79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
12.09.2025 Справа № 914/1973/25
місто Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК СТАР", Київ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Хоми Світлани Іванівни, с. Тишиця Кам'янка-Бузький район, Львівської області
про стягнення коштів
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представники сторін
від позивача: Березюк Л.В. - адвокат
від відповідача: Хома С.І. - ФОП
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК СТАР" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Хоми Світлани Іванівни про стягнення коштів в розмірі еквівалентному 400,00 євро за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
3. Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 16.07.2025 о 11:45 год.
4. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.
5. Сторонами подано такі заяви по суті справи:
6. - відзив на позовну заяву (вх.№18299/25 від 08.07.2025);
7. - відповідь на відзив (вх.№20965/25 від 08.08.2025) з клопотанням про продовження пропущеного строку для подання, яке було задоволено в судовому засіданні 13.08.2025 про що зазначено в протоколі судового засідання.
8. - заперечення на відповідь на відзив (вх.№21403/25 від 14.08.2025);
9. - заява позивача про долучення доказів (вх.№22630/25 від 29.08.2025), яке судом задоволено в судовому засіданні 03.09.2025 про що зазначено в протоколі судового засідання.
10. В судове засідання 12.09.2025 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору. Представник позивача позов підтримав, просив задовольнити. Представник відповідача позовні вимоги заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
11. Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
12. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
13. В судовому засіданні 12.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
14. АРГУМЕНТИ СТОРІН.
15. Аргументи позивача.
16. В межах укладеного Договору надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному автомобільному сполученні та по території України № 0303/2024 від 03.03.2025 між сторонами підписано договір заявку №1467 від 03.03.2025 за умовами якої Відповідач зобов'язався надати послугу з перевезення вантажу до 17.03.2025 за маршрутом Ріберіа-Де-Ніса (Португалія) - с.Червона Слобода, Черкаська область (Україна).
17. Проте порушив узяті на себе зобов'язання та доставив вантаж лише 25.03.2025.
18. Зазначене стало підставою для нарахування штрафу згідно з умовами укладеного договору.
19. Предметом позову є стягнення 400,00 євро штрафу за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
20. Підставою позову є порушення Відповідачем строків перевезення вантажу, що погоджений сторонами у заявці на перевезення.
21. Аргументи відповідача.
22. Відповідач щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає, що Позивачем не дотримано вимог п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України та Договору щодо досудового врегулювання спору.
23. Відповідач зазначає, що розвантаження вантажу відбулося 25.03.2025 року, 21-денний строк для пред'явлення письмової заяви (Претензії) починався з 26.03.2025 року і завершувався 15.04.2025 року. Претензію щодо сплати штрафних санкцій Вих. № 27/03 від 27.03.2025 року було надіслано лише 19.06.2025 року, і отримано Відповідачем 27.06.2025 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0312700100016. Таким чином, Претензію з вимогою про оплату штрафу було надіслано з порушенням строку, встановленого пунктом 3 статті 30 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)..
24. Відповідач звертає увагу, що Позивачем підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №34 від 25 березня 2025 року, без будь-яких заперечень чи зауважень, а тому погодився з належним виконання умов Договору Відповідачем, а тому втратив право на стягнення заявлених штрафних санкцій.
25. Відповідач зазначає, що Позивач не здійснив своєчасного розрахунку за перевезення, у зв'язку з чим Відповідач був змушений направити Позивачу Претензію. Оплата була здійснена з простроченням у 21 день і тільки після отримання Позивачем Претензії з вимогою про оплату (дата платежу за умовами Заявки - 25.04.2025 року, фактична дата оплати - 16.05.2025 року). Зазначені дії позивача, на переконання відповідача ставить під сумнів добросовісність дій Позивача як сторони у зобов'язанні, зокрема при пред'явленні вимог щодо стягнення штрафних санкцій з Відповідача.
26. Відповідач зазначає, що перевезення здійснювалося у форматі консолідованого (збірного") вантажу, в рамках якого маршрут транспортного засобу включав декілька точок навантаження/розвантаження. Затримка у доставці вантажу Позивача була викликана виключно об'єктивними обставинами, що притаманні збірним міжнародним перевезенням, а саме процедурою митного оформлення інших вантажів, особливостями маршрутної логістики. Жодної умисної чи недбалої поведінки Перевізника не було.
27. Відповідач також вважає, що Позивач не має юридичних підстав вимагати сплати, якщо: штраф фактично не був сплачений Позивачем власнику вантажу (Замовнику), тобто реальні збитки для Експедитора не настали; Позивач не надав доказів понесених витрат або фактичних фінансових втрат, пов'язаних із застосуванням штрафу; Заявлена вимога не є регресною, тобто не має на меті відшкодування сплаченої шкоди третій стороні, адже Позивач не відшкодував шкоду третій стороні та не вимагає повернення вже сплаченого.
28. Аргументи позивача у відповіді на відзив.
29. Позивач зазначає, що твердження відповідача, що йому не було надіслано претензію позивачем протягом 21 дня з дня доставки вантажу спростовується електронним листуванням між відповідачем та представником позивача, зокрема електронним листом від 27.03.2025 із прикріпленою до нього сканкопією претензії та повідомленням відповідача у вайбер (скріншоти додаються).
30. Листування щодо укладення та виконання Договору здійснювалося за допомогою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2, що вказана в реквізитах відповідача у договорі від 03.03.2025 № 0303/2024 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України, та месенджера Viber.
31. Обмін між сторонами підписаними та сканованими документами (договором та заявкою - електронний лист відповідача від 03.03.2025) свідчить про погодження та підписання їх сторонами та про виникнення відповідних зобов'язань за ним, а листування сторін - про висловлення ними своєї позиції з питань, викладених в електронних листах/повідомленнях у месенджерах.
32. На переконання позивача, твердження про несвоєчасний розрахунок, зважаючи на предмет позову, не є тією обставиною, що спростовує позицію позивача чи може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.
33. Укладаючи договір від 03.03.2025 № 0303/2024 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України та заявку на перевезення вантажу № 1467 від 03.03.2025 року відповідач був повністю ознайомлений з їх умовами, умовами даного перевезення та при звичній обачності мав можливість повністю оцінити чи може бути виконане відповідачем взяте на себе зобов'язання з перевезення конкретного вантажу з конкретною датою доставки.
34. Підписуючи заявку на перевезення вантажу № 1467 від 03.03.2025 року з конкретною датою доставки відповідач гарантував позивачу добросовісне виконання взятого на себе зобов'язання з урахуванням існуючих та відомих йому обставин. Тож, посилання відповідача на обставини (перевезення інших вантажів, обмеження руху на території Євросоюзу) не підтверджують поважності порушення строку доставки вантажу та не являються форс-мажорними обставинами..
35. Твердження відповідача про те, що вказаний в заявці строк доставки мав орієнтовний характер, на думку позивача, спростовується змістом самої заявки на перевезення вантажу № 1467 від 03.03.2025 року, в якій чітко зазначено «Термін доставки - 15.03.2025»
36. Зважаючи на викладене, відповідачем не доведено, що прострочення доставки сталося не з його вини, як того вимагає ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, ч. 2 ст. 313 ГК України, ч. 1 ст. 617 ЦК України.
37. Крім того, оскільки між позивачем та відповідачем укладено договір від 03.03.2025 № 0303/2024 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України, то зобов'язання за даним договором відповідач несе перед позивачем, а не перед замовником перевезення - клієнтом позивача. Тому твердження відповідача про можливість стягнення з останнього штрафних санкцій виключно після їх оплати контрагенту позивачу також є неправомочним.
38. Аргументи відповідача у запереченнях на відповідь на відзив.
39. Щодо направленої позивачем претензії електронною поштою, то відповідач з цього приводу зазначає, що форма та зміст надісланого файлу не відповідають офіційній претензії. Файл, надісланий на електронну пошту, не містив вихідного номера, дати його складення, та не був підписний кваліфікованим електронним підписом, що дозволяє ідентифікувати його як офіційний документ.
40. Супровідний текст електронного листа, на думку відповідача, не підтверджує направлення офіційної претензії. У ньому було вказано: «Також прошу уточнити поштову адресу, для відправки претензії Ознайомитися можна з нею нижче». Відповідач вважає, що надісланий файл не є відправленою претензією, а лише дає можливість ознайомитися з її змістом до офіційного направлення поштою, тобто це свідчить про те, що на момент електронного листа відбувалося лише попереднє ознайомлення з проектом претензії, а не її офіційне подання. Відповідно офіційно претензія була надіслана лише 19.06.2025, тобто з порушенням строку, визначеного п. 3 ст. 30 Конвенції.
41. За твердженнями відповідача, жодних доказів того, що претензія в належній формі та у встановлений п. 3 ст. 30 Конвенції строк була відправлена на поштову чи юридичну адресу відповідача, матеріали справи не містять.
42. У тексті Договору відсутнє будь-яке положення, яке б визнавало скановані копії документів, у тому числі претензій, рівнозначними оригіналу. Жодної згадки про обмін сканованими копіями (електронною поштою, месенджерами тощо) у договорі немає. Конвенція (ч. 3 ст. 30) не передбачає направлення претензій електронною поштою без окремої письмової домовленості сторін. Позивач не надав доказів, що така домовленість існувала.
43. Відповідач стверджує, що електронна адреса, з якої було надіслано претензію, не вказана ні в договорі, ні у єдиному державному реєстрі, ні у позовній заяві як офіційний канал зв'язку між сторонами, а тому не може вважатися офіційною.
44. На переконання відповідача, подаючи до позовної заяви нову претензію та докази її надіслання на юридичну адресу Відповідача, свідчить, що на момент подання Позивач не вважав електронний лист з прикріпленим сканованим файлом офіційною вимогою і відповідно саме тому Позивач не згадав про цей лист у своїй позовній заяві та не додав цей електронний лист та прикріплений файл безпосередньо до позовної заяви як доказ.
45. Наданий Позивачем скріншот повідомлення у viber відповідач вважає неналежним і недопустимим доказом, оскільки не містить жодних ідентифікаційних ознак, зокрема номера та інших відомостей про відправника чи отримувача.
46. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
47. 03.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек Стар» (далі експедитор, позивач) та ФОП Хомою Світланою Іванівною (перевізник, відповідач) укладено договір надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному автомобільному сполученні та по території України № 0303/2024 (далі договір).
48. За змістом п. 2.3 вказаного правочину, перевезення, транспортно-експедиторських послуг виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг.
49. Відповідно до п. 2.5 договору, на кожну транспортно-експедиторську послугу оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику в тому числі за допомогою факсимільного зв'язку або по електронній пошті. Замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного договору. Замовлення (заявка) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов'язкового передання їх оригіналів у майбутньому.
50. Згідно з п. 2.10 договору, всі водії, що перевозять вантаж відповідно до даного договору, є уповноваженими представниками перевізника, і виконують обов'язки, передбачені даним договором. За дії та бездіяльність водіїв несе відповідальність перевізник. Документи, підписані водіями, створюють, припиняють або змінюють обов'язки для перевізника.
51. Відповідно до п 4.1, 4.2 договору, кожна зі Сторін несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань згідно даного Договору, норм міжнародного права та українського законодавства. Сторона, що порушила свої зобов'язання за цим Договором, повинна відшкодувати іншій стороні спричинені таким порушенням збитки та усунути ці порушення та наслідки, спричинені таким порушенням.
52. При погодженому в замовленні (заявці) терміні доставки вантажу, його доставка з простроченням тягне за собою сплату Перевізником штрафу в розмірі 100 євро за кожну добу запізнення, що почалася. Розмір сукупного штрафу за запізнення може бути змінений, відповідно до калькуляції, наданої Експедитором, але не може перевищувати суми фрахту за перевезення (п.4.11. договору).
53. Згідно п.4.12 договору усі питання, пов'язані з відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань та порядком пред'явлення претензій і не урегульовані в даному Договорі, вирішуються відповідно до законодавства України і міжнародних нормативно-правових актів при міжнародних перевезеннях.
54. Розмір плати за перевезення визначається за згодою сторін та вказується в транспортному замовленні (заявці) і може змінюватися за взаємною письмовою згодою сторін в залежності від зміни умов перевезення вантажу (п.5.1 договору).
55. Відповідно до п.6.1, 6.2. Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання даного Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які Сторони не могли не передбачати, не запобігти розумними заходами (форс-мажор). При настанні й припиненні зазначених обставин Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань, повинна негайно (але в кожному разі не пізніше 72 годин з моменту, коли стало відомо про настання таких обставин) сповістити іншу Сторону, приклавши документ, що підтверджує таку подію (за винятком випадків, коли дія форс-мажорних обставин загальновідома).
56. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами, на виконання п. 2.5 договору, складена та підписана заявка на перевезення вантажу № 1467 до договору від 12.09.2023, якою сторони узгодили основні умови товарно-транспортної послуги, а саме: державні реєстраційні номера транспортного засобу: НОМЕР_1 /НОМЕР_2. Дані водія та його контакти;
57. Завантаження: відправник: Selenis Portugal S.A.; адреса завантаження (з коментарем): -436, Portugal, Qainta de Sao Visente Estrada National 246 Ribeira de Nisa Portalegre; дата та місцевий час завантаження: 05.03.2025.
58. Характеристика вантажу (опис, вага, обсяг, кількість місць): полімери, 1200 кг/1 м.куб/1; попередження 120*100*170 см. Замитнення ЕХ-1 (Т-1), TIR: на місці. Адреса розмитнення: м.Черкаси, вул..Смілянська, 163;
59. Вивантаження: адреса вивантаження: Україна, вул..Промислово-Берегова, 10 с.Червона Слобода, прізвище особи отримувача і контакти; термін доставки: 17.03.2025 (зазначено 15.03.25, проте сторони визнають, що це описка).
60. Заявкою передбачені обов'язкові вимоги для перевізника (пп. 1-8 заявки № 1467).
61. Перевізник гарантує наявність чинного поліса страхування відповідальності перевізника або експедитора (CMR-страхування) для даного перевезення з лімітом відповідальності по одному страховим випадком не менш як 200 000 EUR, а також факт надання під навантаження тільки власного рухомого складу.
62. За змістом п. 2 основних умов заявки № 000134, для даного перевезення розрахунковою одиницею часу для вантажно-розвантажувальних робіт, митного оформлення, митного очищення і розвантажувальних робіт є один робочий день і визначається, як проміжок місцевого часу з 09:00 до 18:00 включно. Нормативний час на навантаженні, це сума робочих днів включає: по одному дню на кожен з пунктів вантаження і по одному дню для митного оформлення на кожному з пунктів вантаження. Нормативний час на розвантаження, це сума робочих днів включає: по одному дню для митного оформлення кожного з вантажів і по одному дню для розвантажувальних робіт кожного з вантажів. Час руху від пункту навантаження до пункту оформлення документів (або іншого пункту навантаження) і час руху від пункту митного очищення (СТ3 або ПТО) до пункту розвантаження (або до іншого пункту митного очищення) в розрахунок простоїв не включається. Розрахунок ведеться з моменту вибуття з місця навантаження до кінця робочого дня (18:00), і що години залишилися резервуються для оформлення або для розвантаження відповідно протягом наступного робочого дня. У разі прибуття на будь-який з пунктів після 10-00 за місцевим часом, днем прибуття буде вважатися вже наступний робочий день. Вихідні та святкові дні включаються в рахунок простоїв тільки в разі, якщо нормативний час вже минув до початку вихідних або святкових днів.
63. Пунктом 3 основних умов заявки № 1467 сторони узгодили, що за прострочення доставки вантажів, перевізник сплачує клієнту штраф у розмірі 100/50 EUR за кожний день запізнення на території ЄС і СНД і 50 EUR на території України. Прибуття на СТЗ (ПТО) в день доставки по заявці або на навантаження в день навантаження по заявці після 12:00 за місцевим часом розцінюється, як запізнення на один день.
64. Іншими умовами заявки № 1467 передбачено: - сума фрахту складає 750 євро по курсу на день розвантаження; - умови оплати: банківський переказ, 10 днів по отриманню документів; - необхідні для оплати документи: оригінали: CMR (ТТН), рахунок, акт виконаних робіт; копії: CMR - завірена печаткою перевізника.
65. Вказана заявка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.
66. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання положень договору між позивачем та відповідачем було підписано заявку на перевезення вантажу № 1467 від 03.03.2025, за умовами якої узгодженно перевезення вантажу з Поргугалії до України, вантажоотримувач за адресою: вул..Промислово-Берегова, 10 с.Червона Слобода Черкаська область. Перевезення мало бути виконане автомобілем, д.р.н. НОМЕР_1 /НОМЕР_2. Датою розвантаження погоджено 15.03.2025.
67. Проте, як стверджує позивач, відповідач, всупереч укладеному договору та заявці № 1467 від 03.03.2025, не подав у погоджений сторонами строк 17.03.2025, під розвантаження вказаний у заявці автомобіль автомобіля державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_3 на погоджену адресу вивантаження.
68. За ствердженням позивача, автомобіль, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , прибув на розвантаження лише 25.03.2025 р., що підтверджується CMR (датою отримання товару, вказаною в правому нижньому куті CMR), та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 34 від 25.03.2025 року і рахунком № 34 від 25.03.2025 року.
69. Отже позивач стверджує, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання за договором та заявкою № 1467 в частині своєчасної подачі автомобіля у погоджені сторонами строки під розвантаження та допущено прострочення доставки вантажу, яке становить 8 днів.
70. Таким чином, згідно тверджень позивача, з огляду на те, що прострочення доставки вантажу становить 8 днів та враховуючи п. 3 основних умов заявки № 1467, штраф за таке запізнення становить 400 євро.
71. Як зазначив позивач, ТОВ «Тек Стар» звернулось до відповідача з претензією вих. № 27/03 від 27.03.2025 щодо сплати штрафу, якою повідомило про неналежне виконання відповідачем умов договору та заявки в частині подачі автомобіля під розвантаження у погоджені сторонами строки, у зв'язку із чим допущено прострочення доставки вантажу, яке становить 8 днів. У претензії позивач, керуючись ст. 629, 525, ч. 1 ст. 526 та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, просив відповідача протягом двох календарних днів з дати отримання претензії сплатити штраф у розмірі 400,00 євро за прострочення доставки вантажу за заявкою № 1467 від 03.03.2025 у перерахунку на гривню на дату здійснення платежу на розрахунковий рахунок позивача. На підтвердження направлення вказаної претензії позивач долучив до позовної заяви опис вкладення у цінний лист за № 0312700100016 та поштову накладну за відповідним номером.
72. Проте, як зазначив позивач, відповіді на претензію відповідач не направив, суму штрафу в добровільному порядку станом на дату звернення до суду не сплатив.
73. З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми штрафу 400,00 євро за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
74. ОЦІНКА СУДУ
75. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному автомобільному сполученні та по території України № 1209/2023 від 12.09.2023, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
76. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
77. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
78. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своїми основними ознаками є договором перевезення вантажу автомобільним транспортом.
79. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
80. Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
81. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
82. Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
83. Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
84. Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
85. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
86. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
87. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
88. Таким чином, приписами ст. 909 Цивільного кодексу України та ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
89. Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
90. Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування, зазначені в статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
91. Так, за змістом частин 11, 12, 13 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
92. Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 також передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
93. Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
94. Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
95. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.
96. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
97. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
98. Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
99. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
100. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
101. Як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. 2.5 договору, на кожну транспортно-експедиторську послугу оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику в тому числі за допомогою факсимільного зв'язку або по електронній пошті. Замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного договору. Замовлення (заявка) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов'язкового передання їх оригіналів у майбутньому.
102. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами, на виконання вищенаведеного пункту договору, складена та підписана заявка на перевезення вантажу № 1467 до договору № 0303/2024 від 03.03.2025, якою сторони узгодили основні умови товарно-транспортної послуги, а саме: державні реєстраційні номера транспортного засобу: НОМЕР_1 /НОМЕР_3. Дані водія та його контакти;
103. Завантаження: відправник: Selenis Portugal S.A.; адреса завантаження (з коментарем): -436, Portugal, Qainta de Sao Visente Estrada National 246 Ribeira de Nisa Portalegre; дата та місцевий час завантаження: 05.03.2025.
104. Характеристика вантажу (опис, вага, обсяг, кількість місць): полімери, 1200 кг/1 м.куб/1; попередження 120*100*170 см. Замитнення ЕХ-1 (Т-1), TIR: на місці. Адреса розмитнення: м.Черкаси, вул..Смілянська, 163;
105. Вивантаження: адреса вивантаження: Україна, вул..Промислово-Берегова, 10 с.Червона Слобода, прізвище особи отримувача і контакти; термін доставки: 15.03.2025.
106. Пунктом 3 основних умов заявки № 1467 сторони узгодили, що за прострочення доставки вантажів, перевізник сплачує клієнту штраф у розмірі 100/50 EUR за кожний день запізнення на території ЄС і СНД і 50 EUR на території України. Прибуття на СТЗ (ПТО) в день доставки по заявці або на навантаження в день навантаження по заявці після 12:00 за місцевим часом розцінюється, як запізнення на один день.
107. Іншими умовами заявки № 1467 передбачено: - сума фрахту складає 750 євро по курсу на день розвантаження; - умови оплати: банківський переказ, 10 днів по отриманню документів; - необхідні для оплати документи: оригінали: CMR (ТТН), рахунок, акт виконаних робіт; копії: CMR - завірена печаткою перевізника.
108. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання положень договору між позивачем та відповідачем було підписано заявку на перевезення вантажу № 1467, за умовами якої узгоджено перевезення вантажу з Португалії до України, вантажоотримувач: вул..Промислово-Берегова, 10 с.Червона Слобода Черкаської області. Перевезення мало бути виконане автомобілем, д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_3 . Датою вивантаження погоджено 17.03.2025.
109. Проте, як стверджує позивач, відповідач, всупереч укладеному договору та заявці № 1467, не подав у погоджений сторонами строк 15.03.2025, під розвантаження вказаний у заявці автомобіль на погоджену адресу вивантаження.
110. За ствердженням позивача, автомобіль відповідача прибув на розвантаження 25.03.2025, що підтверджується відміткою в CMR, на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви міжнародну автомобільну накладні (CMR) від 25.03.2025.
111. Отже позивач стверджує, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання за договором та заявкою № 1467 в частині своєчасної подачі автомобіля у погоджені сторонами строки під розвантаження та допущено прострочення доставки вантажу, яке становить 8 днів.
112. Факт прострочення виконання зобов'язання з вивантаження товару відповідачем не заперечується.
113. Таким чином, згідно тверджень позивача, з огляду на те, що прострочення доставки вантажу становить 8 днів та враховуючи п. 3 основних умов заявки, штраф за таке запізнення становить 400 євро (з розрахунку 50 євро за кожний день запізнення на території України*8 днів прострочення).
114. Стосовно надісланої 27.03.2025 ТОВ «Тек Стар» претензії на електронну пошту відповідача ФОП Хоми С.І. суд зазначає таке.
115. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
116. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
117. За приписами ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
118. Згідно з п. 13, 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; при цьому кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
119. Поняття електронного доказу наведено в ст. 96 ГПК України, за змістом якої електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі.
120. В ухваленому 30.01.2019 Комітетом міністрів Ради Європи керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі" зазначено, що електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп'ютера або пристрою, схожого на комп'ютер) і містять відповідні метадані.
121. На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом (п. 68 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21).
122. Поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до ст. 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв'язку (п. 52 постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).
123. Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).
124. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (перевізник) не заперечував факт отримання електронного листа та від позивача, водночас він заперечував факт відправлення такого листа (що містив претензію) позивачем (експедитором) з адреси електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка не вказана у договорі, а також посилався на відсутність кваліфікованого електронного підпису на електронному листі.
125. Вказане, на думку відповідача, не давало йому змогу ідентифікувати відправника електронного листа як експедитора за договором.
126. Проте, суд критично відноситься до таких тверджень відповідача з огляду на таке.
127. Згідно з п. 7 керівництва Комітету міністрів Ради Європи "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі" суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису.
128. Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом (п. 57 постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).
129. Використання кваліфікованого електронного підпису дозволяє провести електронну ідентифікацію особи - процедуру використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
130. Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов'язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.
131. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.
132. Відповідні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21.
133. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 надала такі висновки щодо застосування норм права: "Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі."
134. З наведених вище висновків слідує, що листування електронною поштою між приватними особами в процесі виконання своїх зобов'язань за правочином без накладення електронного підпису на повідомленні допускається, натомість суду з урахуванням конкретних обставин справи необхідно встановити чи дає змогу таке листування ідентифікувати їх учасників та зміст їх перемовин.
