає на її соціально-економічний розвиток, забезпечення гарантій у сфері охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення найбільш не захищених верств населення.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Рiвненської обласної державної адмiнiстрацiї від 18.04.2018 № 239, Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Рівненської обласної державної (військової) адміністрації, утворюється головою Рівненської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Рівненської області забезпечує виконання покладених на департамент завдань.
Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації підпорядковується голові Рівненської обласної державної адміністрації (начальнику обласної військової адміністрації), підзвітний і підконтрольний центральним органам виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері будівництва, містобудування, архітектури та дорожнього господарства.
Отже, органом до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах є Рівненська обласна військова адміністрація.
Прокуратурою встановлено, що зазначеним органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Суд погоджується з доводами Прокурора щодо правомірності визначення Рівненської обласної військової адміністрації позивачем у справі, як суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, і в особі яких прокурор може звертатися до суду.
Рівненська окружна прокуратура листом від 29.05.2025 №50-56-5003ВИХ-25 звернулася до Рівненської обласної військової адміністрації, з проханням про надання інформації щодо вжитих заходів реагування спрямованих на розірвання Договору підряду від 15.09.2020 №28, причини їх невжиття, а також намірів реалізувати вказані повноваження.
У відповідь на вказаний лист прокуратури, Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації листом від 02.06.2025 № 8070-25 повідомила, що не вбачає підстав для розірвання зазначеного Договору підряду.
Рівненська окружна прокуратура листом від 13.06.2025 № №50-56-5404ВИХ-25 звернулася до Рівненської обласної військової адміністрації, в якому повідомила, що відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Рівненською окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації до Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК"СТРОЙІНВЕСТ" про розірвання договору підряду на виконання робіт від 15.09.2020 №28, предметом якого є виконання робіт по об'єкту: "Будівництво дошкільного навчального закладу ясла-садок за адресою м. Рівне, вул. Коновальця, 16".
У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 917/665/20, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону "Про прокуратуру", та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:
- суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт не звернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;
- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;
- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів статті 23 Закону "Про прокуратуру"; такий підхід є занадто формалізованим, критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.
Так, у пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Судом встановлено, що Відповідачем-1 проведено закупівлю за предметом: "Будівництво дошкільного навчального закладу ясла-садок за адресою вул. Коновальця, 16 у м. Рівному" (ідентифікатор закупівлі - UA-2020-08-05-004634-c).
За результатами відкритих торгів переможцем визначено Відповідача-2 та 15.09.2020 Відповідачем-1(Замовник) та Відповідачем-2 (Підрядник) укладено Договір підряду № 28 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Підрядник за дорученням Замовника зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт за кодом ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 - Інше, (ДК 021:2015:45000000-7- Будівельні роботи та поточний ремонт) по об'єкту "Будівництво дошкільного навчального закладу ясла-садок за адресою вул. Коновальця, 16 у м. Рівному" далі - Роботи, згідно із проектно-кошторисною документацією та умов цього Договору, а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані Роботи, згідно з умовами чинного Договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна предмету Договору визначається на підставі динамічної договірної ціни (Додаток 3) і становить 135 986 202,48 грн. з ПДВ, у тому числі на 2020 рік - 35 100 000,00 грн. з ПДВ в тому числі:
- 6 643 000,00 грн. за рахунок коштів міського бюджету міста Рівне;
- 5 892 000,00 грн. за рахунок коштів субвенції з державнго бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій;
- 22 565 000,00 грн. за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку (загальний фонд).
Розрахунок договірної ціни знаходиться в складі тендерної пропозиції Підрядника.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732, бюджетні зобов'язання за даним Договором приймаються в межах бюджетних асигнувань установлених кошторисами. З спеціального фонду бюджету бюджетні фінансові зобов'язання за даним Договором приймаються виключно в межах фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету (відкритих асигнувань, виділених коштів) та бюджетних асигнувань установлених кошторисами.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що розрахунки за чинним договором проводяться згідно плану фінансування, що є невід'ємною частиною до чинного договору (Додаток 1), або по мірі надходження державних коштів на рахунок Замовника. У разі необхідності внесення змін в план фінансування сторонами буде укладено Додаткову угоду.
Згідно з пунктом 4.3 Договору сторони погодилися, що строком закінчення виконання Робіт є 26.12.2021, згідно календарного графіку виконання робіт (Додаток 2).
Відповідно до пункту 11.1 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2021 Сторонами підписано Додаткову угоду № 3, відповідно до пункту 1.1 якої внесено зміни до Договору, зокрема викладено в наступній редакції:
Пункт 2.1. Ціна предмету Договору визначається на підставі динамічної договірної ціни (Додаток № 3) і становить всього 135 986 202,48 грн. з ПДВ в тому числі на 2021 рік - 7 331 600,00 грн..
Пункт 4.3 сторони погодилися, що строком закінчення виконання Робіт є 26.12.2022, згідно календарного графіку виконання робіт (Додаток 2).
Пункт 11.1 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
У подальшому, Сторонами підписано додаткові угоди №№ 5, 6, 7, якими змінювався розмір бюджетних призначень на 2021 рік, а саме: за умовами Додаткової угоди від 23.07.2021 № 5 - 94 607 202,48 грн., Додаткової угоди від 17.12.2021 № 6 - 90 913 288,48 грн., Додаткової угоди від 30.12.2021 № 7 - 85 770 160,96 грн.
Додатковою угодою від 22.11.2022 № 9 визначено, що бюджетні асигнування на 2022 рік за Договором відсутні. Також продовжено строк закінчення виконання робіт до 26.12.2023.
Додатковою угодою від 07.12.2023 № 10 визначено, що бюджетні асигнування на 2023 рік за Договором відсутні. Строк закінчення виконання робіт продовжено до 26.12.2024.
Додатковою угодою від 11.12.2024 № 11 визначено, що бюджетні асигнування на 2024 рік за Договором відсутні. Строк закінчення виконання робіт продовжено до 26.12.2025.
На виконання умов Договору упродовж 2020 року Підрядником було виконано, а Замовником прийнято та оплачено будівельних робіт на суму 41 379 000,00 грн, а упродовж 2021 року - 85 770 160,96 грн. Отже, загальна сума виконаних робіт здійснених оплат за Договором становить 127 149 160,96 грн.
Упродовж 2023-2025 років кошти на виконання будівельних робіт по даному об'єкту не виділялись.
Згідно з статтею 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами першою, третьою та п'ятою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною другою статті 837 ЦК України передбачено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частиною першою статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно з частиною першою статті 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 2 БК України бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Згідно з статтею 46 БК України стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм; 7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).
Статтею 47 БК України передбачено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України. Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 40 статті 2 БК України паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), та цілей державної політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник бюджетних коштів.
Отже, враховуючи специфіку фінансування органів державної влади, місцевого самоврядування, державних та комунальних установ, закладів і організацій, під час укладення договору про закупівлю необхідно обов'язково ураховувати зазначені вище вимоги Бюджетного кодексу України та передбачити умову виникнення платіжних зобов'язань виключно при наявності бюджетного призначення (бюджетного асигнування).
Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору ; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Також суд враховує, що відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як зазначено судом, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 визнано позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з частиною четвертою статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, суд не встановив обставин того, що визнання відповідачами позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, а тому дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову
З огляду на викладене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим, з урахуванням визнання Відповідачем-1 та Відповідачем-2 позовних вимог до початку розгляду справи по суті, судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн. покладаються на Відповідача-1 та Відповідача-2. Разом з тим, суд дійшов висновку, відповідно до частини першої статті 130 ГПК України повернути Позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору (1 211,20 грн.).
Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати укладений Департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідністю "СК"СТРОЙІНВЕСТ" Договір підряду на виконання робіт від 15.09.2020 №28 предметом якого є виконання робіт по об'єкту: "Будівництво дошкільного навчального закладу ясла-садок за адресою м. Рівне, вул. Коновальця, 16".
3. Стягнути з Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 36565276) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077; р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "СК"СТРОЙІНВЕСТ" (49000, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 143, оф. 106, код ЄДРПОУ 39086059) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077; р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) витрат по сплаті судового збору.
5. Повернути Рівненській обласній прокуратурі (33028, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок), сплачений згідно з платіжною інструкцією від 16.06.2025 № 1173, копія якої знаходиться у матеріалах справи.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Рівненська обласна прокуратура (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077).
Відповідач (боржник): Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 36565276).
Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "СК"СТРОЙІНВЕСТ" (49000, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 143, оф. 106, код ЄДРПОУ 39086059)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 12 вересня 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон