79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.09.2025 Справа № 926/1977/24
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Калинівка», вул. Залізнична, буд. 49, смт. Калинівка, Фастівський район, Київська область, 08623,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ААНДП Експорт-Імпорт», 65 Лондонська стіна, Лондон, ЕС2М 5TU, Об'єднане Королівство
про стягнення 672 735,80 грн (15 100,00 Євро),
представники сторін:
від позивача: Іщенко Г.М.(в режимі ВКЗ);
від відповідача: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 у справі №926/1977/24 позовні вимоги задоволено повністю.
За вх. №2123/25 від 19.05.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі.
Ухвалою від 23.05.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду на 08.09.2025 о 15:30 год.
В судове засідання з'явився представник позивача, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав у повному обсязі. Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.
На підтвердження витрат про стягнення правової допомоги позивачем долучено наступні докази: копія Договору про надання правової допомоги № АО-25/05-2024-1 від 03 травня 2024 року; копія рахунку на оплату №189 від 09.05.2024; копія акту надання послуг №502 від 31 грудня 2024 року; копія рахунку на оплату №97 від 15.05.2025; копія Акту надання послуг №81 від 15.05.2025; платіжна інструкція №1119 від 15.05.2025.
Зважаючи на вищезазначені докази, суд зазначає, що витрати за надання правової допомоги, складають 52 250,00 грн.
На підтвердження фактичних витрат, понесених позивачем, долучено такі документи: копія рахунку-фактури №25 від 15.07.2024 (переклад документів); копія акту приймання передачі виконаних робіт №25; платіжна інструкція № 1111 до рахунку - фактури №25; копія рахунку-фактури №44/25-04 від 15.07.2024 (засвідчення справжності підпису перекладача); платіжна інструкція № 1112 до рахунку - фактури №44/25-04; копія рахунку-фактури №47/25-04 від 19.07.2024 (засвідчення справжності підпису перекладача); платіжна інструкція №1126 до рахунку-фактури №47/25-04; копія рахунку-фактури №39 від 19.07.2024 (переклад документів); копія акту приймання передачі виконаних робіт №39; платіжна інструкція №1127 до рахунку -фактури №39; копія рахунку №153 від 30.09.2024 (засвідчення справжності підпису перекладача); платіжна інструкція №2337 до рахунку-фактури №153; копія рахунку-фактури №22 від 18.12.2024 (переклад документів); копія акту приймання передачі виконаних робіт №22; платіжна інструкція № 3069 до рахунку-фактури №22; копія рахунку №18/12/2024 від 18.12.2024 (засвідчення справжності підпису перекладача); платіжна інструкція № 3070 до рахунку-фактури №18/12/2024; копія рахунку №34 від 29.01.2025 (засвідчення справжності підпису перекладача); платіжна інструкція №273 до рахунку-фактури №34.
Відповідно до вищевказаних рахунків, позивачем за переклад та засвідчення перекладу позову, додатків, судових рішень, винесених в рамках справи та листів в загальному сплачено 11 470,00 грн.
Суд зазначає, що позивачем понесено ще поштові витрати на загальну суму 1 546, 05 грн, які підтверджуються наступними документами: платіжне доручення №158; платіжне доручення №121; платіжне доручення №146; платіжне доручення №33; платіжне доручення №73.
Отже, в загальному позивач по справі № 926/1977/24 поніс 65 266,05 грн витрат, які просить стягнути з відповідача, а саме:
- на отримання правової допомоги - 52 250,00 грн;
- фактичні витрати - 13016,05 грн, що складається із витрат щодо перекладу документів, нотаріальному завіренню перекладу документів та поштових витрат.
Суд розглянувши заяву про стягнення витрат на правову допомогу, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду посилається на додаткову постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 914/708/21, в якій зазначено, що відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 та в додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/5726/19, від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.
Судом перелічено вище докази, надані на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.
Проаналізувавши документи, які додані до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та фактичних витрат, суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, а такий розмір витрат є обґрунтованим і відповідає критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Отже, дослідивши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених заявником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, суд зазначає, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений представником позивача є пропорційним до предмета спору.
З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Калинівка» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, оскільки суд встановив, що цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, співмірності та пропорційності, з урахуванням складності справи.
Керуючись, ст. ст. 126, 129, 244, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву про ухвалення додаткового рішення за вх.№2123/25 від 19.05.2025 задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ААНДП Експорт-Імпорт» (назва на англійській мові AANDP EXPORT-IMPORT LTD) (місцезнаходження юридичної особи: 65 Лондонська стіна, Лондон, EC2M 5TU, Об'єднане Королівство, реєстраційний в системі номер компанії 12772596; місцезнаходження юридичної особи на англійській мові: 65 London Wall, London, EC2M 5TU, United Kingdom, Company number 12772596), поштова адреса юридичної особи: 01135, м. Київ, просп. Берестейський (кол. просп. Перемоги), буд. 2, кв. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Калинівка» (місцезнаходження юридичної особи: 08623, Київська обл., Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, буд. 49, код ЄДРПОУ 04782181) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 52 250,00 грн та фактичні витрати в сумі 13 016, 05 грн, що складається із витрат щодо перекладу документів, нотаріальному завіренню перекладу документів та поштових витрат.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257ГПК України.
Суддя Горецька З.В.