135. Як встановлено судом, у пункті 2.5 договору серед іншого сторонами обумовлено можливість надіслання по факсу чи електронній пошті, зокрема Замовлення (заявки), які мають силу оригіналу, без обов'язкового передання їх оригіналів у майбутньому.
136. Наявні у справі докази підтверджують, і що також не заперечується відповідачем, що позивачем з електронної пошти 03.03.2025 (ІНФОРМАЦІЯ_1) надсилались документи відповідачу на електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_2), зокрема договір та заявку (на підставі яких здійснено перевезення), який відповідачем прийнято та підписано. Претензія надіслана 27.03.2025 позивачем з аналогічної електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1) на цю ж електронну пошту відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_2), а відтак суд критично ставиться до тверджень відповідача про неможливість ідентифікації особи, якою надіслано претензію.
137. Відповідно до пункту 3 статті 30 Конвенції «Прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача».
138. Відтак, суд зазначає, що позивачем дотримано строку надіслання претензії про сплату штрафу.
139. Суд погоджується твердженнями позивача, що укладаючи договір від 03.03.2025 № 0303/2024 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України та заявку на перевезення вантажу № 1467 від 03.03.2025 року відповідач був повністю ознайомлений з їх умовами, умовами даного перевезення та при звичній обачності мав можливість повністю оцінити чи може бути виконане відповідачем взяте на себе зобов'язання з перевезення конкретного вантажу з конкретною датою доставки, а саме 15.03.2025. Відтак, посилання відповідача на обставини (перевезення інших вантажів, обмеження руху на території Євросоюзу) не підтверджують поважності порушення строку доставки вантажу та не являються форс-мажорними обставинами, а відтак є неспроможними.
140. Твердження відповідача про прострочення позивачем оплати за надані послуги з перевезення за договором №1367 від 03.03.2025 не стосуються предмету даного спору, а відповідач вважаючи, що його право порушене, вправі звернутися з окремим позовом про захист своїх прав.
141. Щодо тверджень відповідача про відсутність понесених збитків позивачем то цього приводу суд зазначає, що відповідальність за несвоєчасність розвантаження несе відповідач саме перед позивачем, оскільки саме між позивачем та відповідачем укладено договір від 03.03.2025 № 0303/2024 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України, умовами якого передбачено штрафні санкції не неналежне виконання цього договору.
142. Щодо стягнення штрафу.
143. Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
144. Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.
145. Також, згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
146. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
147. Пунктом 3 основних умов заявки № 1467 сторони узгодили, що за прострочення доставки вантажів, перевізник сплачує клієнту штраф у розмірі 100/50 EUR за кожний день запізнення на території ЄС і СНД і 50 EUR на території України. Прибуття на СТЗ (ПТО) в день доставки по заявці або на навантаження в день навантаження по заявці після 12:00 за місцевим часом розцінюється, як запізнення на один день.
148. З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем нараховано 400 євро штрафу (з розрахунку 50 євро за кожний день запізнення на території України*8 днів прострочення).
149. Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу, суд встановив, що заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 400,00 грн є арифметично правильною.
150. За таких обставин справи позовні вимоги про стягнення 400,00 грн штрафу є обґрунтованими.
151. Відповідач документів, що підтверджували б оплату штрафу суду або належних доказів на спростування позовних вимог не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 400,00 євро штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
152. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року в справі №500/5194/16-ц, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
153. Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
154. За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
155. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
156. Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
157. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
158. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
159. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та від 04.02.2021 у справі №910/11534/18.
160. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
161. Крім того, розглядаючи справу необхідно з'ясовувати істотні обставини із застосуванням передбачених ст.86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому, а також із дотриманням стандарту "вірогідності доказів".
162. СУДОВІ ВИТРАТИ
163. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 2422,40 грн покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хоми Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Стар» (01013, м.Київ, вул..Будіндустрії, буд.5, офіс 311; ідентифікаційний код 45005805) кошти в розмірі еквівалентному 400,00 євро за курсом Національного банку України на день виконання рішення та 2422,40 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.09.2025.
Суддя Щигельська О.І.