вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2870/24
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., розглянувши
Заяву Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради за вх. № суду 6307 від 21.07.2025 про розстрочення виконання рішення
у справі № 911/2870/24
За позовом Адвокатського бюро «Мамаєва Дмитра Юрійовича»
до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради
про стягнення 330 105, 34 грн
Учасники судового процесу:
від позивача (стягувача): не з'явився;
від відповідача (боржника): не з'явився;
На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2870/24 за позовом Адвокатського бюро «Мамаєва Дмитра Юрійовича» до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про стягнення 330 105, 34 грн.
В обґрунтування позовних вимог Бюро посилалось на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання правової допомоги № 19/11/21-1 від 19.11.2021 в частині своєчасної та повної оплати отриманих відповідачем від позивача послуг.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2025 у справі № 911/2870/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на користь Адвокатського бюро «Мамаєва Дмитра Юрійовича» 276 096, 90 грн заборгованості, 656, 30 грн 3 % річних та 4 151, 30 грн судового збору. В іншій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025 у справі № 911/2870/24 в частині задоволених позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 911/2870/24 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025 в оскаржуваній частині залишити без змін.
24.07.2025 Господарським судом Київської області видано наказ на виконання рішення суду.
21.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради надійшла заява за вх. № суду 6307 про розстрочення виконання рішення у справі № 911/2870/24, відповідно до якої заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області № 911/2870/24 від 05.03.2025 на дванадцять місяців рівними частинами.
23.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від АБ «Мамаєва Дмитра Юрійовича» надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення, в якій стягувач вважає, що жодних реально ґрунтовних підстав відповідач не надав для застосування розстрочення виконання рішення суду, у зв'язку із чим просив суд відмовити Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству Глевахівської селищної ради у розстроченні виконання судового рішення № 911/2870/24 від 05.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2025 розгляд заяви Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про розстрочення виконання рішення у справі № 911/2870/24 призначено на 10.09.2025.
З метою повідомлення сторін про дату та час призначеного судового засідання для розгляду заяви про розстрочення виконання рішення, ухвала суду від 30.07.2025 була направлена сторонам до їх електронний кабінетів 30.07.2025 о 17:39, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками.
10.09.2025 в судове засідання для розгляду заяви про розстрочення виконання рішення представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заяву Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про розстрочення виконання рішення, а також заперечення АБ «Мамаєва Дмитра Юрійовича» проти її задоволенні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідної заяви, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Частинами 4, 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Щодо застосування наведених положень ст. 331 ГПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом з тим, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору (правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23).
Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно з ст. 331 ГПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання, водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.
Поряд з цим, суд наголошує на тому, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
При цьому, відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
В обґрунтування підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025 у справі № 911/2870/24 заявник посилається на те, що суттєвими обставинами, які ускладнюють вчасне виконання рішення суду, є наявність у Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради заборгованості зі сплати податкових платежів і, враховуючи постійні списання грошових коштів в процесі виконавчого провадження, цей борг тільки збільшується. Крім того, за ствердженням заявника, загальна дебіторська заборгованість Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради також збільшується, тоді як прибуток за перший квартал 2025 року суттєво знизився у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, на підтвердження чого заявник долучив до заяви копії фінансової звітності малого підприємства за перший квартал 2025 року та витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2024 по 01.01.2025. При цьому, заявник зауважив, що на території селища Глеваха Комунальне житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради є єдиним надавачем послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення і через затримки у виплаті заробітної плати його працівники почали звільнятися з роботи і забезпечувати виконання покладених на нього завдань підприємство не зможе.
Дослідивши обставини, на які заявник посилається як на виключні та такі, що ускладнюють вчасне виконання рішення суду, а також докази, надані на їх підтвердження, суд відзначає, що заявником жодними належними та допустимими в розумінні ст. 76, 77 ГПК України не доведено та не підтверджено необхідності надання розстрочки, неможливості належним чином виконати рішення суду.
За висновками суду, посилання заявника на наведені у заяві обставини не є виключними та такими, що не унеможливлюють виконання рішення.
Суд зазначає, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.
При цьому, дослідивши копії фінансової звітності малого підприємства за перший квартал 2025 року та витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2024 по 01.01.2025, суд зазначає, що останні не свідчать про складний фінансовий стан Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради та/або збитковість останнього.
Разом з цим, суд звертає увагу заявника, що складна фінансова ситуація підприємства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Крім того, надані відповідачем докази не підтверджують відсутність у відповідача майна, за рахунок якого можливим було б задоволення вимог стягувача та погашення існуючої заборгованості.
Суд враховує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Так, Господарський суд Київської області у своєму рішенні від 05.03.2025 у справі № 911/2870/24 встановив, що оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на підставі договору № 19/11/21-1 від 19.11.2021 та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 14/12/23-1 від 14.12.2023 підтверджена фактичними матеріалами справи та станом на час прийняття рішення лишається не оплаченою відповідачем, позовні вимоги в сумі 276 096, 90 є обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Отже, рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2025 у справі № 911/2870/24 позовні вимоги задоволено частково внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про надання правової допомоги № 19/11/21-1 від 19.11.2021 в частині оплати отриманих відповідачем від позивача послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 14/12/23-1 від 14.12.2023 на суму 276 096, 90 грн та за наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку з порушенням строків розрахунків за договором 3 % річних в сумі 656, 30 грн за період прострочення з 18.09.2024 по 16.10.2024.
При цьому, як було зазначено судом вище, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Проте, матеріали справи № 911/2870/24 свідчать про наявність триваючого порушення з боку відповідача та відсутність жодних вчинених дій з його боку, спрямованих на погашення присудженої до стягнення заборгованості.
Заявником не доведено наявності обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, що жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 74, 76, 77 ГПК України, які б слугували підставою для надання боржнику відстрочки виконання рішення суду, заявником надані не були.
Боржник не надав достатніх доказів на підтвердження обставин, в обґрунтування поданої заяви, у тому числі доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів для виконання рішення суду та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Враховуючи викладене вище, оскільки розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, з урахуванням того, що ст. 331 Господарського процесуального кодексу України надає право (а не обов'язок) суду відстрочити або розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, а також приймаючи до уваги, що заявником не доведено суду належними та допустими доказами існування обставин, які в розумінні ст. 331 ГПК України можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що заява Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради за вх. № суду 6307 від 21.07.2025 про розстрочення виконання рішення у справі № 911/2870/24 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 42, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради за вх. № суду 6307 від 21.07.2025 про розстрочення виконання рішення відмовити.
2. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 12.09.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко